Україна
12 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4835/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі Чегринець А.М.
з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Соляннік Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги,
У березні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що подала до управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області звіт, однак відповідач прийняти його відмовився, що вважала неправомірним.
Крім того, управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області направило вимогу від 18 лютого 2011 року № Ф-315 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за третій та четвертий квартали 2010 року в сумі 1732,80 грн., яку вважала неправомірною, оскільки при її прийнятті не враховано те, що вона в другому півріччі 2010 року доходів від здійснення підприємницької діяльності не отримувала, податків не сплачувала, що також відображено в звітах, поданих нею до податкових органів.
Позивач просила:
- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області щодо нарахування недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за третій та четвертий квартали 2010 року в сумі 1732,80 грн.;
- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області щодо відмови в прийнятті звітності про застраховану особу, які використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області від 18 лютого 2011 року № Ф-315 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за третій та четвертий квартали 2010 року в сумі 1732,80 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року позов в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області щодо відмови в прийнятті звітності про застраховану особу, які використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, залишено без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, наведених в позові, пояснив, що вимогу про сплату боргу позивач отримала 21 березня 2011 року і відразу же звернулася до суду з позовом. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, зокрема, що вимога винесена за даними картки особового рахунку платника на дату винесення у відповідності до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, та Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 17 липня 2010 року. Облік платежів, які надходять від фізичних осіб - підприємців, ведеться в базі автоматичного робочого місця обліку сплати страхових внесків (далі - АРМ ОССВ), програмне забезпечення надається централізовано Пенсійним фондом України. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал, тому страхові внески він повинен був сплатити не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Оскільки страхові внески позивачем були сплачені у фіксованому розмірі, тобто у меншому, ніж встановлено законодавством, тому їх розмір приведено у відповідність до вимог законодавства, у зв'язку з чим органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески, і складено вимогу про сплату боргу. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3, яка обрала особливий спосіб оподаткування, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області.
Позивач за липень - грудень 2010 року замість мінімального страхового внеску, який підлягав сплаті: за липень - вересень 2010 року - в сумі по 294,82 грн. щомісяця, за жовтень - листопад 2010 року - по 301,12 грн. щомісяця, за грудень 2010 року - 306,10 грн., страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила у фіксованому розмірі в сумі по 10 грн. щомісяця.
Внаслідок наведеного за вказаний період виникла недоїмка в сумі 1288,80 грн.
Суми страхових внесків, які підлягали сплаті та які фактично сплачено, позивач відобразила в поданому до органу Пенсійного фонду України звіті за 2010 рік.
18 лютого 2011 року органом Пенсійного фонду України на суму недоїмки прийнято вимогу про сплату боргу № Ф-315.
Вимогу прийнято на підставі даних картки особового рахунку страхувальника, в якій відображена вказана сума заборгованості.
Правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України позивач не скористався.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції:
«Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісяця, у жовтні - листопаді 2010 року - 301,12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року - 306,10 грн.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Позивач за липень - грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила у фіксованому розмірі, що в судовому засіданні визнано представниками сторін.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
У зв'язку з наведеним органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески, і складено вимогу про сплату боргу.
Згідно з пп. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У цьому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до наведених вимог законодавства органом Пенсійного фонду України на підставі даних особового рахунка платника, які підтверджують суму недоїмки зі страхових внесків, правомірно сформовано вимогу.
Законодавство не містить обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, а чітко визначає підстави та порядок її формування, що і було дотримано органом Пенсійного фонду України.
Суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.
Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову - відсутні.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено в повному обсязі 14 квітня 2011 року.
Суддя Логойда Т. В.