33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"07" квітня 2011 р. Справа № 5004/41/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
суддя Демидюк О.О. ,суддя Бригінець Л.М.
при секретарі судового засідання Басюк Р.О.
за участю представників сторін:
позивача - Процик В.І. ( довіреність № 07 від 04.01.2011 р. ) представник ПП "Айслаг"
відповідача - Рудик В.Ф. ( довіреність № б/н від 14.12.2010 р. ) представник ТОВ "Луцький військторг №51"
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" на рішення господарського суду Волинської області від 15.02.11 р. у справі № 5004/41/11 (суддя Бондарєв С.В.)
за позовом Приватне підприємство "Айслаг"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51"
про стягнення в сумі 18 339 грн. 49 коп.
Рішенням господарського суду Волинської області від 15.02.11 р. у справі № 5004/41/11 задоволено позов приватного підприємства “Айслаг” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" про стягнення боргу.
Стягнуто з відповідача на користь позивача - 18 042,78 грн., в тому числі 12 000,00 грн. боргу, 4 290,00 грн. -процентів річних, 697,10 грн. -суми індексу інфляції, 1 055,68 грн. - пені та 180,43 грн. витрат по оплаті держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти новий, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає , зокрема, наступне:
- будучи працівником позивача ПП „Айслаг" і діючи зловмисно, ОСОБА_2., шляхом обману отримала судову повістку і не передала її за належністю відповідачу, в наслідок чого останній не був повідомлений і не міг з'явитись в судове засідання господарського суду у даній справі. Крім того, в судовому засіданні 15.02.2011 р. Позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, а копії заяви та додані до неї документи відповідачу направлені не були.
- ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не врахував названі обставини, які вказують на те, що ОСОБА_1. не являвся представником ТОВ "Луцький військторг №51" в розумінні ст. 237 Цивільного кодексу України і не уособлював виконавчий орган та не виражав дійсну волю товариства при укладенні договору безпроцентної позики, оскільки правовідносини щодо представництва ним товариства не виникали.
- ухвалюючи рішення у даній справі в частині стягнення неустойки, а саме 4 290,00 грн. річних, 697,10 грн. збитків від інфляції та 1 055,68 грн. пені, суд першої інстанції також не з'ясував усіх обставин справи і стягнув вказану неустойку з відповідача за відсутності його вини в простроченні зобов'язання.
На письмову вимогу ТОВ „Луцький військторг №51 від 26.04.2010р. № 01-Н про повернення чинному директору товариства печатки, установчих, бухгалтерських документів і договорів товариства ОСОБА_1. відповідь не надав та документи не повернув, про існування договору пизики з ПП „Айслаг" не повідомив. Втрата 05.05.2010 р. печатки, установчих та інших документів товариства підтверджується також довідкою Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 10.11.2010 р. №5164.
З метою отримати необгрунтовану вигоду за рахунок призначення неустойки за прострочення повернення позики, діючи недобросовісно, позивач не повідомив чинного директора ТОВ „Луцький військторг №51" про наявність оскаржуваного договору безпроцентної позики і про те, що термін повернення коштів спливає 24.04.2010 р..
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача неустойку в повному розмірі заявлених позовних вимог, суд першої інстанції не врахував усі обставини справи не встановив наявність у позивача значних збитків, матеріальне становище сторін і стягнув надмірні суми штрафних санкцій.
Заявлена позивачем та задоволена судом вимога про стягнення з відповідача 4 290,00 грн. -неустойка 50% річних за кожний день використання неповернутих коштів, 697,10 грн. збитків від інфляції, 1 055,68 грн. - пеня 0,05% за кожний день прострочення від суми невиконаної умови свідчить про безпідставне намагання застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду, за одне і те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання).
Відповідач просить скасувати повністю рішення господарського суду Волинської області від 15 лютого 2011 року у справі №5004/41/11 та прийняти нове рішення, яким у зодоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу за №3216/11 від 04.04.2011р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що рішення господарського суду Волинської області від 15.02.11р. у справі № 5004/41/11 прийняте з дотриманням норм як процесуального, так і матеріального права, просить його залишити без змін а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2009р. між Приватним підприємством "Айслаг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" було укладено договір безпроцентної позики № 24/06-09, згідно з умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику в сумі 12 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути позику у визначений цим договором термін (а.с. 9).
Позивач свої зобов'язання виконав, перерахував відповідачу кошти в сумі 12 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 575 від 24.06.2009р. (а.с. 10).
Відповідач не повернув надані у позику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. в строк визначений договором (доказів суду не надано).
Згідно п. 4.1. даного договору термін надання позики визначається з моменту підписання договору і становить 10 місяців.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що позичальник зобов'язувався повернути суму позики до 24.04.2010р..
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що уточненні позовні вимоги позивача в частині нарахування 4 290,00 грн. - 50 % річних за період з 25.04.2010р. по 10.01.2011р., 697,10 грн. - суми індексу інфляції за період з серпня 2010р. по грудень (включно) 2010р. та нарахуванні пені в сумі 1 055,68 грн. (з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ), підставні і підлягають до стягнення з відповідача.
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
Згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 5.4. договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% за кожен день прострочення від неоплачуваної суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Згідно із ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.5. договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами внаслідок неповернення суми позики в строк передбачений договором, тобто до 24.04.2010р., позичальник зобов'язаний сплатити 50 % річних за кожен день такого використання.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 180,43 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід стягнути з нього.
Всього заборгованість відповідача становить 18 042,78 грн.
Даючи оцінку доказам наданими позивачем на підтвердження досягненням домовленності щодо надання за договором безпроцентної позики (№24/06-09 від 24.05.2009р.) коштів (платіжне доручення №575 від 24.06.2009р.), копія якого є в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці докази є підтвердженням факту укладення сторонами 24.05.09р. договору безпроцентної позики, а саме - факту передання позивачем у власність відповідачу та зобов'язання останнього повернути ці кошти.
Судом апеляційної інстанцій не встановлено факту виконання відповідачем зобов'язань за договором безпроцентної позики (№24/06-09 від 24.05.2009р.), шляхом повернення отриманих грошових коштів в розмірі 12 000,00 грн..
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довестит ті обставини, на які вона посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем в розумінні вищенаведених норм не спростований факт отримання коштів в розмірі 12 000,00 грн. позивачем.
Відповідно до частини 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми позики (згідно договору безпроцентної позики №24/06-09 від 24.05.2009р.), судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 055,68 грн. за період з 25.04.2010р. по 24.10.2010р., 4 290,00 грн. - процентів річних за період з 25.04.2010р. по 10.01.2011р., 697,10 грн. - суми індексу інфляції за період з серпня 2010р. по грудень (включно) 2010р., витрати по сплаті держмита в сумі 180,43 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 15.02.11 р. у справі № 5004/41/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" - без задоволення.
2. Справу № 5004/41/11 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Бригінець Л.М.