"04 квітня 2011 р. Справа № Б-39/100-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.,
при секретарі Деркач Ю.О.,
за участю представників сторін:
кредиторів: ТОВ «БВКП «СВ»- Бихно О.М. -дов., ПАТ «ВТБ Банк»- Колесніков А.Г. -дов.,
боржника -Ірков В.О. -дов.,
розпорядника майна -арбітражний керуючий Шишлов О.М. -ліцензія НОМЕР_1 від 02.11.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора -Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Харків, (вх. № 951Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2011 р. у справі № Б-39/100-10,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ», м. Харків,
до Приватного підприємства «СВ», код ЄДРПОУ 31982336, м. Харків,
про визнання банкрутом,-
встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2010 р. порушено провадження у справі № Б-39/100-10 про банкрутство Приватного підприємства «СВ», в порядку ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; призначено проведення підготовчого засідання на 14.09.2010 р.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. за результатами підготовчого засідання зобов'язано кредитора -ТОВ «БВКП «СВ»в десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України газеті «Голос України»або «Урядовий кур'єр»оголошення про порушення даної справи про банкрутство. Введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича, ліцензія серії НОМЕР_1 від 02.11.2010 р. Зобов'язано розпорядника майна виконати вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Попереднє засідання призначено на 24.01.2011 р. (т. 1 а.с. 129-130).
На виконання вимог вказаної ухвали суду в газеті «Голос України»№ 232 від 08.12.2010 року здійснена офіційна публікація про порушення справи про банкрутство № Б-39/100-10 (т. 1 а.с. 132).
Ухвалою від 24.01.2011 р. (т. 1 а.с. 149-150) розгляд справи відкладено до 07.02.2011 р.
07.02.2011 р. до господарського суду розпорядником майна боржника надано реєстр вимог кредиторів (т. 2 а.с. 8-13), з якого вбачається, що до господарського суду та боржника після публікації оголошення з грошовими вимогами звернулися 12 кредиторів, з яких визнано вимоги 10-и кредиторів, вимоги 2-х кредиторів -АТ «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові та ТОВ «Мануфактура»відхилено з посиланням на те, що такі вимоги є поточними.
В судовому засіданні 07.02.2011 р. оголошена перерва до 08.02.2011 р., в судовому засіданні 08.02.2011 р. оголошена перерва до 09.02.2011 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2011 р. (суддя Швидкін А.О.) за результатами попереднього засідання (т. 2 а.с. 78-79) затверджено реєстр вимог кредиторів в кількості 10 кредиторів з загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в розмірі 35805997,67 грн., а саме:
1. ДП «Деснел Трейд»- 14579620,86 грн.;
2. ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ»- 10807615,09 грн.;
3. ПП «АЗЧ Постач»- 1096824,00 грн.;
4. ТОВ «Кріо-Трейд»- 787803,06 грн.;
5. ПП «ЛСВ МОНОЛІТ» - 525179,65 грн.;
6. ПП «Виробник Інтер Плюс»- 258569,00 грн.;
7. ПП «ТПК «Спецпостач»- 543144,92 грн.;
8. ТОВ «Харківський завод «Полімер контейнер»- 6407,00 грн.;
9. ПАТ «ВТБ Банк»- 6921017,09 грн.
10. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова -279817,00 грн.
Визнано вимоги ПАТ «ВТБ Банк»в розмірі 17859743,26 грн. основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ПП «СВ».
Визнано розмір неустойки та інших штрафних санкцій, та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів у сумі 2287954,87 грн.
Зобов'язано розпорядника майна надати до суду реєстр вимог кредиторів згідно ухвали суду у попередньому засіданні.
Визнано вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені в тридцятиденний строк з моменту публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника погашеними.
Зобов'язано розпорядника майна визначити розмір кількості голосів кожного кредитора, відповідно до розміру його визнаних грошових зобов'язань, які належать йому при прийнятті рішення на зборах кредиторів і довести розмір кількості голосів кожному кредитору протягом 10 днів з дня прийняття цієї ухвали одночасно з повідомленням про час і місце проведення зборів.
Призначено збори кредиторів на 17.02.2011 р.
Зобов'язано розпорядника майна, кредиторів боржника відповідно до статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провести збори кредиторів, де вирішити питання, передбачені вказаною статтею Закону.
Кредитор, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», в особі відділення «Харківська регіональна дирекція «ПАТ “ВТБ Банк», з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т. 6 а.с. 146-149), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2011 р. у справі № Б-39/100-10, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне дослідження усіх обставин справи.
У апеляційній скарзі, апелянт, зокрема, посилається на безпідставність включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ «БВКП «СВ», ТОВ «Кріо-Трейд»та ПП «ЛСВ «Моноліт», що інших кредиторів заперечень не надав.
Щодо вищевказаних кредиторів апелянт вказує, що боржник у даній справі має зустрічні однорідні зобов'язання до цих кредиторів, а тому, на думку скаржника, керівником боржника та арбітражним керуючим такі вимоги визнані безпідставно, оскільки ці вимоги є припиненими в силу ст. 601 ЦК України.
Також, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не здійснено перевірки обставин, що підтверджують наявність зобов'язань боржника перед кредиторами, з яких виникли вимоги, а також доказів обґрунтованості вимог кредиторів, не витребувано у боржника відзиву на заяву про порушення у справі про банкрутство, ін.
Окремо скаржник посилається на те, що його вимоги у розмірі 17859743,26 грн., які оскаржуваною ухвалою внесені до реєстру окремо, є конкурсними вимогами, що підтверджено наявними у справі доказами.
Кредитори, боржник та розпорядник майна проти апеляційної скарги заперечують, просять її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу -без змін, посилаючись на те, що розпорядником майна та судом першої інстанції досліджені та правомірно включені до реєстру вимог кредиторів вказані в оскаржуваній ухвалі кредитори з обсягом їх вимог.
До суду апеляційної інстанції вказані учасники процесу надали свої відзиви на апеляційну скаргу та додаткові докази та підтвердження своїх заперечень (зокрема, додатки до договорів, протоколи розбіжностей до договорів, вимоги про повернення грошей).
За клопотанням ініціюючого кредитора строк розгляду апеляційної скарги було продовжено.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників апелянта, кредиторів, боржника та арбітражного керуючого, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Приймаючи оскаржувану ухвалу та затверджуючи реєстр вимог кредиторів в кількості 10 кредиторів з загальною сумою грошових вимог у розмірі 35805997,67 грн., суд першої інстанції зазначив, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі про визнання ПП «СВ» банкрутом, до господарського суду надійшли заяви від кредиторів на загальну суму 67711332,26 грн. Вимоги кредиторів боржником та розпорядником майна були розглянуті та частково визнані -на загальну суму 35805997,67 грн., яка включена до реєстру. Вимоги АТ «Укрексімбанк»та ТОВ «Мануфактура»боржником були відхилені, про що розпорядник майна повідомив заявників.
В оскаржуваній ухвалі також зазначено, що в судовому засіданні судом були розглянуті та перевірені всі кредиторські вимоги, обґрунтованість та правомірність визнання боржником і включення та внесення розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог, які визнані боржником під час розгляду справи. Також, в судовому засіданні першої інстанції були розглянуті вимоги АТ «Укрексімбанк»та ТОВ «Мануфактура»про що винесені відповідні ухвали.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів у тих сумах, що були заявлені. При цьому, вимоги ПАТ «ВТБ Банк»в розмірі 17859743,26 грн. основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ПП «СВ», вимоги банку та ДПІ в сумі 2287954,87 грн. (розмір неустойки та інших штрафних санкцій) також окремо внесено до реєстру вимог кредиторів.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, вважає їх обгрунтованими та такими, що зроблені у відповідності з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами справи, а тому вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ВТБ Банк»не підлягає задоволенню, виходячи з нижчезазначеного. При цьому, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного провадження нею, у відповідності до приписів ст. 101 ГПК України перевірені як наявні у справі, так і додатково подані на вимогу суду апеляційної інстанції докази, з яких встановлено, що всі кредитори, які включені до реєстру, свої вимоги подали у встановлені законом строки.
Щодо вимог ДП «Деснел Трейд» колегія суддів встановила наступне.
10.01.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Харківської області звернулось Дочірнє підприємство «Деснел Трейд» з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ» в сумі 14579620,86 грн., посилаючись на те, що заборгованість на суму 579620,86 грн. боржника перед ним виникла на підставі договору поставки товарів № 02/11/09, укладеному між сторонами 02.11.2009 р. та на підставі пред'явлених 11.05.2010 р. до оплати 10 векселів на загальну суму 14000000,00 грн. (т. 6 а.с.2- 41).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що боржник не виконав взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за договором поставки № 02/11/09 від 02.11.2010 р. на умовах: у продовж 14 днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (кредитора) ( п.3.3. договору) та не виконав взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати простих векселів на умовах: протягом одного банківського дня з дня складання акту пред'явлення векселів (п. 2 акту). На підтвердження вимог кредитор надав копію договору № 02/11/09, копії видаткових накладних за договором; копію акту звірки, акт пред'явлення векселів до оплати, копії векселів.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги ДП «Деснел Трейд»на суму 14579620,86 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 17-7 від 17.01.2011 р. ( а.с. т. 6 а.с. 43).
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог ДП «Деснел Трейд» на суму 14579620,86 грн.
Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ»колегія суддів встановила наступне.
10.01.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Харківської області звернулось ТОВ «БВКП «СВ»з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ» в сумі 10807615,09 грн., посилаючись на те, що заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі договору № 01/10/06 від 01.10.2006 р.; договору № 10/05/08 від 10.05.2008 р.; договору поставки № 01/09/09 Пр. від 01.09.2009 р.; договору б/н від 01.02.2007 р. ( т. 5 а.с.2-235).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що за договором № 01/10/06 боржник не виконав свої зобов'язання та не здійснив оплату у сумі 881951,39 грн. за виконану роботу з виготовлення взуття; за договором № 10/05/08 не виконав зобов'язання на суму 1081047,03 грн., а саме, не лише не здійснив обов'язок з попередньої оплати за поставлену продукцію, але й не оплатив за товар після поставки; за договором № 01/09/09 не здійснив оплату на умовах: у продовж 14 днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (кредитора); за договором б/н не виконав умови договору, а саме, не уклав договір поставки автозапчастин, та не повернув отриману грошову суму 4427679,56 грн. На підтвердження вимог кредитор надав копію договору № 01/10/06 від 01.10.2006 р.; копії актів прийому -передачі робіт до договору № 01/10/06; копію договору № 10/05.2008 р.; копію рішення суду по справі № 63/229-09; копію договору № 01/09/09 Пр. від 01.09.2009 р.; копії видаткових накладних до договору № 01/09/09 Пр. від 01.09.2009 р.; копію договору № б/н від 01.02.2011 р., копії актів звірки за вищевказаними договорами.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги ТОВ «БВКП «СВ»на суму 10807615,09 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 17-1 від 17.01.2011 р. ( а.с. т. 5 а.с. 237).
До суду апеляційної інстанції кредитором додатково було надано протокол розбіжностей до договору б/н від 01.02.2007 р. та вимогу про повернення грошових коштів, перерахованих в межах цього договору.
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, а також додатково надані докази до суду апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог ТОВ «БВКП «СВ»на суму 10807615,09 грн.
Посилання апелянта на те, що боржник має зустрічні однорідні зобов'язання до ТОВ «БВКП «СВ», а тому, такі вимоги визнані судом безпідставно, оскільки вони вимоги є припиненими в силу ст. 601 ЦК України спростовуються нормами чинного законодавства, а саме, частиною 2 статті 601 ЦК України, якою передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже, оскільки, як встановлено судом, домовленості між сторонами у справі про зарахування зустрічних однорідних вимог досягнуто не було, тому й зарахування зустрічних вимог між кредитором та боржником не можливо.
Щодо вимог кредитора приватного підприємства «АЗЧ Постач»колегія суддів встановила наступне.
10.01.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Харківської області звернулось приватне підприємство «АЗЧ Постач»з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ» в сумі 1096824, 00 грн., посилаючись на те, що заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі договору № 13-1 від 01.03.2010 р. про надання маркетингових послуг; договору № 15-1 від 01.03.2010 р. про надання консультаційних послуг; договору № 1509-10 від 15.09.2010 р. ( т.6 а.с. 46-65).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що за договором № 13-1 боржник не здійснив оплату заборгованості за надання маркетингових послуг у розмірі 196224,00 грн. за отримані послуги; за договором № 15-1 не здійснив оплату заборгованості у розмірі 300000,00 грн.; за договором № 1509-10 боржник не уклав для кредитора договір поставки автозапчастин, та не повернув отриману грошову суму 600600,00 грн. На підтвердження своїх вимог кредитор надав копії договорів № 13-1, № 15-1, № 1509-10; копії актів прийому -передачі послуг; копії актів звірки; копії банківських виписок.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги ПП «АЗЧ Постач» на суму 1096824, 00 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 17-4 від 17.01.2011 р. ( а.с. т. 6 а.с. 67).
До суду апеляційної інстанції кредитором додатково було надано протокол розбіжностей до договору № 1509-10 від 15.09.2010 р. та вимогу про повернення грошових коштів, перерахованих в межах цього договору.
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї і додатково подані докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог Приватного підприємства «АЗЧ Постач»на суму 1096824, 00 грн.
Щодо вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріо- Трейд»колегія суддів встановила наступне.
10.01.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до господарського суду Харківської області звернулось ТОВ «Кріо -Трейд»з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ» в сумі 787803,06 грн., посилаючись на те, що заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі договору № 01/02/07 П купівлі -продажу, укладеному між сторонами 01.02.2007 р. ( т.4 а.с. 39-64).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що за договором № 01/02/07 боржник не здійснив оплату заборгованості на умовах шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (кредитора) у продовж 30 днів з моменту поставки товару. На підтвердження своїх вимог кредитор надав копію договору № 01/02/07П видаткові накладні за договором, копію акту звірки.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги ТОВ «Кріо -Трейд» на суму 787803,06 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 17-2 від 17.01.2011 р. ( а.с. т. 4 а.с. 65).
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог ТОВ «Кріо -Трейд»на суму 787803,06 грн.
Посилання апелянта на те, що боржник має зустрічні однорідні зобов'язання до ТОВ «Кріо -Трейд», а тому, такі вимоги визнані судом безпідставно, оскільки вони вимоги є припиненими в силу ст. 601 ЦК України спростовуються нормами чинного законодавства, а саме, частиною 2 статті 601 ЦК України, якою передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже, оскільки, як встановлено судом, домовленості між сторонами у справі про зарахування зустрічних однорідних вимог досягнуто не було, тому й зарахування зустрічних вимог між кредитором та боржником не можливо.
Щодо вимог кредитора приватного підприємства «ЛСВ МОНОЛІТ»колегія суддів встановила наступне.
10.01.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Харківської області звернулось приватне підприємство «ЛСВ МОНОЛІТ» з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ» в сумі 525179,65 грн., посилаючись на те, що заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі договору № 28/10/10 від 28.10.2010 р. та на підставі договору № 20/05/08 від 20.05.2008 р. ( т.4 а.с.100-117).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що боржник не виконав належним чином зобов'язання за договором № 28/10/10 та не здійснив оплату за отримані інформаційно - консультаційні послуги з надання інформації про обсяг продажу та попит на товари замовника на суму 324000,00 грн. Також не виконав зобов'язання за договором № 20/05/08 і не здійснив оплату товару на умовах: у продовж 20 днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника ( кредитора) на суму 271879,65 грн.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги приватного підприємства «ЛСВ МОНОЛІТ» на суму 525179,65 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 17-3 від 17.01.2011 р. ( а.с. т. 4 а.с. 118).
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог Приватного підприємства «ЛСВ МОНОЛІТ» на суму 525179,65 грн.
Посилання апелянта на те, що боржник має зустрічні однорідні зобов'язання до приватного підприємства «ЛСВ МОНОЛІТ» на суму 525179,65 грн. а тому, такі вимоги визнані судом безпідставно, оскільки вони вимоги є припиненими в силу ст. 601 ЦК України спростовуються нормами чинного законодавства, а саме, частиною 2 статті 601 ЦК України, якою передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже, оскільки, як встановлено судом, домовленості між сторонами у справі про зарахування зустрічних однорідних вимог досягнуто не було, тому й зарахування зустрічних вимог між кредитором та боржником не можливо.
Щодо вимог кредитора Приватного підприємства «Виробник Інтер Плюс»колегія суддів встановила.
10.01.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Харківської області звернулось приватне підприємство «Виробник Інтер Плюс»з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ» в сумі 268569,00 грн., посилаючись на те, що заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі договору № 01/03/10 поставки автозапчастин від 01.03.2010 р. ( т.4 а.с.68-96).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що боржник не виконав належним чином зобов'язання за договором № 01/03/10, а саме, боржник не уклав для кредитора договір поставки автозапчастин, та не повернув отриману грошову суму 268569,00 грн. На підтвердження своїх вимог кредитор надав копії договору № 01/03/10 від 01.03.2010 р., копію акту звірки; копії банківських виписок.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги Приватного підприємства «Виробник Інтер Плюс» на суму 268569,00 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 17-5 від 17.01.2011 р. ( а.с. т. 4 а.с. 97).
До суду апеляційної інстанції кредитором додатково було надано протокол розбіжностей до договору та вимогу про повернення грошових коштів, перерахованих в межах цього договору.
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї та додатково подані докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог Приватного підприємства «Виробник Інтер Плюс»на суму 268569,00 грн.
Щодо вимог кредитора Приватного підприємства «ТПК «Спецпостач»колегія суддів встановила.
10.01.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Харківської області звернулось Приватне підприємство «ТПК «Спецпостач»з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ» в сумі 543144,92 грн., посилаючись на те, що заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі договору поставки № 07.09.09 від 07.09.2009 р. та на підставі договору купівлі - продажу № 01/10/09 ( т.4 а.с.121-163).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що боржник не виконав належним чином зобов'язання за договором № 07.09.09 і за договором № 01/10/09, а саме, не здійснив оплату товару на умовах: у продовж 14 днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (кредитора) на загальну суму 543144,92 грн. На підтвердження своїх вимог кредитор надав копії договору № 07.09.09 та видаткових накладних за договором; копії договору № 01/10/09 та видаткових накладних за договором; копії актів звірки.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги Приватного підприємства «ТПК Спецпостач» на суму 543144,92 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 17-6 від 17.01.2011 р. ( а.с. т. 4 а.с. 164).
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог Приватного підприємства «ТПК «Спецпостач» на суму 543144,92 грн.
Щодо вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Полімерконтейнер»колегія суддів встановила наступне.
29.12.2011 р., тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Харківської області звернулось ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер»з заявою, в якій просило визнати його кредиторські вимоги до ПП «СВ»в сумі 6407,00 грн., посилаючись на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2010 р. стягнуто з боржника на його користь 6069,00 грн. боргу, державного мита 102,00 грн. та витрат на оплату інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Рішення суду набрало законної сили (т.4 а.с. 23-35). На підтвердження своїх вимог кредитор надав копію рішення суду по справі № 38/140-10; копію наказу № 38/140-10; копію постанови про відкриття виконавчого провадження; копію постанови про зупинення виконавчого провадження.
Розпорядник майна повністю визнав вимоги ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» на суму 6407,00 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів, про що повідомив кредитора повідомленням № 2/17 від 17.01.2011 р. ( т. 4 а.с. 36).
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» на суму 6407,00 грн.
Щодо вимог ПАТ «ВТБ Банк»на суму 26928718,15 грн., колегія суддів зазначає наступне.
05.01.2011 р.ПАТ «ВТБ Банк»звернувся до господарського суду Харківської області із заявою з вимогами до боржника на суму 26928718,15 грн., з яких: сума основного боргу (з урахуванням простроченої заборгованості по кредиту, процентів, інфляційних втрат та річних) -24780760,35 грн., сума пені -2147957,80 грн. (т. 3 а.с. 2-4).
Кредитор обґрунтовує свої вимоги тим, що банком ПП «СВ»на підставі генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 р. та договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 з додатковими угодами до нього надано кредитні кошти, які останнім не повернуті своєчасно. Також стверджує, що боржник у даній справі є поручителем ТОВ «БВКП «СВ»перед банком на підставі договору застави № 169-Z/2 та договору поруки № 169-П/1. Внаслідок неналежного виконання вищенаведених договорів у ПП «СВ»станом на 13.12.2010 р. і утворилася прострочена заборгованість по кредиту на яку нараховані відповідні суми процентів за користування кредитом, інфляційних витрат, річних та пені.
Заборгованість боржника перед ПАТ «ВТБ Банк»кредитор обґрунтовує документами, доданими до заяви, зданої 05.01.2011 р. до установи зв'язку, тобто, в межах строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: розрахунком суми заборгованості, договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 р. з додатками, генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 р., генеральної угоди № 169 від 02.04.2008 р., договорами про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1 від 02.04.2008 р., № 169-Ю/2 від 07.04.2008 р., № 169-Ю/3 від 09.04.2008 р., № 169-Ю/4 від 17.04.2008 р. з додатками до них, договором застави № 169-Z/2 від 02.04.2008 р. (в якому предмет застави оцінено в сумі 17859743,26 грн.) з додатками та договором поруки № 169-П/1 від 02.04.2008 р. з додатками (т. 3 а.с. 10-71).
Розпорядником майна вимоги ПАТ «ВТБ Банк» не визнані та відхилені у повному обсязі з тих підстав, що до заяви не додано жодного документу, який би підтверджував порушення норм чинного законодавства та умов кредитного договору позичальником, про що банку направлено повідомлення № 17-00 від 17.01.2011 р. (т. 3 а.с. 92-94).
24.01.2011 р. банком до господарського суду Харківської області надані копії меморіальних ордерів, які підтверджують факт видачі позичальнику грошових коштів (т. 3 а.с. 96-106).
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, боржник та розпорядник майна в реєстрі вимог кредиторів зазначили, що боржник визнав вимоги ПАТ «ВТБ Банк»щодо кредитної заборгованості і включили їх до реєстру у 4-ту чергу у сумі - 6921017,09 грн., та 2147957,80 грн., як вимоги щодо неустойки фінансових та інших економічних санкцій, окрім того, визнав вимоги, забезпечені заставою у розмірі 17859743,26 (а.с. т. 2 а.с. 7-12).
Оскаржуваною ухвалою суд визнав вимоги ПАТ «ВТБ Банк»у повному обсязі і включив їх до реєстру вимог кредиторів боржника у 4 - чергу у розмірі -6921017,09 грн., 2147957,80 грн., як вимоги щодо неустойки фінансових та інших економічних санкцій та 17859743,26 грн., як вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог ПАТ «ВТБ Банк» на суму 26928718,15 грн.
Отже, місцевим господарським судом вимоги банку визнані у повному обсязі, в т.ч. і щодо суми 17859743,26 грн., а тому посилання скаржника, що вказана сума є конкурсною, підтверджена матеріалами справи.
Щодо вимог кредитора ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова колегія суддів встановила наступне.
Після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство ПП «СВ»до господарського суду Харківської області у порядку статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»звернулась ДПІ у Комінтернівскому районі м. Харкова, в якій просила визнати грошові вимоги до боржника щодо заборгованості підприємства у розмірі 419814,07 грн. ( т.6 а.с. 70 -94).
Розпорядник майна вимоги ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не визнав у повному обсязі та відхилив, про що направив заявнику повідомлення № 20-001 від 20.01.2011 р. ( т.6 а.с. 95).
Але, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому боржник та розпорядник майна в реєстрі вимог кредиторів зазначили, що боржник визнав вимоги ДПІ щодо оплати податків та зборів і включив їх до реєстру у 4-ту чергу у сумі - 279817,00 грн. , та 139997,07 грн. у 6 чергу, як вимоги щодо неустойки фінансових та інших економічних санкцій ( а.с. т..2 а.с.7-12).
Оскаржуваною ухвалою суд визнав вимоги податкової інспекції у повному обсязі і включив їх до реєстру вимог кредиторів боржника у 4 - чергу у розмірі - 279817,00 грн., та у 6 - чергу -у розмірі - 139997,07 грн.
Перевіривши матеріали заяви та надані до неї докази, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про визнання грошових вимог ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на суму 419814,07 грн.
Як зазначено вище, під час апеляційного провадження апелянтом у якості заперечень проти визнання вимог кредиторів ТОВ БВКП «СВ», ПП «ЛВС Моноліт»та ТОВ «Кріо-Трейд»посилався на те, що, враховуючи, що у відношенні зазначених підприємств порушені справи про банкрутство, тому між боржником та цими кредиторами існують зустрічні однорідні зобов'язання, колегія суддів зазначає, що здійснюючи відповідні посилання, апелянт, в свою чергу, не навів жодних правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час апеляційного провадження нею було встановлено, що між вказаними сторонами дійсно існують зустрічні однорідні зобов'язання та що такі зобов'язання не були припинені шляхом зарахування.
Ст. 601 ЦК України та ст. 203 ч. 3 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке можливе за заявою однієї із сторін.
Тобто, за змістом вказаних статей, для припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно наявність заяви хоча б однієї із сторін таких зобов'язань, та таке зарахування не може здійснюватись автоматично або за ініціативою суду.
Таким чином, зважаючи на підтвердженість вимог кредиторів наявними у справі доказами, відсутність заперечень з боку інших кредиторів, розпорядника майна та боржника та відсутність доказів та підтвердження здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог вказаних кредиторів та правомірності їх включення до реєстру вимог кредиторів, а заперечення апелянта вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Окрім того, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта щодо неналежного виконання розпорядником майна покладених на нього Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»обов'язків не підтверджується матеріалами справи, оскільки ним виконані усі вимоги ухвали господарського суду від 29.11.2010 р. за результатами підготовчого засідання, а саме, у зв'язку з опублікуванням у газеті «Голос України» оголошення про порушення даної справи про банкрутство боржника розпорядником майна разом з боржником розглянуті вимоги кредиторів, які звернулися до них та до суду у встановленому порядку, розпорядником майна повідомлено кредиторів про розгляд вимог, складено реєстр вимог кредиторів, який надано до господарського суду.
Статтями 3-1 та 13 Закону про банкрутство встановлено разом з іншими такі обов'язки як здійснення розпорядником майна аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на товарному ринку, а також виявлення ознак фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства. Але, на думку колегії суддів, відсутність такого аналізу на момент розгляду вимог кредиторів у попередньому засіданні не є підставою для висновку про неналежне виконання розпорядником майна своїх обов'язків та не є підставою для надіслання окремої ухвали до державного органу з питань банкрутства. Здійснення повного аналізу господарської діяльності та надання його до господарського суду буде мати значення саме під час проведення засідання суду, на якому буде прийнято рішення про введення процедури санації або ліквідації, або про затвердження мирової угоди.
Під час апеляційного провадження апелянт наполягав на тому, що розпорядник майна зобов'язаний під час розгляду вимог кредиторів з'ясувати питання щодо виконання сторонами договорів, питання щодо економічного ефекту для боржника від договорів тощо. Але, таких вимог до розпорядника майна Закон про банкрутство не зазначає, на думку колегії суддів, розпорядник майна разом з боржником повинні при розгляді вимог кредиторів перевірити обґрунтованість грошових вимог кредиторів на підставі наданих ними до заяви первинних документів, а також на підставі даних бухгалтерського обліку боржника.
До того ж, колегія суддів зазначає, що в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто, правочин (а саме, укладені між боржником та кредиторами договори) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено під час апеляційного провадження, укладені між боржником та кредиторами договори, наявність правовідносин за якими і стала підставою для включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а відтак, є чинними.
За таких обставин, як у суду першої, та і у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави ставити під сумнів факт наявності правовідносин між сторонами цього договору.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали за результатами попереднього засідання по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2011 р. у справі № Б-39/10010 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99 ч.1 ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу кредитора - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»- залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2011 р. у справі № Б-39/100-10 за результатами попереднього засідання - залишити без змін.
Справу № Б- 39/100-10 направити на подальший розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя О.В.Шевель
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.А.Пуль
Повний текст постанови складено 07.04.2011 р.