донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.04.2011 р. справа №19/10/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Приходько І.В.
Суддів Колядко Т.М. , Скакуна О.А.
за участю
представників сторін:
від позивача:
Лихошва В. І. -довіреність;
від відповідача:
не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
виконавчого комітету Краснодонської міської ради м.Краснодон Луганської області
на рішення господарського суду
Луганської області
від
16.02.2011р.
у справі
№19/10/2011 (суддя Косенко Т.В.)
за позовом
державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” м.Київ
до
виконавчого комітету Краснодонської міської ради м.Краснодон Луганської області
про
стягнення 66 555,61 грн.
Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” (далі -Підприємство) звернулось до господарського суду з позовом до виконавчого комітету Краснодонської міської ради (далі -Виконком) про стягнення заборгованості в сумі 66 555,61грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 48 000грн., інфляційних в сумі 14 784грн. та 3% річних у розмірі 3771,61грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.02.2011р. у справі №19/10/2011 позовні вимоги Підприємства задоволені та присуджено до стягнення з Виконкому борг у розмірі 66 555,61грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 48 000грн., інфляційні в сумі 14 784грн., 3% річних у розмірі 3771,61грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 665,56грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн. Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми боргу та вірного розрахунку інших позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Виконком звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник посилався на неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи, що призвело до порушення його прав, передбачених положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав, вважає рішення суду від 16.02.2011р. у справі №19/10/2011 обґрунтованим та прийнятим у відповідності до законодавства.
У судове засідання представник скаржника не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.
17.12.2007р. між Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір №1691 (далі - Договір) на створення і передачу науково-технічної продукції, за умовами якого замовник доручає, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання та здачі (передачі) робіт зі створення науково-технічної продукції за темою: Дослідження, діагностика технічного стану та принципові технічні рішення по забезпеченню нормальної експлуатації будівлі БК ім.О.Кошевого по вул.Блюхера у м.Суходольськ Луганської області.
Згідно наказу № 456 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 10.10.2008 найменування Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій змінено на Державне підприємство „Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” (позивач у справі).
Пунктом 8.1 Договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Відповідно до п.2.1 Договору за створену продукцію згідно з договором замовник перераховує виконавцеві відповідно до протоколу про договірну ціну, що є невід'ємною частиною цього договору 48 000грн., в тому числі ПДВ 8 000грн.
Згідно п.2.2 Договору, після підписання договору замовник зобов'язаний протягом 10 календарних днів перерахувати на рахунок виконавця аванс у розмірі 30% вартості робіт на суму 14 400грн., у тому числі ПДВ 2 400грн.
Оплата проводиться поетапно відповідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання робіт, виходячи з фактичної їх вартості (п.2.3 Договору).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здавання-приймання продукції і оплатити його протягом 10 днів.
З матеріалів справи, а саме копії Акту здачі-приймання науково-технічної продукції №302/503 від 26.05.2008р., що підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками, вбачається, що позивачем за умовами Договору було виконано роботи загальною вартістю 48 000грн. (а.с.19).
В матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання з оплати зазначених робіт.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вже встановлено, між сторонами був складений та підписаний Акту здачі-приймання науково-технічної продукції №302/503 від 26.05.2008р. за умовами Договору.
Проти вказаного факту відповідач у письмових поясненнях та апеляційній скарзі не заперечував.
Пунктом 3.2 Договору передбачений обов'язок замовника оплатити підписаний акт здавання-приймання продукції протягом 10 днів.
Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.
Належні та допустимі докази виконання обв'язку щодо оплати вартості робіт за Договором відповідачем до суду надані не були.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо доведеності факту невиконання відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог про стягнення суми основного боргу в сумі 48 000грн., інфляційних в сумі 14 784грн. та 3% річних у розмірі 3771,61грн.
Колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи скаржника щодо неналежно повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення 02.02.2011р. представнику Виконкому ухвали суду від 25.01.2011р. про призначення засідання суду у справі на 09.02.2011р. (а.с.42), що розцінюється судовою колегією як належне повідомлення сторони про час та місце розгляду справи. Отже, вказані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2011р. у справі №19/10/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Краснодонської міської ради м.Краснодон Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2011р. у справі №19/10/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2011р. у справі №19/10/2011 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суудя (доповідач) І.В. Приходько
Судді: Т.М. Колядко
О.А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС