донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.04.2011 р. справа №1/82
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
Приходько І. В.,
Колядко Т. М., Скакун О. А.
за участю
представників сторін:
від позивача:
не з'явився;
від відповідача:
не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Луганського виробничого підприємства «Восток»Українського товариства глухих м. Луганськ
на рішення господарського суду
Луганської області
від
01.02.2011р.
у справі
№1/82 (суддя Зюбанова Н. М.)
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Капро»м.Луганськ
до
Луганського виробничого підприємства «Восток»Українського товариства глухих м. Луганськ
про
стягнення 153 986,26 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Капро» (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського виробничого підприємства «Восток»Українського товариства глухих (далі -Підприємство) про стягнення боргу у розмірі 150 660,53грн., інфляційних в сумі 2 582,75грн., 3% річних у розмірі 742,98грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.02.2011 р. у справі №1/82 позовні вимоги Товариства задоволені у повному обсязі з мотивів їх доведеності та обґрунтованості щодо стягнення суми основного боргу і вірного розрахунку суми інфляційних та 3% річних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом не було витребувано доказів про належне збереження товару, що призвело до неповного з'ясування, що мають значення для вирішення справи. Крім того, апелянт посилався на помилковий висновок суду стосовного того, що товар був поставлений шляхом самовивозу, а також невідповідність обставинам справи висновку суду щодо відсутності з боку відповідача вимоги про допоставку товару, ненадання належної оцінки посиланням відповідача на поважність причин пропуску строку щодо повідомлення постачальника про недоліки товару.
У судове засідання 12.04.2011 р. представники сторін не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Від позивача надійшла телеграма про відкладення слухання справи у зв'язку з отриманням ухвали суду та хворобою представника позивача.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, а клопотання позивача про відкладення слухання справи не задовольняється.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне.
01.07.2009р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу товару б/н (далі - Договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар у кількості і асортименті у відповідності до накладної, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець прийняв зобов'язання провести розрахунок за поставлений товар після отримання товару та підписання документів на здачу-приймання товару (п.п.1.1, 1.2, 2.2, 3.2 Договору).
Згідно п. 5.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2009р. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печаткою.
Пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що покупець на протязі 1 дня після отримання товару та акту здачі-приймання на нього зобов'язаний підписати вказані документи, а якщо у встановлений строк постачальник не одержить підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову, товар вважається прийнятим з виконанням усіх умов договору
Відповідно до стверджень позивача, спірна партія товару була передана відповідачу згідно видаткової накладної № КА-00032 від 06.07.2009р (копія -а.с.12) на загальну суму 150 660,53грн., про що свідчить підпис особи у графі „отримав” цій накладній. Повноваження особи від імені Підприємства отримувати товар підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю №Дов-000151 від 01.07.2009р. (копія -а.с.13).
Крім того, судова колегія зазначає, що проти факту отримання товару не заперечував і відповідач у письмових поясненнях до суду та у скарзі. Отже, факт поставки товару не заперечувався жодною із сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, строки оплати отриманого товару сторонами визначені не були.
Відповідно до положень п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 3 від 04.02.2010р., в якій він просить сплатити заборгованість в сумі 150 660,53грн. На вказаний лист відповідачем було надано відповідь №75 від 18.02.2010р., що вимоги щодо сплати боргу не визнаються, проте, в той же час повідомляється про намір сплачувати боргу частинами у зв'язку з тяжким фінансовим станом (а.с.14,15).
Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.
Належні та допустимі докази виконання обв'язку щодо оплати вартості отриманого товару відповідачем до суду надані не були.
Всупереч приписам вищевказаних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав обов'язок замовника в частині оплати вартості продукції, тому позовні вимоги в цій частині цілком правомірно задоволені судом першої інстанції на суму 150 660,53грн.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на правильне нарахування (з 12.02.2010р. по квітень 2010р.), позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 2 582,75грн. та 3% річних у розмірі 742,98грн. обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З огляду на вказане, судовою колегією не приймаються до уваги заперечення апелянта, оскільки вони не підтверджуються належним і допустимим доказами та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідач не довів своїх заперечень стосовно того, що представник позивача був запрошений для участі у прийомці товару, оскільки не було надано доказів відправлення листа № 346 від 13.07.2009 р. (а.с.81).
З цих же підстав не приймаються доводи відповідача щодо надсилання листа № 376 від 24.07.2009 р.
Тим більше, що пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що покупець на протязі 1 дня після отримання товару та акту здачі-приймання на нього зобов'язаний підписати вказані документи, а якщо у встановлений строк постачальник не одержить підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову, товар вважається прийнятим з виконанням усіх умов договору
Що стосується посилання відповідача на акт прийомки продукції від 16.07.2009 р., тор в розуміння статті 32,36 Господарського процесуального кодексу України він не може бути належним доказом оскільки: по-перше, підписаний без участі представника позивача, по-друге, складений за сплимов тривалого часу з дати поставки (06.07.2009 р.).
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 01.02.2011 р. у справі №1/82 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Луганського виробничого підприємства «Восток» Українського товариства глухих м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 01.02.2011 р. у справі №1/82 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 01.02.2011р. у справі №1/82 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Т. М. Колядко
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЛО
5-ДАГС