донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.04.2011 р. справа №16/43
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
Приходько І. В.,
Колядко Т. М., Скакун О. А.
за участю
представників сторін:
від позивача:
не з'явились;
від відповідача:
не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки Луганської області
на рішення господарського суду
Луганської області
від
13.12.2010р.
у справі
№16/43 (суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія м.Єнакієве Донецької області
до
державного підприємства «Ровенькиантрацит» м.Ровеньки Луганської області
про
стягнення 950 437,63 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія»(далі -Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Ровенькиантрацит»(далі -Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 954 796,24грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 739 051,20грн., інфляційних в сумі 172 869,12грн. та 3% річних у розмірі 42 875,92грн.
У ході розгляду справи позивачем відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 739 051,20грн., інфляційні в сумі 168 623,86грн. за період з 22.08.2008р. по 01.09.2010р. та 3% річних у розмірі 42 762,57грн. за період з 22.08.2008р. по 16.09.2010р. Уточнення прийнято судом.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.12.2010р. у справі №16/43 позовні вимоги Товариство задоволені частково та присуджено до стягнення з Підприємства борг у розмірі 739 051,20грн., інфляційні в сумі 168 623,86грн., 3% річних у розмірі 42 762,57грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 9504,37грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,92грн. Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми боргу та вірного розрахунку інших позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилався на відсутність обов'язку щодо сплати вартості робіт, оскільки Підприємством було здійснено залік зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне.
Між сторонами за результатами проведення тендеру 16.07.2008р. укладено договір №18-1666гп (далі -Договір), за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався виконати роботи з видобування рідких відходів вуглезбагачення, їх транспортуванню, складуванню та профілактиці породного відвалу №2 в строки та за ціною, що обумовлені у Договорі та в технічному завданні, а замовник (відповідач) зобов'язався оплачувати виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів приймання-здачі виконаних робіт на підставі умов розділу 5 договору - протягом 15 календарних днів з дня підписання актів (а.с.11).
Пунктом 9.1 Договору сторони встановили строк дії Договору: з 2008р. до 31.12.2008р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
З матеріалів справи, а саме копій актів приймання виконаних робіт, що підписані сторонами без зауважень, вбачається, що позивачем протягом періоду липень-листопад 2008р. за умовами Договору було виконано роботи загальною вартістю 739 051,20грн. (а.с.12-20).
В матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання з оплати зазначених робіт.
Проти вказаних фактів відповідач в письмових поясненнях та скарзі по суті не заперечував.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Приписами ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.
Як вже встановлено, між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних робіт за умовами Договору.
Отже, за відсутності в матеріалах справи належних доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання з оплати зазначених робіт, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо доведеності факту невиконання відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог про стягнення суми основного боргу в сумі 739 051,20грн., інфляційних в сумі 168 623,86грн. та 3% річних у розмірі 42 762,57грн.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В обґрунтування заперечень заявник апеляційної скарги посилається на відсутність у нього обов'язку щодо сплати вартості проведених робіт за Договором, оскільки, згідно положень ст. 601 Цивільного кодексу України, ним за згодою Державної податкової інспекції 30.12.2009р. було проведено залік зустрічних однорідних вимог за Договором на суму 739 051,20грн., на підставі того, що за договором №39-35 ГП від 12.03.2009р у Товариства перед Підприємством наявний борг в сумі 3 742 202, 89грн.
Судова колегія апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані доводи, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі положень ст. 601 Цивільного кодексу України є правочином, за яким достатньо одностороннього волевиявлення сторони, проте в матеріалах справи відсутні доказі його здійснення, як то письмове повідомлення Товариства, листування, двосторонні акти тощо.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 13.12.2010р. у справі №16/43 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 13.12.2010р. у справі №16/43 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 13.12.2010р. у справі №16/43 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Т. М. Колядко
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЛО
5-ДАГС