11.04.2011 року Справа № 5005/475/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідача)
суддів:Чохи Л.В., Антонік С.Г.,
секретар судового засідання :Деббіш Г.В.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 підприємець, НОМЕР_1 від 03.07.00;
від позивача: ОСОБА_4 представник, довіреність №917 від 04.04.11;
від відповідача: ОСОБА_5 представник, довіреність №б/н від 14.03.11;
від відповідача: ОСОБА_6 представник, довіреність №б/н від 14.03.11;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011р. у справі №5005/475-2011
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “АКВА+”, м. Дніпропетровськ
про визнання правочину недійсним,
В січні 2011року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області та просить визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, укладений між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю “АКВА +”. Свої вимоги обгрунтовує тим, що при укладанні договору покупець завірив його у перерахуванні коштів на його рахунок. Разом з тим, оплату за договором до цього часу не здійснив, тобто має місце обман зі сторони відповідача, що є підставою для визнання договору недійсним згідно ст. 230 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011р. (суддя - Широбокова Л.П.) в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати вищезазначене рішення, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі та доповненях до апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту обману з боку покупця є помилковим, господарський суд не перевірив доводи позивача стосовно можливості здійснення розрахунків за договором в готівковій формі.
В судовому засіданні 11.04.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь головуючого судді - доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 -продавець та товариством з обмеженою відповідальністю “АКВА+”- покупець було укладено нотаріально посвідчений договір від 25.09.2008р. купівлі-продажу.
За умовами вказаного договору позивач продав (передав у власність), а відповідач придбав Ѕ частину будівель та споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, яке складається із літ. АВ-1, ав - насосна станція 2-го підйому, ганок з навісом, загальною площею 213,4 кв.м, АВ-1 - камера управління задвижками водопостачання, загальною площею 65,0 кв.м, АА, АБ - ж/б резервуари фільтрованої води, Ю-2 -фільтрувальна станція, загальною площею 763,4 кв.м, АГ-1 -склад коагулянтів, загальною площею 42,2 кв.м, 4,5 -резервуари для води.
Згідно п. 2.1. договору продаж вчинено за 83 500,00 грн без ПДВ.
Підставою для визнання договору недійсним позивач визначив наявність обману зі сторони покупця щодо перерахування на його розрахунковий рахунок коштів за придбане майно.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);. - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, (надалі -Постанова ВСУ).
Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Угода, здійснена під впливом обману, - це така угода, в якій сторона, що уклала угоду, була умисно введена в оману другою стороною відносно її предмету або інших суттєвих моментів і тільки в результаті цього уклала невигідну для себе угоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на обман зі сторони покупця щодо неперерахування на його розрахунковий рахунок коштів за придбане майно.
Таким чином, позивач посилається на невиконання відповідачем умов правочину стосовно проведення розрахунку за отримане ним по договору купівлі-продажу майно.
Разом з тим, невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.
В 2.3. оспорюваного договору визначено, що факт здійснення повного розрахунку за цим договором підтверджується підписами сторін на цьому договорі. Договір підписано сторонами в присутності нотаріуса та посвідчено ним. Крім того, в своєму листі №7/01-16 від 03.02.2011р. нотаріус пояснила, що при укладенні договору в її присутності продавець підтвердив здійснення з ним розрахунку.
За таких обставин, господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту обману з боку покупця при укладанні договору купівлі-продажу.
Посилання апеляційної скарги на неможливість здійснення розрахунків за договором в готівковій формі, а тільки шляхом перерахування на рахунок позивача у безготівковій формі не можуть бути прийняті до уваги. Порядок розрахунків договором не передбачений, він не є суттєвою умовою договору, а тому не може слугувати підставою для задоволення позову про визнання угоди недійсною.
Зміст договору купівлі-продажу від 25.09.2008р. не суперечить вимогам чинного законодавства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.
За таких обставин, судова колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з наведеним колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011р. у справі №5005/475-2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя Л.В.Чоха
Суддя С.Г. Антонік
Постанова виготовлена в повному обсязі 15.04.2011року.