18.04.11
Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
11 квітня 2011 року справа № 6/24
За позовом: першого заступника прокурора Чернігівської області,
вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі:
першого позивача: Міністерства регіонального розвитку та будівництва України,
вул. Велика Житомирська, 9, м. Київ, 01025,
другого позивача: Національного архітектурно-історичного заповідника „Чернігів Стародавній”,
вул. Преображенська, 1, м. Чернігів, 14000,
третього позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області,
проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000,
до відповідача: Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського,
вул. Горького, 4, м. Чернігів, 14000,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого позивача: Комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради,
проспект Перемоги, 33, м. Чернігів, 14017,
про усунення перешкод в користуванні майном.
Суддя Блохіна Ж.В.
Представники сторін:
від першого позивача: не з'явився,
від другого позивача: Ващенков М.І.- юрисконсульт, довіреність №1 від 12.01.2011 року,
від третього позивача: Амельченко Ю.В., довіреність №10-6-00544 від 11.02.2011 року,
від відповідача: Лаєвський С.Л.- директор,
від третьої особи: Копиловська В.В., довіреність постійна від 06.01.2011р. ( в судове засідання 11.04.2011р. не з'явилась),
за участю: Кушнір Л.В.- прокурора відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення №НОМЕР_1 від 31.01.2007 року.
Рішення прийнято 11.04.2011р. після оголошеної 05.04.2011р. перерви в судовому засідання на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Першим заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі першого позивача - Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, другого позивача - Національного архітектурно-історичного заповідника „Чернігів Стародавній”, третього позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого позивача: комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради, подано позов до Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні Міністерством регіонального розвитку та будівництва України права користування державним майном - спорудою колишнього Будинку губернатора, що знаходиться в місті Чернігові по вулиці Горького, 4, шляхом забезпечення Національному архітектурно-історичному заповіднику „Чернігів Стародавній”, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Чернігівській області, комунальному підприємству „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради, а також іншим особам, діючим на підставі договорів із другим позивачем або за дорученням другого позивача, вільного доступу до вказаного об'єкту права державної власності для проведення заходів, пов'язаних із інвентаризацією.
Представник першого позивача в судове засідання не з'явився. У письмових поясненнях від 04.04.2011р., надісланих до суду, представник першого позивача Кочура А.В., діючий на підставі довіреності від 14.12.2010р., просить розглянути справу без участі представника Міністерства. Також у письмових поясненнях представник першого позивача просить позов задовольнити, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач всупереч ст. 321 ЦК України чинить перешкоди у здійснення права користування державним майном, у проведенні оцінки об'єкта.
Прокурор, представники другого та третього позивачів в судовому засіданні підтримують позовні вимоги і просять позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач перешкоджає в доступі до приміщення колишнього Будинку губернатора для проведення заходів, пов'язаних із інвентаризацією, необхідною для вчинення дій з метою оформлення права власності на майно - колишній будинок губернатора ХІХ ст. (вул. М.Горького, 4, м. Чернігів).
Представник третьої особи в судове засідання 11.04.2011р. не з'явився, заяв, клопотань не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представника, яка міститься в матеріалах справи.
З письмових пояснень третьої особи від 25.03.2011р. та пояснень представника третьої особи Копиловсьої В.В., наданих у судовому засіданні 05.04.2011р., вбачається наступне. Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. №127, зокрема п.2.3.абз.7 „Будинки культурно-видовищних закладів дозвілля та культових закладів” музеї та виставки відносяться до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації; Інструкція регламентує інвентаризаційні роботи здійснювати на замовлення та за обов'язковою участю замовника, у присутності якого проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов'язковим підписанням ним цих документів; якщо доступ буде забезпечено не у всі приміщення об'єкта нерухомого майна, то виготовлення інвентаризаційної документації можливе з відповідним зазначенням в поверховому плані; технічний стан вимірюваних приміщень суттєвого значення не має.
Представники відповідача заперечують проти позовних вимог і просять у позові відмовити, посилаючись на те, що відповідач жодним чином не перешкоджає допуску позивачам до приміщення музею для проведення інвентаризації. В жодному листі відповідач не зазначив про не допуск працівників позивачів до приміщення музею. Крім того, директор музею пояснив, що комісія, яка створена наказом архітектурно-історичного заповіднику „Чернігів Стародавній” від 22.02.2011р. для проведення інвентаризації, 16.03.2011р. приходила в приміщення музею, про що свідчить запис у реєстраційному журналі музею, і роботі комісії ніхто не перешкоджав. Працівники Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області та Комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради для проведення інвентаризації до музею не приходили. Також директор музею зазначив, що оскільки деякі приміщення музею є сховищами музейних фондів, які знаходяться під сигналізацією і до яких обмежений доступ навіть працівникам музею, вимога прокурора та позивачів про вільний доступ останніх та інших осіб, діючих на підставі договорів з другим позивачем, до всіх приміщень музею для проведення інвентаризації є порушенням законодавства про музейну справу.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, третьої особи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. N 750 затверджено Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України ( далі -Положення про Міністерство), відповідно до якого Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (Мінрегіонбуд) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіонбуд є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної регіональної політики і політики у сфері будівництва, архітектури та містобудування, удосконалення адміністративно-територіального устрою України. Мінрегіонбуд у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Відповідно до підпунктів 29 та 43 пункту 5 Положення про Міністерство останнє організовує роботу, пов'язану із збереженням, охороною, обліком, використанням і реставрацією пам'яток архітектури та містобудування, а також районів історичної забудови; здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, що належать до сфери його управління.
У пункті 6 Положення про Міністерство передбачено, зокрема, право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів; утворювати, реорганізувати та ліквідувати для забезпечення ефективного виконання покладених на нього завдань відповідні підприємства, установи і організації.
Відповідно до свого Положення Національний архітектурно-історичний заповідник „Чернігів Стародавній” ( далі -Заповідник) є державним культурно-освітнім на науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність.
Заповідник створений відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 20.02.1967р. №125 на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника „Софіївський музей”. Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.1978р. №344, рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.07.1978р. №308 перетворено Чернігівський філіал Державного архітектурно-історичного заповідника „Софіївський музей” у Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник. Статус національного закладу Заповіднику надано згідно з Указом Президента України від 22.12.1998р. №138/98.
Відповідно до Положення Заповідник є юридичною особою; Заповідник належить до сфери управління Мінрегіонбуду України.
До складу Заповідника входять комплекси архітектурних споруд на території Валу, Троїцько-Іллінського та Євецького монастирів. Майно Заповідника -рухомі і нерухомі пам'ятки, об'єкти адміністративно-господарського призначення, які є державною власністю і закріплені за ним на право оперативного управління.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК України).
Закон України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” від 03.03.1998р. №147/98-ВР ( далі -Закон №147/98-ВР ) визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.
Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням:
сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад;
районних, обласних рад - щодо об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.
Передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за наявності згоди на передачу Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених в абзацах другому, третьому та п'ятому частини першої статті 2 цього Закону, або органів, уповноважених управляти державним майном, - щодо окремого індивідуально визначеного майна підприємств (крім нерухомого майна).
У ст. 6 Закону №147/98-ВР зазначено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів. Утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає її голову орган, уповноважений управляти державним майном, - у разі передачі об'єктів у державну власність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 затверджено Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність.
Цей Порядок визначає основні вимоги до подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність, а також утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Відповідно до пункту 9 вищевказаного Порядку передача об'єктів оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою та членами комісії і затверджується органом, який утворив комісію.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. №233-р „Про передачу цілісного майнового комплексу Національного архітектурно-історичний заповідник „Чернігів Стародавній” у державну власність” цілісний майновий комплекс Національного архітектурно-історичний заповідник „Чернігів Стародавній” передано із спільної власності територіальних громад Чернігівської області у державну власність з віднесенням його до сфери управління Держбуду.
На 7 сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради прийнято рішення від 14.08.2003р. про передачу безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області у державну власність цілісний майновий комплекс Національного архітектурно-історичного заповідника „Чернігів Стародавній” згідно з переліком.
Додатком до вищевказаного рішення обласної ради від 14.08.2003р. є Перелік пам'яток архітектури та історії цілісного майнового комплексу Національного архітектурно-історичного заповідника „Чернігів Стародавній”, які передаються у державну власність, згідно якого у державну власність передається пам'ятка -Будинок губернатора ХІХ ст. по вул.. Горького,4, охоронний номер 820, користувачем якої є Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського.
Наказом Держбуду України №90 від 27.04.2004р. створена комісія з передачі цілісного майнового комплексу Національного архітектурно-історичного заповідника „Чернігів Стародавній” у державну власність, яка (комісія) склала акт приймання-передачі про те, що 05.05.2004р. комісія провела обстеження об'єкта передачі за адресою: м. Чернігів, вул. Горького,4, який належить Чернігівській обласній раді і передається Державному комітету України з будівництва та архітектури, а саме: Будинок губернатора, вул.. Горького,4, м. Чернігів, охоронний №820. Пропозиція комісії: передати об'єкт в державну власність з віднесенням до сфери управління Державного комітету України з будівництва та архітектури. Разом з об'єктом передається технічна документація. Акт приймання-передачі підписаний всіма членами комісії і затверджений головою Держбуду України 12.05.2004р.
Таким чином, у порядку, передбаченому Законом України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” та Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, цілісний майновий комплекс Національного архітектурно-історичний заповідник „Чернігів Стародавній” передано із спільної власності територіальних громад Чернігівської області у державну власність з віднесенням його до сфери управління Держбуду.
Відповідно до ч.6 ст. 7 Закону №147/98-ВР право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Аналогічне положення міститься і у п.9 вищевказаного Порядку.
Таким чином, майно цілісного майнового комплексу Національного архітектурно-історичного заповіднику „Чернігів Стародавній”, до якого входить колишній будинок губернатора ( вул. Горького,4, м. Чернігів, охоронний №820), є державною власністю.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. N 233-р „Про віднесення до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва підприємств, установ та організацій” віднесено до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва підприємства, установи та організації, що належали до сфери управління Мінбуду, зокрема, і Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній".
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.
Відтак, Міністерство регіонального розвитку та будівництва здійснює від імені та в інтересах держави право власності на державне майно -цілісний майновий комплекс Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній", до складу якого входить об'єкт - Будинок губернатора по вул. Горького,4, м. Чернігів.
Третім позивачем -Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області не надало достатніх і допустимих доказів того, що відділення здійснює від імені та в інтересах держави право власності на вищевказане державне майно.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим органом); право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Отже, виходячи з вищевказаної норми, Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній" здійснює оперативне управління державною власністю -Будинком губернатора по вул. Горького,4 в м. Чернігові.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі -Закон № 1952-IV).
Відповідно до ст. 3 Закону №1952-ІУ речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 4 вищевказаного Закону встановлює обов'язковість державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
У статті 19 Закону № 1952-IV наведено перелік документів, що є підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Так, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до п.1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. N7/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (далі - Перелік), наведений у додатку №1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Згідно пункту 6.1. Тимчасового Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Як встановлено судом з пояснень другого позивача - Національного архітектурно-історичного заповіднику „Чернігів Стародавній”, реєстрація права власності на нерухоме майно -Будинок губернатора у встановленому законодавством порядку не здійснена, свідоцтво про право власності на цей об'єкт не отримано.
Таким чином, право власності на нерухоме майно -Будинок губернатора виникло у набувача цих прав з моменту підписання акту приймання передачі, тобто з 12.05.2004р. Проте у подальшому державна реєстрація права власності на нерухоме майно в комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації не здійснена.
Позивачі стверджують, що відповідач перешкоджає проведенню технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна - Будинку губернатора, що є необхідним для реєстрація права власності на нерухоме майно.
Як стверджують позивачі та не заперечується відповідачем, Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В.Тарновського є користувачем об'єкту нерухомого майна -колишнього Будинку губернатора, розташованого по вул.. Горького,4 в м. Чернігові, даний об'єкт перебуває на балансі відповідача.
Відповідно до Положення про Чернігівській обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського ( далі -Музей), затвердженого начальником управління Чернігівської обласної державної адміністрації 16.02.1997р., Музей є державною культурно-освітньою і науково-дослідною установою, яка здійснює збирання, збереження, вивчення та популяризацію національної і світової історико-культурної спадщини, дослідження історії Чернігівщини та інш.
Засновником Музею є Чернігівська обласна рада народних депутатів. Безпосереднє керівництво і контроль за діяльністю Музею здійснює уповноважений нею орган -Управління культури Чернігівської обласної державної адміністрації..
Музей є державною комунальною власністю обласної ради народних депутатів, його фонди та основні засоби (майно) приватизації та вилученню не підлягають. Музею передано в оперативне управління, зокрема, приміщення історичної експозиції (колишній будинок губернатора).
Отже, судом встановлено що об'єктом нерухомого майна -колишнім будинком губернатора, розташованого по вул.. Горького,4 в м. Чернігові, фактично володіє і користується Музей.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується захисту права власності на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, яка передбачає захист права власності від порушень не пов'язаних із позбавленням володіння, в той час як судом встановлено, що спірним об'єктом нерухомості - колишнім будинком губернатора, розташованим по вул.. Горького,4 в м. Чернігові, фактично володіє і користується Музей.
Отже, судом не встановлено, а позивачами першим та другим не доведено порушення їх прав щодо користування об'єктом нерухомості, оскільки позивачі не володіли і не володіють даним майном.
Третій позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області не надало достатніх і допустимих доказів того, що відділення здійснює від імені та в інтересах держави право власності на об'єкт нерухомості, яке порушується відповідачем і потребує захисту.
Поза увагою прокурора та позивачів лишилося те, що відповідно до ч.1 ст. 395, ст. 396 Цивільного кодексу України речовим право на чуже майно є право володіння. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист свого права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу -„Захист права власності”. При цьому відповідно до ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Крім того, суд враховує наступне.
Згідно зі ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Позивачі обрали спосіб захисту, визначивши його наступним чином: зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні Міністерством регіонального розвитку та будівництва України права користування державним майном - спорудою колишнього Будинку губернатора, що знаходиться в місті Чернігові по вулиці Горького, 4, шляхом забезпечення Національному архітектурно-історичному заповіднику „Чернігів Стародавній”, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Чернігівській області, комунальному підприємству „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради, а також іншим особам, діючим на підставі договорів із другим позивачем або за дорученням другого позивача, вільного доступу до вказаного об'єкту права державної власності для проведення заходів, пов'язаних із інвентаризацією.
З вищевикладеного предмету позову вбачається, що позивачі звернулись з даним позовом не тільки з метою захисту свого права, порушеного на їх думку відповідачем, а також в інтересах інших осіб: комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради, а також невизначеного кола осіб, які можливо будуть діяти на підставі договорів із другим позивачем або за дорученням другого позивача.
При цьому ні прокурором, ні позивачами не надано правового обґрунтування та належних і допустимих доказів на вчинення таких дій.
Судом встановлено, що позивачі не володіють вищевказаним об'єктом нерухомості, а ним фактично володіє і користується відповідач.
З огляду на наведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права щодо усунення перешкод в користуванні майном шляхом забезпечення Національному архітектурно-історичному заповіднику „Чернігів Стародавній”, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Чернігівській області, комунальному підприємству „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради, а також іншим особам, діючим на підставі договорів із другим позивачем або за дорученням другого позивача, вільного доступу до вказаного об'єкту права державної власності для проведення заходів, пов'язаних із інвентаризацією, не відповідає способам захисту цивільних прав, встановлених цивільним законодавством, а також не відповідає порушеному праву.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Ж.В. Блохіна
Повне рішення складено 18.04.2011р.