14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів:
Харченко В.В.
Гончар Л.Я.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу ДАІ УМВС України в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області про стягнення заборгованості по грошовому утриманню, -
встановила:
03.07.2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу ДАІ УМВС України в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області про стягнення заборгованості по грошовому утриманню.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що він з 23.02.1979 року по 06.06.2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ, при звільненні за віком відповідач повинен був виплатити грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становило би 3150 грн. Проте йому відповідач нічого не виплатив, що змусило його звернутись до суду.
Просив суд поновити йому строк звернення до суду, оскільки він був пропущений з поважних причин, так як 21 квітня 2003 року звернувся до УМВС України в Черкаській області з проханням видати йому документи з метою подальшого звернення до суду, однак відповіді не отримав. Стягнути з УМВС України в Черкаській області на його користь 3150 грн. та витрати пов'язані з отриманням юрдопомоги.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2004 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судами норм матеріального права.
Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що безпідставними є доводи заявника щодо виплати і нарахування йому грошової допомоги в розмірі передбаченому ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції" від 12 лютого 1997 року, оскільки відповідно до ст. З наведеного Закону особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до категорії військовослужбовців не відносяться. Не міг бути підставою для задоволення позовних вимог заявника і Указ Президента України від 23 червня 2001 року »Про скасування деяких положень п. 10 постанови КМ України від 17 липня 1992 року №393, зважаючи на те, що даний Указ набрав чинності після звільнення позивача і на правовідносини, які виникли до його прийняття не розповсюджується. Тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що грошова допомога ОСОБА_1 була виплачена правильно і підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Згідно з ч.3 ст.211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2004 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя
Вищого адміністративного
суду України Гончар Л.Я.