79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.04.11 Справа № 18/158 (2010)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів С. Бойко
Т. Бонк
При секретарі Ковалишин Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача- з»явився
Від відповідача- з»явився
розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ»Галичина»
на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.11
у справі № 18/158(2010)
за позовом - ТзОВ»Волинський автоцентр»КАМАЗ»
до відповідача - ЗАТ»Галичина»
про стягнення боргу
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.11
у справі № 18/158(2010), задоволено позов ТзОВ»Волинський
автоцентр»КАМАЗ». Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Галичина" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр "КамАЗ" 8 613,13 грн.- основного боргу, 1929,47 грн.- пені, 258,10 грн.- відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн.- відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі вказує , що представлені накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки на них відсутні відбитки печатки підприємства покупця товару, прізвища відповідальних осіб (посада) на отримання товару, а тому вони не є належними та допустимими доказами, які свідчать про отримання товару; в усіх довіреностях на отримання товару не зазначено, яку саме матеріальну цінність уповноважено отримати відповідного представника; накладні не містять підстави для оплати товару - договір поставки №Ч-01/10Р від 01.03.2010 року, а тому не можна стверджувати, що поставка відбулася на підставі цього письмового договору; виставлення рахунків не передбачено умовами договору поставки, що свідчить про здійснення поставки не відповідно до умов договору поставки, а іншого договору; заборгованість виникла на підставі інших накладних ніж ті, що зазначені в позові.
В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами у справі укладено договір поставки №4-01/10 Р від 01.03.2010 р. (надалі - Договір).
За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач у справі) запасні частини до транспортних засобів (надалі - товар) в асортименті, кількості і за ціною згідно із заявкою покупця, узгоджених сторонами шляхом факсимільного зв'язку, електронної пошти чи в усній формі, а покупець зобов'язується сплатити грошову суму та прийняти його на умовах даного Договору.
На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 24'241,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною №ЛЦ-0006339 від 14.06.2010 р. на суму Г339,80 грн. та довіреністю №411 від 04.06.2010 р., видатковою накладною №ЛЦ-0006594 від 18.06.2010 р. на суму 5412,00 грн. та довіреністю №484 від 18.06.2010 р., видатковою накладною №ЛЦ-0006754 від 22.06.2010 р. на суму 10'095,00 грн. та довіреністю №484 від 18.06.2010 р., видатковою накладною №ЛЦ-0006753 від 22.06.2010 р. на суму 3'951,00 грн. та довіреністю №484 від 18.06.2010 р., видатковою накладною №КВ-0002398 від 25.06.2010 р. на суму 1'812,00 грн. та довіреністю №000927 від 10.07.2010 р., видатковою накладною №ВВ-0003323 від 30.06.2010 р. на суму 1'631,20 грн. та довіреністю №219 від 17.06.2010 р.
Зазначені видаткові накладні свідчать про поставку відповідачу запасних частин до транспортних засобів. При цьому в силу частини 2 пункту 1.1 Договору підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної або акту приймання-передачі, що після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України
Як встановлено судом, відповідачем частково погашено заборгованість, про що свідчать платіжні доручення №948 від 17.01.2011 року на суму 10'095,00 грн., №949 від 17.01.2011 року на суму 5412.00 грн. Крім того, позивачем повідомлено про переплату відповідачем 120,87 грн. за поставлений товар і дана сума була зарахована до оплати за поставлений товар.
Однак, вартість поставленого, проте не оплаченого відповідачем товару залишається 8'613,13 грн.
Сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, за яким зазначену суму заборгованості відповідачем погоджено. Сума боргу відповідачем не заперечується.
Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 12.11.2010 р. про оплату вартості поставленого товару. Відповідач отримав зазначену претензію 16.11.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач зазначену претензію залишив без розгляду, доказів погашення заборгованості в сумі 8'613,13 грн. відповідачем не представлено.
Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. При чому необхідність укладення договору у письмовій формі між юридичними особами зумовлена потребою у сталості та передбачуваності майнового обороту між юридичними особами, що досягається шляхом повної та чіткої фіксації господарських зобов'язань (договорів). Вимоги до письмової форми правочину визначені статтею 207 Цивільного кодексу України. Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Порядок укладення договору передбачено, зокрема, статтями 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 3.9 Договору покупцю надається право на відтермінування оплати за отриманий товар до 15 календарних днів, на суму разових чи сумарних видаткових накладних, що не перевищують 15 тис. грн.
Таким чином, оскільки відповідач прийняв поставлений позивачем товар, проте не оплатив його вартості, вимоги позивача про стягнення 8'613,13 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з пунктом 4.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.
Таким чином, з огляду на встановлений факт протермінування сплати основної суми боргу, вимоги позивача про стягнення 1 929,47 грн. пені є підставною, та правомірно задоволеною судом першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про недоліки у заповненні та складенні видаткових накладних, то такі доводи є безпідставними, так як матеріали справи містять видаткові накладні, які свідчать про отримання повноважним представником відповідача Грицюк О.І. відповідних товарно-матеріальних цінностей. Підтвердженням повноважень цієї особи служать долучені до матеріалів справи довіреності на отримання товару. Зазначені довіреності містять печатку підприємства відповідача, а тому видаткові накладні уже не потребують такої печатки.
Посилання відповідача на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також не може бути визнаним обґрунтованим, оскільки норми цього закону не містять вимог щодо доказів поставки товарів. Згідно з преамбулою вказаного Закону ним визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. При цьому стаття 9 цього закону, на яку -посилається відповідач, визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій - первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів. Відсутність обов'язкових реквізитів у вказаних документах впливає лише на можливість їх використання сторонами для відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, однак не спростовує сам факт поставки товару.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст..ст. 33, 34 ГПК України, апелянтом не представлено належних та допустимих доказів (платіжних доручень), які би підтвердили факт повної оплати вартості отриманих товарів за видатковими накладними №ЛЦ-0006339 від 14.06.2010 р., №ЛЦ-0006594 від 18.06.2010 р., №ЛЦ-0006754 від 22.06.2010 р., №ЛЦ-0006753 від 22.06.2010 р., №КВ-0002398 від 25.06.2010 р., №ВВ-0003323 від 30.06.2010 р..
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 23.02.11 у справі № 18/158(2010) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Головуючий Р. Марко
Суддя С. Бойко
Суддя Т. Бонк