79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.04.11 Справа № 12/156(10)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів С. Бойко
Т. Бонк
При секретарі Ковалишин Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача- з»явився
Від відповідача- не з»явився
розглянувши апеляційну скаргу п/п ОСОБА_2
на рішення господарського суду Львівської області від 16.02.11
у справі № 12/156(10)
за позовом - ТзО»³нктех»»
до відповідача - п/п ОСОБА_2
про стягнення боргу
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.11
у справі № 12/156(10), позовні вимоги ТзО»³нктех»»
задоволено повністю. Стягнуто з п/п ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінктех» 39 828,67 грн.- боргу; 398,29 грн. -державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі вказує , що видаткова накладна від 16.06.10 та доручення № 19 від 16.06.10, не свідчать, що сторони уклали саме договір поставки.
Апелянт явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, поважності причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінктех»(надалі Постачальник) та п/п ОСОБА_2(надалі Покупець) укладено усну угоду, згідно якої Постачальник поставляє Покупцю товар на загальну суму 39 828,67 грн.
Факт передачі товару, а саме профілю коробочного 70 (6м) в кількості 1 872 м. підтверджується видатковою накладною № ВК -0000050 від 16.06.10 р. на загальну суму 39 828,67 грн.
Покупець за усною домовленістю зобов»язувався прийняти товар і оплатити його вартість.
Факт отримання товару Покупцем підтверджується Довіреністю № 19 від 16 червня 2010 року виданої ОСОБА_3 на отримання від ТзОВ «Вінтех»цінностей за рахунком -фактурою від 14.06.10 р.
Однак, своїх зобов'язання Покупець по оплаті товару не виконав.
13 жовтня 2010 року Позивачем Відповідачу було направлено претензію, з вимогою протягом 20 днів погасити заборгованість в сумі 39 828,67 грн.
Відповідно до ст. 202 та ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків
Згідно ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому, одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки, одна сторона -постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 13 жовтня 2010 року Позивачем Відповідачу було направлено претензію. Однак, Відповідачем дана претензія залишена без відповіді.
Відповідно до ст. 530 якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на досліджені обставини справи, якими спростовуються доводи апелянта, позовні вимоги про стягнення 39 828,67 грн., підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 16.02.11 у справі № 12/156(10) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Головуючий Р. Марко
Суддя С. Бойко
Суддя Т. Бонк