79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.03.11 Справа № 32/213 (2010)
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «Реліквія» від 01.02.2011р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2010р.
у справі № 32/213 (2010)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар», м. Львів
до відповідача ПП «Реліквія», м. Львів
про стягнення 79638,72 грн.
за участю представників:
від позивача -Сухорончак І.С. - представник;
від відповідача -ОСОБА_1 - представник.
Повна постанова складена 08.04.2011р.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2010р. у справі № 32/213 (2010), суддя Сухович Ю.О., позов задоволено повністю, стягнуто з ПП «Реліквія» на користь ТзОВ «Олмар»50 954,19 грн. основного боргу, 1018,31 пені, 25477,09 грн. штрафу, 1993,00 грн. інфляційних нарахувань та 196,13 грн. 3% річних, 796,38 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ст.ст. 11, 525, 530, 549, 612, 625, 629, 627-628, 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 174, 193, 230-232 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору № 5336 від 01.07.2009р. в частині повної оплати вартості отриманого товару, а відтак основний борг відповідача перед позивачем складає 50954,19 грн., які підлягають стягненню. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 50954,19 грн. основного боргу, 1018,31 грн. пені, 25477,09грн. штрафу, 1993,00 грн. інфляційних нарахувань, 196,13 грн. трьох відсотків річних, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Реліквія», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2010р. у справі № 32/213 (2010) в частині стягнення 1018, 31 грн. пені, 25477,09 грн. штрафу, 1993,00 грн. інфляційних нарахувань, 196,13 грн. трьох відсотків річних, 796,38 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і прийняти нове рішення, яким зазначені вимоги задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 888,11 грн. пені, 1897,90 грн. інфляційних нарахувань та 171,89 грн. трьох процентів річних, у задоволенні вимоги щодо стягнення 25477,09 грн. штрафу відмовити.
Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції розглянув справу при відсутності представника відповідача.
ТзОВ «Олмар», позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2010р. у справі № 32/213 (2010) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав його правомірності та обґрунтованості. Позивач зокрема відзначив, що відповідно до контррозрахунку пені, поданого скаржником, сума пені складає 1549,86 грн., а позивач заявив до стягнення меншу суму пені у розмірі 1018,31 грн.; штраф у розмірі п'ятдесят процентів від суми заборгованості правомірно задоволений судом як такий, що передбачений умовами договору та не суперечить нормам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.
ТзОВ «Олмар»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Реліквія»про стягнення заборгованості на суму 79 638,72 грн., з яких 50 954,19 грн. - основний борг, 1 018,31 - пеня, 25 477,09 грн. - штраф, 1 993,00 грн. - інфляційні нарахування та 196,13 грн. -три проценти річних, яка виникла внаслідок порушення виконання відповідачем зобов'язань по договору № 5336 від 1 липня 2009р.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 01.07.2009р. між ТзОВ «Олмар»(постачальник) та ПП «Реліквія»(покупець) було укладено договір № 5336 (далі по тексту договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати покупцю протягом дії даного договору зазначену у товарно-транспортних накладних продукцію (товар), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар в порядку і на умовах, передбачених в даному договорі.
Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування суми вартості поставленої партії товару на поточний рахунок постачальника або в готівковій формі на умовах відтермінування платежу. При відтермінуванні платежу, кошти за поставлену партію товару повинні бути перераховані покупцем в повній сумі на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж на 15-ий банківський день з дня її поставки покупцю.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 54 790,95 грн. відповідно до видаткових накладних: № 118168 від 28.07.2010р. на суму 16 206,27 грн.; № 191119 від 29.07.2010р. на суму 9 344,40 грн.; № 135652 від 20.08.2010р. на суму 25 127,28 грн.; № 135657 від 20.08.2010р. на суму 4 113,00 грн.
Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати у строки, визначені сторонами в п.3.2. договору, сплативши лише 3 836,76 грн., відтак основний борг становить 50 954,19 грн.
Позивач на підставі п.3.7.1 та п.3.7.4. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 1018,31 грн. та штраф п'ятдесят процентів від суми заборгованості, що становить 25 477,09 грн.
Крім того, позивач на підставі п.3.7.2, п.3.7.3 нарахував інфляційні втрати в сумі 1993,00 грн. та 196,13 грн. 3 проценти річних.
Враховуючи вищенаведене, сума заборгованості відповідача, за розрахунками позивача, на час розгляду справи в суді першої інстанції становила 79638,72 грн., з яких 50 954,19 грн. - основний борг, 1018,31 грн. - пеня, 25477,09 грн. - штраф, 1993,00 грн. - інфляційні нарахування та 196,13 грн. -три проценти річних.
Доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем суду не подано.
Крім того, скаржником в апеляційній скарзі відзначено, і це підтверджено його представником у судовому засіданні, що суму основного боргу відповідач визнає, проте не погоджується з завищеним нарахуванням позивачем відповідачу пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних (розмір пені завищено на 130,20 грн., інфляційних нарахувань на 95,10 грн., трьох процентів річних на 24,24 грн.), а також скаржник не погоджується із стягненням з нього штрафу у розмірі 25477,09 грн.
При прийнятті постанови апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Факт поставки товару на загальну суму 54 790,95 грн. підтверджується видатковими накладними № 118168 від 28.07.2010р. на суму 16 206,27 грн.; № 191119 від 29.07.2010р. на суму 9 344,40 грн.; № 135652 від 20.08.2010р. на суму 25 127,28 грн.; № 135657 від 20.08.2010р. на суму 4 113,00 грн., які підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п.3.2. договору сторони передбачили, що при відтермінуванні платежу, кошти за поставлену партію товару повинні бути перераховані покупцем в повній сумі на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж на 15-ий банківський день з дня її поставки покупцю.
Відповідач сплатив лише 3 836,76 грн., відтак борг становить 50 954,19 грн.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу (залишок боргу за поставлений товар, не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до Договору № 5336 від 1 липня 2009р. є обґрунтованою і становить 50954,19 грн. Відповідно правомірно визнана судом першої інстанції як така, що підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 50954,19 грн. як обґрунтовано заявлені.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач не провів розрахунок за отриманий від позивача товар у встановлені умовами Договору строки (п.3.1,п.3.2 Договору № 5336 від 1 липня 2009р.).
Крім того, в п.3.7.2. та п.3.7.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань перед постачальником, покупець на вимогу постачальника сплачує збитки, завдані інфляційними процесами з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати; 3 відсотки річних з простроченої суми.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні втрати за зазначений період на суму 1993,00 грн. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 193,13 грн., які стягнуті місцевим господарським судом.
Проте, як вбачається з матеріалів справи зокрема з розрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних, здійснених позивачем, які прийняті судом першої інстанції до уваги та контррозрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних, поданих скаржником, позивачем і судом першої інстанції допущено арифметичну помилку (завищено розмір при розрахунках інфляційних втрат та трьох процентів річних).
Як вбачається з розрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних, поданих скаржником, які є правильні, приймаються судом апеляційної інстанції і підлягають стягненню з відповідача, розмір інфляційних нарахувань становить 1897,90 грн., розмір трьох процентів річних становить 171,89 грн.
З огляду на вищенаведене, та враховуючи те що, судом першої інстанції правильно засновано норми матеріального права щодо правомірності (необхідності) стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв'язку з порушенням виконання скаржником умов договору і наявності у нього заборгованості перед позивачем, але допущення судом першої інстанції арифметичної помилки при розрахунках інфляційних втрат та трьох процентів річних, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні, і відповідно підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 1897,90 грн. інфляційних нарахувань та 171,89 грн. трьох процентів річних.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу, то суд апеляційної інстанції відзначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.3.7.1. та п.3.7.4. договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань перед постачальником, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що існувала у період за який нараховується пеня) від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу; штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) процентів від суми заборгованості.
Як вбачається із розрахунку суми позову, позивач відповідно до вимог ст. 232 ГК України, на підставі п.3.7.1 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 1018,31 грн., яка підставно стягнута судом першої інстанції, оскільки відповідно до правильного розрахунку пені, поданого скаржником, який приймається судом апеляційної інстанції до уваги, загальна сума пені, яка підлягає до стягнення становить 1549,86 грн. (хоч скаржником у прохальній частині апеляційної скарги зазначено суму пені у розмірі 888,11 грн.), проте позивачем, хоч і з неправильним розрахунком, заявлена до стягнення сума пені у розмірі 1018,31 грн., яка є меншою від тої суми пені, що розрахована скаржником.
З огляду на диспозитивність господарських відносин та право позивача самостійно визначати розмір позовних вимог, підлягає до стягнення з відповідача пеня у розмірі 1018,31 грн., яка і стягнута судом першої інстанції.
Як вбачається із розрахунку суми позову, позивач відповідно до вимог ст. 549, ч.2 ст.551 ЦК України та ч.4 ст.231 ГПК України, на підставі п.3.7.4 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 25 477,09грн., який підставно стягнутий судом першої інстанції, а посилання скаржника на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч.2 ст.343 ГК України є безпідставними, оскільки стосуються граничних розмірів пені, а не штрафу. Крім того, ч.2 ст.343 ГГК України, регулює відповідальність за порушення строків розрахунків у сфері фінансів та банківської діяльності (ст.343 «Відповідальність за порушення строків розрахунків»параграфу 1 «Фінанси і банківська діяльність»глави 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності»Цивільного кодексу України).
Відтак з відповідача правомірно стягнуто місцевим господарським судом 1 018,31 грн. пені та 25 477,09 грн. штрафу.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними з огляду на наступне.
У судові засідання місцевого господарського суду відповідач участі повноважного представника не забезпечив.
Як вбачається з матеріалів справи, суду першої інстанції повернулись поштові конверти, в яких була надіслана ухвала від 15.11.2010р., з довідкою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвала надсилалась на адреси вказані в матеріалах справи, а саме: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357, та 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 71/76.
Суд першої інстанції виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу наданого на запит позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.12.2010р. за НОМЕР_1, за станом на 03.12.2010р. Приватне підприємство «Реліквія»знаходиться за адресою: 79053, м. Львів, Франківський район, вул. В. Великого, 71/76.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних (неправомірних) дій відповідача щодо належного виконання господарських зобов'язань і повного визнання ним (відповідачем) суми основного боргу та часткового визнання сум пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ч.2 ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задовільнити частково.
2. Змінити рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2010 р. у справі № 32/213 (2010), виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «2. Стягнути з Приватного підприємства «Реліквія»(79053, м. Львів, Франківський район, вул. В. Великого, буд. 71, кв. 76; ЄДРПОУ 31291589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар»(79035, м. Львів, вул. Зелена, 204, код ЄДРПОУ 22411887) 50 954,19 грн. основного боргу, 1 018,31 пені, 25 477,09 грн. штрафу, 1 897,90 грн. інфляційних нарахувань та 171,89 грн. трьох процентів річних, 796,38 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.