01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.04.2011 № 43/376
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кошіля В.В.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача Дюденко С.В., Байда О.Г.,
від відповідача Дубинський О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 (суддя Пасько М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Компас»
про стягнення 97343,00 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Компас»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП»
про відшкодування збитків у розмірі 265210,80 грн.
У жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Компас» 97 343,00 грн. заборгованості з оплати послуг по технічному обслуговуванню ліфтів за період з червня по серпень 2010 р. згідно договору № 2009/06ОЛ від 30.10.2009 (а.с. 4-6 т. І).
17.11.2010 позивач за первісним позовом подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог у зв'язку з тим, що розрахунок трьох відсотків річних та пені не були включені до позовних вимог, але разом з тим державне мито було сплачене з урахуванням вказаних сум. Тому, позивач просив збільшити позовні вимоги на суму 1234,46 грн. 3 % річних та 7690,68 грн. пені (а.с. 176-177 т. І).
В подальшому, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 20.01.2011 позивач просив стягнути з відповідача 97 343,00 грн. боргу, 1402,85 грн. 3% річних, 7924,81 грн. пені, 656,44 грн. інфляційних втрат, а також 1082,68 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 133 т. ІІ).
Між тим, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Компас» подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП» про відшкодування 265 210,80 грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням робіт (а.с.74-78 т. І).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 43/376 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Компас» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-Груп» 11300,00 грн. заборгованості, 112,92 грн. державного мита та 27,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 35000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. В решті позову - відмовлено. В зустрічному позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог первісного позову скасувати і прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі. Підставами для скасування рішення позивач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення і неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Компас» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 у складі колегії суддів: Кошіля В.В. (головуючого), Алданової С.О., Шапрана В.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 14.04.2011.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача ТОВ «Компас» заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Київмонтажліфт» та витребування від нього доказів виконання робіт за липень та серпень 2010 року в житлових будинках, що знаходяться за адресою: м. Київ, Позняки 2-мкр-н, ж/б 20-а, 22/20, 16,18-а, 20.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Колегія суддів, розглянувши доводи заявленого клопотання, відмовила в його задоволенні, оскільки відповідачем необґрунтовано, а із матеріалів справи не вбачається, що рішення суду по даній справі може вплинути на права або обов'язки ТОВ «Київмонтажліфт» щодо відповідача.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
30 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП» як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Компас» як замовником був укладений договір № 2010/06ОЛ на технічне обслуговування ліфтів (а.с. 9-15 т. І).
Згідно з п. 1.1 договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) взяв на себе обов'язки на свій ризик у відповідності до даного договору та положень чинного законодавства України надавати замовнику послуги з 01.11.2009 по повному технічному забезпеченню експлуатації відповідно до переліку, вказаного в п. 1.2 договору ліфтового обладнання в житлових будинках за адресою: м. Київ, Позняки, 2 мкр-н., ж/б 20-а, 22/20, 16, 18-а, 20, що вказані у додатку №1 до даного договору.
Відповідно до п. 1.2 даного договору послуги включають: періодичне відвідування та огляд обладнання обслуговуючим персоналом виконавця; виконання щодо обладнання регламентних робіт; періодичні технічні огляди обладнання, в обсягах та в строки передбачені правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів; підготовка обладнання до переосвідчення, оформлення відповідних документів; щоденне цілодобове аварійне обслуговування обладнання, з прибуттям до обладнання аварійної бригади позивача не пізніше 40 хвилин з моменту отримання позивачем відповідного виклику та 20 хвилин на евакуацію пасажирів з кабін обладнання; усуненням аварійних ситуацій на обладнанні і його несправностей (в тому числі несправностей у вузлах, агрегатах та комплектуючих обладнання), крім випадків, вказаних в п. 1.2.1 договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що прийняття замовником наданих послуг здійснюється щомісячно та оформлюється актами передання-прийняття наданих послуг.
Згідно з п. 3.2 договору виконавець до третього числа кожного місяця, наступного за звітним, надає відповідачу в двох примірниках оформлений та підписаний акт передання-прийняття наданих послуг за відповідний місяць. Протягом 3 робочих днів з моменту надання позивачем відповідного акту, відповідач має підписати його, або направити позивачу мотивовану відмову від його підписання.
Оплата послуг здійснюється щомісячно згідно з актами передання-прийняття наданих послуг за відповідний (звітний) місяць з моменту підписання відповідачем відповідного акту (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом 1 (одного) року. Договір вважається автоматично пролонгованим на такий самий строк та на таких саме умовах, якщо жодна зі сторін не надасть у письмовій формі підтвердження про його припинення не менш як за 10 днів до завершення строку дії договору.
Згідно з п. 9.1.3 договору дія цього договору припиняється достроково в односторонньому порядку однією із сторін у разі невиконання другою стороною своїх зобов'язань за договором та з інших підстав, передбачених чинними законодавчими актами України, але не раніше ніж через 30 календарних днів після письмового попередження та проведення повторного розрахунку за надані послуги.
Пунктом 9.1.5 цього договору встановлено, що замовник вправі в будь-який час, попередивши позивача за 30 календарних днів, відмовитись від договору, виплативши позивачу плату за надані послуги.
Як вбачається із матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконував свої обов'язки за договором № 2010/06ОЛ на технічне обслуговування ліфтів від 30.10.2009, оскільки надані послуги у червні 2010 р. на загальну суму 46300,00 грн. оплатив частково в розмірі 35 000,00 грн., у зв'язку чим заборгованість за червень 2010 р. склала 11 300,00 грн., а послуги за липень 2010 р. на суму 45 250,00 грн. та серпень 2010 р. на суму 40 793,00 грн. не оплатив взагалі.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути суму заборгованості за вказаний період у загальному розмірі 97 343,00 грн.
Відповідач заперечує щодо стягнення з нього оплати за послуги за липень-серпень 2010 р., посилаючись на те, що вказаний договір є розірваним з 26.06.2010 р.
Колегія суддів, досліджуючи питання щодо розірвання договору встановила, що 21.05.2010 відповідач направив позивачу лист № 263 (а.с. 100 т. І), в якому повідомив останнього про відмову від договорів № 2009/06ОЛ від 30.10.2009 та № 2010/01ОЛ від 25.01.2010 на технічне забезпечення експлуатації ліфтів, у відповідності до п. 9.1.5 даних договорів. Вказаний лист був отриманий представником позивача 26.05.2010, що підтверджується копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 100 т. І).
06.07.2010 позивач направив відповідачу лист вих. № 27 (а.с. 43 т. І), в якому повідомив останнього, що дія договорів №2009/06ОЛ від 30.10.2009 та №2010/01ОЛ від 25.01.2010 на технічне забезпечення експлуатації ліфтів може бути припинена, у відповідності до п. 9.1.3 та п. 9.1.5 виключно після виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем щодо повних розрахунків за надані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 173 Господарського кодексу України сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Як встановлено вище, у пункті 9.1.5 договору сторони поставили в залежність припинення дії договору від повного розрахунку за ним. Проте, матеріалами справи, зокрема, актами прийняття виконання підрядних робіт за листопад 2009 р. - червень 2010 р. (а.с. 18-33 т. І), виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 44-54 т. І), платіжними дорученнями (а.с. 80-124 т. ІІ), довідкою про заборгованість ТОВ «Компас» перед ТОВ «Д.К.-Груп» (а.с. 15 т. ІІ), карткою рахунку 634 ТОВ «Д.К.-Груп» (а.с. 72-79 т. ІІ) підтверджується, що станом на 26.06.2010 відповідач не здійснив своєчасного та повного розрахунку з оплати наданих послуг за листопад 2009 р. - червень 2010 р.
Таким чином, висновок суду першої інстанції та доводи відповідача про те, що договір № 2010/06ОЛ на технічне обслуговування ліфтів від 30.10.2009 є припиненим з 26.06.2010 спростовуються матеріалами справи.
Щодо наданих позивачем послуг, то необхідно зазначити, що за період листопад 2009 р. - червень 2010 р. між сторонами підписано та скріплено печатками акти прийняття виконання підрядних робіт (а.с. 18-33 т. І), а за липень на суму 45 250,00 грн. та за серпень 2010 р. на суму 40 793,00 грн. такі акти підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача (а.с. 34-37 т. І).
Відповідно до умов п. 3.2 договору відповідач має або підписати акт, або направити позивачу мотивовану відмову від його підписання. Проте, відповідачем не виконано умови п. 3.2 договору, оскільки не надано мотивованої відмови від підписання актів.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що за вказаним договором позивач продовжував виконувати роботи по обслуговуванню ліфтів до 26.08.2010. Вказана обставина підтверджується, зокрема, даними, що містяться у витягах з журналу видачі завдань і розпоряджень та контролю виконання робіт на ліфтах (додаток №2, а.с. 16-21 т.ІІ), журналу прийому-передачі зміни ділянки № 2 (додаток № 4, а.с. 22-29 т. ІІ), журналу заявок і зауважень по роботі ліфтів ділянки № 2 (додаток № 3, а.с. 30-47 т. ІІІ).
Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Компас» від 06.08.2010 № 442 (а.с. 39 т. І), зі змісту якого вбачається, що відповідач відкликає пропозицію укласти додаткову угоду до спірного договору, якою врегульовувався порядок передачі ліфтів,чим фактично підтверджується визнання дії основного договору та висловлює незадоволення якістю обслуговування ліфтів з травня по липень 2010 року. Доказів того, що за спірний період позивачем не надавались послуги відповідачем не надано.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у загальному розмірі 97 343,00 грн. (11 300,00 грн. за червень 2010р., 45 250,00 грн. за липень 2010 р. та 40 793,00 грн. за серпень 2010 р.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції було помилково припинено провадження в частині стягнення 35 000,00 грн. заборгованості на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки дана сума не входила до розміру позовних вимог, адже відповідачем було сплачено 35 000,00 грн. за послуги надані в червні 2010 р. і позивачем враховано дану суму при розрахунку заборгованості за цей місяць: 46300,00 грн. (вартість послуг наданих у червні 2010 р.) - 35 000,00 грн. (сума сплачених коштів) = 11 300,00 грн. (сума боргу за червень).
Крім стягнення суми основного боргу, позивачем згідно заяви про збільшення позовних вимог заявлено також вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1402,85 грн. 3% річних, 7924,81 грн. пені, 656,44 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заперечує проти стягнення вказаних сум, мотивуючи тим, що позивачем порушено правила зміни предмету позову, встановлені ч. 4 ст. 22 ГПК України, оскільки вказані вимоги позивач заявив в ході розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач подавав заяви про збільшення позовних вимог до суду 17.11.2010, а також 20.01.2011, в яких просив стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.
При цьому, ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.10.2010, 17.11.2010, 02.12.2010, 13.01.2010 розгляд справи відкладався у зв'язку необхідністю витребування додаткових доказів, а розгляд справи по суті суд першої інстанції здійснив у судовому засіданні 20.01.2011.
Таким чином, порушення позивачем ч. 4 ст. 22 ГПК України не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків оплати послуг за умовами цього договору, він зобов'язаний сплатити на користь виконавця неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день такого прострочення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за прострочення відповідачем оплати наданих послуг, нарахував пеню у загальному розмірі 7924,81 грн. та 3 % річних у розмірі 1402,85 грн. по кожному акту за листопад 2009 - червень 2010 р. окремо з урахуванням здійснених відповідачем оплат (розрахунки а.с. 140-141 т. ІІ), а інфляційні втрати позивачем нараховані у розмірі 656,44 грн. з простроченої суми в розмірі 11 300,00 грн. за період з серпня 2010 р. по грудень 2010 р.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу, встановила, що їх нарахування здійснено згідно з фактичними обставинами справи та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7924,81 грн. пені, 1402,85 грн. 3% річних та 656,44 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 265 210,80 грн. збитків, обґрунтовані позивачем за зустрічним позовом як додаткові витрати, які позивач змушений буде понести для усунення недоліків у роботах, виконаних відповідачем.
Рішення суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог жодна із сторін не оскаржує, однак, враховуючи вимоги статті 101 ГПК України щодо перегляду в повному обсязі рішення, необхідно зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення відповідачем за зустрічним позовом умов зобов'язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв'язок між таким порушенням зобов'язання та збитками.
Оскільки позивачем не доведено протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 43/376 - зміні.
У відповідності до статті 49 ГПК України у зв'язку з задоволенням первісного позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-ГРУП» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 43/376 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Компас» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-б; код ЄДРПОУ 25197848) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-Груп» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 75, кв. 12; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Постишева, 1в, кв. 1; код ЄДРПОУ 34361009) 97 343,00 грн. (дев'яносто сім тисяч триста сорок три гривні 00 коп.) основного боргу, 7924,81 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 81 коп.) пені, 1402,85 грн. (одну тисячу чотириста дві гривні 85 коп.) 3% річних, 656,44 грн. (шістсот п'ятдесят шість гривень 44 коп.) інфляційних втрат, 1073,27 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 27 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Компас» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-б; код ЄДРПОУ 25197848) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.-Груп» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 75, кв. 12; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Постишева, 1в, кв. 1; код ЄДРПОУ 34361009) 480,14 грн. (чотириста вісімдесят гривень 14 коп.) відшкодування витрат із сплати державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 43/376 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді