01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.2011 № 7/811-42/375
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: Марковська В.В. - дов. від 29.12.2010 року № Д07/2010/12/29-8,
від відповідача: Слюсар С.А. - дов. від 04.03.2011 року № 120
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року
у справі № 7/811-42/375 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про стягнення 475 950, 55 грн.
21.12.2009 року акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (позивач у справі) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (відповідач у справі) про стягнення 6 020 463, 07 грн., що становить 5 484 078, 57 грн. боргу, 46 815, 41 грн. - інфляційних втрат, 13 618, 54 грн. - 3% річних (нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України), 92 065, 05 грн. - пені та 383 885, 50 грн. штрафу (нарахованих в порядку ст. 231 ГК України) (а.с.2-5 т.1).
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.05.2010 року № 7/811 позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» задоволено частково, присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь позивача 5 484 078, 57 грн. боргу, 46 815, 41 грн. інфляційних втрат, 13 618, 54 грн. річних з простроченої суми. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 138-146 т.1).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 № 7/811 року рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2010 року № 7/811 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення 6 020 463, 07 грн. відмовлено повністю (а.с. 46-51 т.2 ).
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2010 року № 7/811 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 383 885, 50 грн. штрафу та 92 065, 05 грн. пені скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2010 року залишено без змін (а.с. 70-75 т.2).
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 7/811-42/375 Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» відмовленоу задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 92 065, 05 грн. та штрафу в сумі 383 885, 50 грн., нарахованих в порядку ст. 231 ГК України, оскільки позивачем не доведено, що сторони у даній справі належать до суб'єктів господарювання державного сектору економіки (а.с. 94-95 т.2).
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу № 048-71-1289 від 08.02.2011 року (вх. № 02-41/1582 від 15.02.2011 року), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 92 065, 05 грн. та штрафу - 383 885, 50 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом при розгляді справи, не повно з'ясовано обставини справи, які мають значення для розгляду справи, що належності підприємства позивача до державного сектору економіки підтверджується Постановою КМ України № 794 від 22.06.2004 року і даний факт встановлено при вирішенні спору між тими ж сторонами Рішенням у справі № 7/649, яке набуло законної сили та відповідно до ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2011 року апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.04.2011 року.
В судовому засіданні 05.04.2011 року оголошувалася перерва до 12.04.2011 року.
У судових засіданнях 05.04.2011 року та 12.04.2011 року представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.01.2011 року в частині відмови у стягненні пені та штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
10.01.1991 року між Київськими кабельними мережами ВЕО «Київенерго» (енергопостачальна організація за договором), правонаступником якого є акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва (абонент за договором), правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» було укладено договір № 97 на користування електричною енергією.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо виконання відповідачем свого зобов'язання, яке виникло в силу договору про відпускання та споживання електроенергії № 97 від 10.01.1991 року, а підставою позову -невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати спожитої у період з 01.09.2008 року по 01.12.2009 року електричної енергії. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, а також передбачених ст. 231 ГК України пені та штрафу в розмірі 7%.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань по оплаті спожитої електроенергії та правомірність стягнення на користь позивача заборгованості по оплаті спожитої електроенергії з врахуванням інфляційних втрат та річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, розглянуто в попередніх судових засіданнях. Рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2010 року № 7/811 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія “Київводоканал» на користь позивача 5 484 078, 57 грн. боргу, 46 815, 41 грн. інфляційних втрат, 13 618, 54 грн. - 3% річних з простроченої суми, залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2010 року № 7/811, набрало законної сили.
Відтак, предметом нового розгляду у даній справі є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 383 885, 50 грн. штрафу та 92 065, 05 грн. пені, які нараховані у відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання і правовим наслідком такого порушення зобов'язання є сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) законодавець визнає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України). При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочки.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).
У Господарському кодексі України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 статті 230 ГК України).
Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку - в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Тобто ця норма має імперативний характер, бо забороняє змінювати у договірному порядку встановлений законом розмір штрафних санкцій по окремих видах зобов'язань.
Частина 2 статті 231 ГК України визначає коло господарських правовідносин, які зачіпають інтереси держави, де застосовуються саме уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором. Дані санкції можуть бути застосовані за наявності таких двох умов: у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту; наявності одного з виду правопорушень, а саме: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з позовних вимог, підставою нарахування позивачем пені в сумі 92 065, 05 грн. та штрафу в сумі 383 885, 50 грн. є ч. 2 ст.231 ГК України, тобто її джерелом є закон, згідно з яким у разі, якщо позивач належить до державного сектора економіки, то пеня і штраф нараховується на підставі зазначеної норми.
Відповідно до ч.2 ст.22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 22.06.2004 року «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» встановлено, що у переліку компаній, які входять до її складу визначено розмір статутного фонду Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (позивача), що передається до складу новоствореної компанії у розмірі 50% +1 акція. Пунктом 3 цієї постанови зазначено, що пакет акцій АЕК «Київенерго», переданий НАК «Енергетична компанія України», залишається у державній власності.
З огляду на вищевказане, позивач належить до державного сектора економіки, тому колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог про стягнення пені та штрафу, передбачених ч.2 ст.231 ГК України, з підстав недоведеності позивачем належності Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до державного сектору економіки.
Однак, що стосується вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та 7% штрафу, передбачених частиною 2 статті 231 ГК України, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції (пеня, штраф) можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
Для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.
Таким чином, у зв'язку із тим, що у Договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав нарахування та стягнення заявлених позивачем пені та штрафу, нарахованих в порядку ст.. 231 ГК України.
Отже, передбачені ч.2 ст. 231 ГК України пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт, надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, але не за порушення грошового зобов'язання щодо оплати товару (робіт, послуг). Аналогічний висновок щодо застосування ст.. 231 ГК України міститься у Постанові ВГС України від 18 серпня 2010 р. № 42/562 , Постанові ВСУ від 20 грудня 2010 року №06/113-38, Постанові ВСУ від 28 лютого 2011 року №23/225.
За даних обставин, колегія суддів господарського суду дійшла висновку що позовні вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, які нараховано в порядку ч.2 ст.231 ГК України не підлягають до задоволення, але з інших підстав, ніж зазначено місцевим господарським судом. Втім, відповідна помилка останнього не вплинула на правильність резолютивної частини рішення, відтак не є підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2011 року у справі № 7/811-42/375 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2011 року у справі № 7/811-42/375 залишити без змін.
3. Справу № 7/811-42/375 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді