01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.03.2011 № 42/209
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року
у справі № 42/209 (суддя Паламар П.І.)
за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго»
до Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» до Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання - задоволено частково. В частині позовних вимог про стягнення боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07.09.2010 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати частково в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 року касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року у справі № 42/209 задоволено частково. Вказану ухвалу апеляційного господарського суду скасовано. Справу № 42/209 направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Розпорядженням заступника Голови суду від 24.03.2011 року у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, склад колегії суддів змінено, головуючий суддя Лобань О.І., судді - Федорчук Р.В., Яковлєв М.Л.
У судовому засідання 28.03.2011 року представник позивача, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені.
Представники Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації у судове засідання 28.03.2011 року не з'явились про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду від 28.02.2011 року було направлено відповідачу 01.03.2011 року та отримана Управлінням освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 03.03.2011 року про що, свідчить повідомлення поштового відправлення (а.с. 133).
Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Участь в судовому засіданні 28.03.2011 року Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2004 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Управлінням освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації було укладено договір № 530149 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Згідно умов договору договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді, а останній -щомісячно до 28 поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 5.1 договору та звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень.
Згідно додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору. Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повергає у РВТ).
Строк дії договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2004 року та вважається пролонгованим на один рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач теплову енергію отримав, однак її не оплатив в зв'язку з чим протягом 1 вересня 2009 року - 1 травня 2010 років за ним утворилась заборгованість у сумі 4051614,92 грн.
Як зазначалося вище, АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбуд Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення 184693,13 грн., три проценти річних з простроченої суми 44052,80 грн., пеню 250165,07 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати. Рішенням суду першої інстанції від 07.09.2010 року позов задоволено частково.
Провадження в частині стягнення основного боргу припинено, стягнуто з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 184693,13 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 44052,80 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1000 грн. пені, 25500 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі № 42/209 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення - зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції відповідачу протягом періоду за вересень 2009 року - квітень 2010 року було поставлено теплову енергію вартістю 6101325,56 грн. Крім того з матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачам було сплачено суму боргу за спожиту теплову енергію у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основної суми боргу оскільки, в цій частині відсутній предмет спору так, як сума основного боргу у розмірі 4051614,92 грн. відповідачем була сплачена.
Крім того, судова колегія також погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 184693,13 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 44052,80 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.
Однак, що стосується висновків суду в частині зменшення пені на підставі ст. 233 ГПК України до 1000 грн. судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.
Пунктом 3.5 додатку 4 до договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з частиною 1 статтею 216 та частиною 2 статтею 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи вказані вище норми закону, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції щодо зменшення пені є необгрунтованими та такими що не відповідають дійсності. Місцевим господарським судом не було взято до уваги той факт, що представник відповідача не був присутнім на жодному судовому засіданні та ним взагалі не було надано ніяких письмових доказів, які б свідчили про його зацікавленість у розгляді даної справи, зокрема, зменшення розміру штрафних санкцій, які позивач просив суд стягнути з відповідача. Позиція суду першої інстанції, щодо зменшення суми пені з 250165,07 грн., до 1000 грн. взагалі не мотивована.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до ст. 83 ГПК України господарський суду, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Судова колегія звертає увагу на те, що в даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків кредитора. Відповідачем не було надано пояснень та не наведено обставин, які можуть вважатися винятковими у даній справі для зменшення розміру пені. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарському місцевому суду необхідно було з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки, розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Господарський суд міста Києва, визнавши правомірність здійсненого позивачем нарахування відповідачу пені за період з 1 грудня 2009 року - 1 травня 2010 року на суму 250165,07 грн., безпідставно зменшив розмір стягуваної з відповідача неустойки до 1000 грн. Суд першої інстанції не звернув уваги на необхідність з'ясування вищевказаних обставин для зменшення розміру пені.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи вважає, що законних підстав для зменшення 250165,07 грн. пені не встановлено та відповідачем не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року слід задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині стягнення пені в сумі 1000 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» про стягнення з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 250165,07 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - задовольнити. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» 250165,07 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року по справі № 42/209 - залишити без змін.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/209 - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/209 - скасувати частково в частині стягнення пені в сумі 1000 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» про стягнення з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 250165,07 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - задовольнити.
3. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 118-Б, ідентифікаційний код 26063819) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 250165,07 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року по справі № 42/209 - залишити без змін.
5. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 118-Б, ідентифікаційний код 26063819) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 1250,83 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6. Видачу відповідних наказів доручити господарському міста Києва.
7. Матеріали справи № 42/209 повернути до господарського міста Києва.
Головуючий суддя
Судді