01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.04.2011 № 05-5-43/544
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від прокуратури: Карпенко Н.М. - посвідчення №НОМЕР_1 від 18.01.2007 р.
від позивача 1: не з'явився
від позивача 2: не з'явився
від позивача 3: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Прокурора міста Ужгорода Закарпатської області
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 14.01.2011 року
у справі № 05-5-43/544 (суддя - Пасько М.В.)
за позовом Прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі:
1. Міністерства охорони здоров'я України;
2. Державного закладу «Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції»
Державного закладу «Ужгородської міської санітарно-епідеміологічної служби»
до 1. Закарпатської обласної державної адміністрації
2. Закарпатської обласної ради
Виконавчого комітету Ужгородської міської ради
про визнання частково недійсним розпорядження Представника Президента України від 07.12.1992 р. №448, скасування свідоцтва про право власності від 07.02.2002 р. та визнання права власності за державою в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерством охорони здоров'я України
У грудні 2010 року в.о. Прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, Державного закладу «Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції», Державного закладу «Ужгородської міської санітарно-епідеміологічної станції» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання частково недійсним розпорядження Представника Президента України від 07.12.1992 року №448, скасування свідоцтва про право власності від 07.02.2002 року та визнання права власності за державою в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерством охорони здоров'я України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року №05-5-3/14615 позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Після усунення допущених порушень Прокурор міста Ужгорода у січні 2011 року повторно звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року №05-5-43/544 позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто без розгляду на підставі пункту 5 ст.63 ГПК України у зв'язку з тим, що заявник належним чином не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції від 14.12.2010 року №05-5-3/14615, зокрема, не надав доказів надіслання позовної заяви позивачу - Державному закладу «Ужгородської міської санітарно-епідеміологічної станції», не зазначив у позові Закарпатську обласну державну адміністрацію як відповідача, належним чином не оформив позовні документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Прокурор міста Ужгорода звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу суду попередньої інстанції від 14.01.2011 року №05-5-43/544.
На підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів направлення Державному закладу «Ужгородської міської санітарно-епідеміологічної станції» копії позовної заяви спростовується оригіналом фіскального чеку підприємства зв'язку, який було долучено до матеріалів позовної заяви, а висновок місцевого господарського суду про відсутність серед відповідачів Закарпатської обласної державної адміністрації суперечить вступній частині оскаржуваної ухвали 14.01.2011 року №05-5-43/544 та позовної заяви, у яких вказана юридична особа зазначена як відповідач.
Не погодився апелянт з мотивами суду першої інстанції про неналежне оформлення заявником документів та матеріалів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, адже, на думку скаржника, господарський суд у відповідності до ст.65 Господарського ГПК України мав право витребувати оригінали документів для огляду.
До того ж, апелянт звертав увагу на відсутність правового обґрунтування стосовно повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 5 ст.63 ГПК.
Водночас, апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження.
25.03.2011 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуюча суддя і доповідач), Поляк О.І., Рудченко С.Г. відновлено апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд справи було призначено на 11.04.2011 року.
У судове засідання 11.04.2011 року з'явився лише представник прокуратури.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача 2 (Державного закладу «Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції») надійшло клопотання розглянути справу за його відсутності через відсутність коштів на відрядження уповноваженого представника.
Відповідач 1 (Закарпатська обласна державна адміністрація) телеграмою, яка отримана судом апеляційної інстанції 07.04.2011 року, теж просив розглянути справу без його участі у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноваженого представника.
Позивачі 1, 3, відповідачі 2, 3 своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки Київський апеляційний господарський суд не повідомили.
Зважаючи на клопотання позивача 2 та відповідача 1, а також на те, що інші сторони належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення про вручення процесуальних документів апеляційного господарського суду, участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, вони були попереджені про те, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників вказаних сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції посилався на відсутність доказів направлення копії позовної заяви позивачу - Державному закладу «Ужгородської міської санітарно-епідеміологічної станції».
Відповідно до ст.56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Вищий господарський суд України на питання «Чи повинен прокурор подати суду докази надсилання поданої ним позовної заяви позивачеві та третій особі? Чи підлягає поверненню позовна заява, подана прокурором без додання до неї таких доказів?» відповів, що стороною у справі є, зокрема, й позивач (частина перша статті 21 ГПК). Водночас частиною першою статті 63 названого Кодексу не передбачено можливості повернення суддею позовної заяви у зв'язку з неподанням доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів позивачеві та/або третім особам (у пункті 6 цієї частини йдеться лише про відповідача). Однак, з огляду на визначені статтями 42 і 43 ГПК засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності, господарський суд у разі прийняття ним позовної заяви прокурора (заступника прокурора), до якої не додано доказів надсилання її копії (і копій доданих до неї документів) позивачеві і третім особам, має зобов'язати прокурора (заступника прокурора) надіслати відповідні копії цим учасникам судового процесу і подати суду докази такого надіслання у визначений ним термін (Інформаційний лист №01-08/163 від 12.03.2009 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).
Поряд з цим, у доданих до апеляційної скарги матеріалах наявний фіскальний чек органу поштового зв'язку від 05.01.2011 року, з якої вбачається, що кореспонденція відправлена в Ужгород міській санітарно-епідеміологічній станції.
Судова колегія зазначає, що у випадку виникнення у господарського суду сумнівів щодо достовірності поштового відправлення, він не був позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи витребувати у заявника, зокрема, відповідну довідку підприємства зв'язку.
Мотивуючи повернення позовної заяви без розгляду, місцевий господарський суд, окрім іншого, вказав і на ту обставину, що прокурором у позовній заяві не зазначено у якості відповідача Закарпатську обласну державну адміністрацію, тоді як у вступній частині оскаржуваної ухвали від 14.01.2011 року судом першої інстанції у найменуванні відповідачів вказана Закарпатська обласна державна адміністрація.
Утім, саме позивачу (прокурору) відповідно до приписів ст. 1 та ст.21 ГПК України позивачу належить право визначати процесуальний статус осіб, залучених ним до справи, зокрема, визначати особу, до якої пред'являти вимогу на підставі визначених позивачем фактичних обставин. Звернення з позовом до неналежного відповідача не є підставою для залишення без розгляду позовної заяви.
Крім того, як вбачається з доданих до апеляційної скарги матеріалів, а саме: з позовної заяви, поданої до суду першої інстанції, серед відповідачів, визначених позивачем, зазначена Закарпатська обласна державна адміністрація.
Не можна погодитися з висновком господарського суду попередньої інстанції про неналежне оформлення заявником документів і матеріалів, що мають значення для правильного вирішення спору, виходячи з того, що суд першої інстанції у процесі підготовки справи до розгляду наділений правом витребовувати від позивача належним чином оформлені докази, якими він обґрунтував позовні вимоги.
Повертаючи позовну заяву і додані до неї матеріли без розгляду на підставі пункту 5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд не навів мотивів застосування вказаної процесуальної норми; не встановив, чи мало місце об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами; чи не були, при цьому, порушені правила об'єднання позовних вимог, визначені ст.58 ГПК України.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року №05-5-43/544 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Прокурора міста Ужгорода Закарпатської області - задоволенню.
Відповідно до ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 24, 33, 34, 43, 56, 58, 63, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Прокурора міста Ужгорода Закарпатської області задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року № 05-5-43/544 - скасувати.
2. Позовну заяву і додані до неї матеріали, повернуті ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року № 05-5-43/544, передати на розгляд місцевому господарському суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
14.04.11 (відправлено)