01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.04.2011 № 40/10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів:
за участю представників сторін:
згідно з протоколом судового засідання від 11.04.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті Будпродакшн» на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року
по справі № 40/10 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті Будпродакшн»
про стягнення заборгованості у сумі 46 779,79 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року по справі № 40/10 задоволено позов Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті Будпродакшн»про стягнення заборгованості у сумі 46 779,79 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті Будпродакшн»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року по справі № 40/10 було прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Трініті Будпродакшн»та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Прокурор в судовому засіданні надав свої пояснення і просив рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
В дане судове засідання представники позивача не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора та представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2009 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті Будпродакшн»(орендар) укладено договір № 200/3 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва (а.с. 11-13).
За умовами п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві ради №74 від 15.05.2009 року зобов'язується передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) (надалі -об'єкт оренди) загальною площею 57,4 кв.м, а саме н/підвал з орендованою площею 57,4 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, розміщене за адресою вул. Пимоненко 12. Мета оренди: S1-57,4 кв.м -під офіс (1.2 договору).
Передача відповідачу в оренду нерухоме майно підтверджується актом передачі-прийому нежитлового приміщення від 30.06.2009 року (а.с. 15).
Відповідно до п. 8.2. договору встановлено, що договір діє з 30.06.2009 року по 31.05.2010 року.
Згідно з п.п.2.1, 2.4., 3.2.1. договору орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва, затвердженої рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради. Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання договору. Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 4 936,40 грн. та ПДВ 987,28 грн. всього 5 923,68 грн., далі -згідно невід'ємного додатку до даного договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
У відповідності до п.2.5. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Відповідно до п.3.2.19 договору передбачено, що після припинення дії договору до моменту повернення об'єкту оренди орендодавцю за актом прийому-передачі, орендар зобов'язаний вносити плату за фактичне користування об'єктом оренди в розмірі орендної плати.
Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за період з квітня по листопад 2010 року включно до Державного бюджету України не вніс, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 46 779,79 грн.
У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Трініті Будпродакшн»про стягнення 46 779,79 грн. суми основного боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати.
При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46 779,79 грн. за договором оренди № 200/3 від 30.06.2009 року є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.п. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як свідчать матеріали справи, пунктом 2.2. договору сторонами передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 4 936,40 грн. та ПДВ 987,28 грн. всього 5 923,68 грн., далі -згідно невід'ємного додатку до даного договору. Відповідно до п.2.5. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3. ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Нормами статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 46 779,79 грн. заборгованості по сплаті орендної плати.
При цьому, судова колегія вважає неспроможними доводи скаржника про те, що при визначенні розрахунку боргу позивачем не було враховано платіж від 07.08.2009 року на суму 5 923,68 грн. за оренду приміщення у липні 2009 року згідно платіжного доручення № 1901 від 07.08.2009 року, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи, а саме: до стягнення позивачем заявлено суму боргу, яка виникла за період з квітня по листопад 2010 року включно.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва 08.02.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Трініті Будпродакшн»без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті Будпродакшн»на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі № 40/10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі № 40/10 - залишити без змін.
3. Справу № 40/10 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді