01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.03.2011 № 6/020-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 22.03.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення господарського суду Київської області від 14.01.2011 року
у справі № 6/020-10 ( суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом закритого акціонерного товариства „Український страховий дім”, м. Київ,
до акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Київ,
про стягнення 22 631,77 грн. -
В грудні 2010 року ЗАТ „Український страховий дім” звернулося до Господарського суду Київської області з позовом в якому просило стягнути з АТ „Українська пожежно-страхова компанія” на його користь в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 22 631, 77 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2011 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з АТ „Українська пожежно-страхова компанія” на користь ЗАТ „Український страховий дім” 22 121,77 грн. витрат по страховому відшкодуванню, 221,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до відповідача, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.01.2011 року по справі № 6/020-10, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
ЗАТ „Український страховий дім” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу АТ „Українська пожежно-страхова компанія” залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 14.01.2011 року по справі № 6/020-10 - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2011 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2011 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну ПП «Мас Плюс» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області - без змін.
В судовому засіданні, яке відбулось 22.03.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду по справі № 6/020-10.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПП «Мас Плюс» слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 07 вересня 2008 року о 17 год. 30 хв. по вул. Київській, 28, с. Бишев, Миронівського р-ну, Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Mitsubishi „Lancer”, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, яким він і керував та автомобіля Cherry „Amulet”, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням його власника.
Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль Mitsubishi „Lancer”, та його власнику ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду в сумі 22 631,77 грн., що підтверджується Звітом про оцінку майна № 2440 від 06.10.2008 року (а. с. 52-55).
ЗАТ „Український страховий дім” як страховик, виплатило власнику пошкодженого автомобіля Mitsubishi „Lancer”, відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 1147Кв від 05.06.2008 року (договір страхування) (а. с. 9-14) на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди страхове відшкодування у розмірі 22 631,77 грн., що підтверджується платіжним дорученнями: № 2112 від 29 грудня 2008 року на суму 4637,77 грн., № 677 від 26 лютого 2009 року на суму 4500 грн., № 484 від 15 січня 2009 року на суму 4500 грн., № 667 від 24 лютого січня 2009 року на суму 4500 грн., № 550 від 27 січня 2009 року на суму 4500 грн. (а. с. 59-63).
У відповідності до пунктів 2.1, 2.7.1, 2.8 договору страхування перелік страхових випадків, зокрема, є дорожньо-транспортна пригода. Страхова сума за цим договором для ТЗ та ДО складає 105 318,00 грн. Договір набирає чинності з 06 червня 2008 року та діє до 05 червня 2009 року.
Таким чином, загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 22 631,77 грн.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2008 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України (а. с. 64).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, власника автомобіля Cherry „Amulet”, державний номер НОМЕР_2 була застрахована у АТ “Українська пожежно-страхова компанія” за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9112595 від 12 липня 2008 року (поліс) (а. с. 103).
Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Із вищезазначеного полісу вбачається, що франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) і становить 510,00 грн.
Так, у відповідності до частини 1 статті 12.1. Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно із статтею 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 25 500,00 грн. на одного потерпілого.
Отже, страхове відшкодування повинно бути зменшено на суму франшизи (ліміт 25500 грн. X 2% = 510,00 грн.).
Таким чином, особами, на яких Законом покладено обов'язок відшкодувати завдані ОСОБА_1 збитки, у даному випадку є АТ „Українська пожежно-страхова компанія” відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, лімітів передбачених полісом сумі 22 121,77 грн. (22 631,77 грн. - 510,00 грн., де 510,00 грн. франшиза відповідача) та ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню АТ „Українська пожежно-страхова компанія” як страховиком.
З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_1 мав до АТ “Українська пожежно-страхова компанія” як особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з АТ „Українська пожежно-страхова компанія” витрат, понесених за страховим відшкодуванням в розмірі 22 121,77 грн. - у межах відповідальності страхової компанії за завдані збитки, передбачених полісом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується посилання відповідача на те, що згідно ремонтної калькуляції № 1789 від 14.12.2010 року за трати на ремонт автомобіля Mitsubishi „Lancer” складають 17 319,48 грн., то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що такі твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються Звітом про оцінку майна № 2440 від 06.10.2008 року.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 14.01.2011 року у справі № 6/020-10 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга АТ „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення господарського суду Київської області від 14.01.2011 року задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення господарського суду Київської області від 14.01.2011 року у справі № 6/020-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.01.2011 року у справі № 6/020-10 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 6/020-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
13.04.11 (відправлено)