01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.04.2011 № 33/382
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Лобан Л.Д.
від відповідача - Хотинець А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮніТім"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.01.2011
у справі № 33/382 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична будівельно-інвестиційна компанія"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮніТім"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 521539,73 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно - інвестиційна компанія» (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 521 539,73 грн. заборгованості за договором № 31/02/08-Лю від 30.07.2008 року.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» звернулося до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно - інвестиційна компанія» про стягнення 32 030,86 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» основний борг в сумі 400 000 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмір 181 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» пеню в сумі 2 709,10 грн., три проценти річних в розмірі 339,11 грн., індекс інфляції в розмірі 2 425,64 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 54,73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмір 40,33 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно - інвестиційна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» про стягнення 521 539,73 грн. відмовити в повному обсязі. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно - інвестиційна компанія» про стягнення 32030,86 грн. задовольнити в повному обсязі з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.03.2011 року.
У судовому засіданні 10.03.2011 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.04.2011 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року в частині позовних вимог за первісним позовом залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» без задоволення.
У судове засідання 05.04.2011 року з'явилися представники позивача та відповідача за первісним позовом.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» (генпідрядник) було укладено договір № 31/02/08-Лю (далі - договір, а.с. 12-16 т. 1).
За умовами п. 1.1. договору підрядник зобов'язався здійснити поставку протипожежних дверей (далі вироби) та виконати монтажні роботи на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 14., а генпідрядник зобов'язався прийняти і оплатити вартість виробів та робіт на умовах, визначених у даному договорі.
Згідно п. 1.2. договору асортимент, кількість, комплектність, ціна виробів та вартість робіт визначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до пп. 2.1.1 підрядник зобов'язувався здійснити поставку дверей, вказаних в п. 1.1 цього договору, згідно з Специфікацією (додаток № 1), а генпідрядник зобов'язався прийняти вироби та виконані роботи відповідно до умов договору та Графіку виконання робіт (додаток № 2) за умови відсутності зауважень та зобов'язався оплатити підряднику вказані роботи в порядку, визначеному у розділі 6 (пп. 2.2.2, 2.2.6 договору).
Відповідно до положень п 6.1. договору, загальна вартість виробів, поставки та повного комплексу робіт, що виконуються підрядником відповідно до умов цього договору, є договірною та становить 411 983,18 грн., крім того ПДВ 20% - 82 396,64 грн., всього з ПДВ - 494 379,82 грн. Договірна ціна включає всі витрати, пов'язані з виконанням цього договору, а саме: вартість усіх виробів та матеріалів, монтажних робіт, транспортні витрати, оплату праці, організацію умов праці та інше.
Ціна вказана у п. 6.1. договору може змінюватись за згодою сторін у разі зміни обсягів і складу робіт. Зміна договірної ціни убік як збільшення так і зменшення оформляється сторонами виключно шляхом укладання додаткових угод (п. 6.2 договору).
Так додатковою угодою №1 до договору від 11.11.2008 року у зв'язку зі зміною обсягів та вартості робіт, змінено специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору) та викладено її у новій редакції, відповідно до якої загальна вартість робіт по договору складає 452 793,47 грн. (а.с. 20-21 т. 1).
Згідно додатку № 2 до договору сторони погодили термін постачання виробів на протязі 60 робочих днів після узгодження специфікації виробів та перерахування авансу, тобто до 05.02.2009 року.
Додатком № 3 до договору встановлено графік оплат, відповідно до якого генпідрядник зобов'язався перерахувати підряднику аванс в розмірі 100 % вартості виробів протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання договору, 40 % вартості монтажних робіт -після поставки виробів перед початком робіт та проведення остаточних розрахунків за договором -протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту прийому передачі робіт (а.с. 19 т. 1).
На виконання умов вищевказаного договору позивачем за первісним позовом було здійснено перерахування авансу в розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 356 від 30.07.2008 року (а.с. 22 т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» 04.03.2009 року надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» лист, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом повідомив про складнощі з проведенням митного очищення вантажу, отриманого від виробника та пообіцяв найближчим часом здійснити поставку виробів, проте відповідачем зобов'язання по поставці виробів не виконав (а.с. 23 т.1).
Положеннями ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 612 Цивільного кодексу України, 15.05.2009 року на адресу відповідача за зустрічним позовом позивачем було направлено лист з проханням повернути сплачений аванс в сумі 400 000,00 грн. на р/рахунок позивача, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань відповідачем та консервацією замовником будівництва об'єкту по вул. Лютеранській, 14. Однак зазначений лист відповідачем залишений без відповіді та задоволення (а.с. 24 т. 1).
Пунктом 6.1 договору (в новій редакції) передбачено, що загальна вартість виробів, поставки та повного комплексу робіт становить 452 793,47 грн., відповідно до додатку (специфікації) № 1 додаткової угоди від 11.11.2008 року до договору, сторони узгодили, що вартість виробів складає 422 669,50 грн.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем за первісним позовом грошове зобов'язання за договором стосовно проведення стовідсоткової попередньої оплати виробів не виконано в розмірі 22 669,50 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Положеннями стаття 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. (ч. 3, 4 ст. 538 ЦК України).
За наведених норм матеріального права та обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» основного боргу у вигляді авансу за договором № 31/02/08-Лю у розмірі 400 000,00 грн. є обґрунтованим таким, що підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 55 600,00 грн. інфляційних витрат, 19 232,88 грн. 3 % річних за затримання грошових коштів та 46 706,85 грн. пені.
За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно умов п. 8.3. договору, за порушення графіків виконання робіт підрядник сплачує генпідряднику пеню з урахуванням офіційного рівня інфляції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожен день просрочки, підрядник не несе відповідальності за недотримання термінів виконання підрядних робіт відповідно до графіка у випадку коли затримка виконання має місце з вини генпідрядника.
Як вірно встановлено судом першої інстанції порушення графіків виконання робіт мало місце з вини генпідрядника, оскільки останнім не було виконано в повному обсязі зобов'язання по здійсненню стовідсоткової оплати вартості виробів, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 46 706,85 грн. не підлягають задоволенню.
Разом з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незадоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних та інфляційних втрат оскільки позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за невиконане не грошове зобов'язання.
Враховуючи ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно - інвестиційна компанія» не виконало в повному обсязі свої зобов'язання, щодо попередньої оплати вартості виробів Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮніТім», звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» заборгованості за договором № 31/02/08-Лю від 30.11.2008 року в розмірі 32 030,86 грн., в тому числі 22 669,50 грн. основного боргу, 2 713,62 грн. пені, 1 459,10 грн. 3% річних, 5 188,64 грн. інфляційних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів, у відповідності до ст. 101 ГПК України повторно розглядаючи справу та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що судом правомірно і, відповідно, обґрунтовано частково задоволено зустрічні позовні вимоги, виходячи з такого.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Положеннями ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як зазначалося вище, листом від 04.03.2009 року позивач за зустрічним позовом повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» про складнощі з проведенням митного очищення вантажу, отриманого від виробника та пообіцяв найближчим часом здійснити поставку виробів, проте, як свідчать матеріали справи, позивач зобов'язання по поставці виробів не виконав.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» направило листа від 15.05.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» з проханням повернути сплачений аванс в сумі 400 000,00 грн. на р/рахунок підприємства, у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» своїх зобов'язань за договором та консервацією замовником будівництва об'єкту по вул. Лютеранській, 14.
Отже, за наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відмовився від виконання зобов'язання за договором та відповідно право позивача не порушено, а тому зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» в частині стягнення основного боргу в розмірі 22 669,50 грн. не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 2 713,62 грн. пені, збитків від інфляції в сумі 5 188,64 грн., та 1 459,10 грн. - 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом. 8.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування оплати по цьому договору генпідрядник сплачує підряднику пеню з врахуванням офіційного рівня інфляції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день просрочки платежу.
Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок заявленої суми, у зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 2 709,10 грн. за період з 15.11.2008 року по 15.05.2009 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком та частковим задоволенням позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 2 425,64 грн. та 3 % річних в розмірі 339,11 грн. за період з 15.11.2008 року по 15.05.2009 року, адже в силу ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
При цьому, доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів та доказів виконання зобов'язання відповідачем за первісним позовом надано не було, як і не зазначено таких в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
При цьому, порушення або неправильне застосування норм матеріального права може бути підставою для скасування або зміни рішення за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2010 року у справі № 33/382 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» залишити без задоволення, а рішення Господарського м. Києва від 18.01.2010 року - без змін.
Матеріали справи № 33/382 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді