01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.03.2011 № 17/196-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з”явились;
від відповідача -Жербенова М.В. - дов. №01-07/420 від 11.03.2011р.
Старовойтова Ю.Ю. - дов. №01-07/421 від 11.03.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2010
у справі № 17/196-10 ( .....)
за позовом Державна екологічна інспекція в Київській області
до Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1548264,50 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 17/196-10 від 19.11.2010р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на користь спеціального фонду місцевого бюджету м. Славутич 1 548 264,50 грн. збитків. Стягнуто з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на користь Державного бюджету України 15 482,64 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформацйно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2010 р. у справі №17/196-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що КП «Управління житлово-комунального господарства» неодноразово зверталось до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, однак отримало відповідь про відмову у видачі дозволу, у зв'язку з невиконанням заходів щодо досягнення нормативів ГДС. Проте для реалізації заходів по доведенню ставків-акумуляторів дощових вод до робочого стану необхідні значні інвестиції, які відсутні у підприємства.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до абзацу 3 пунтку 3.6. Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами «про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2010 р. у справі №17/196-10, прийнявши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
13-14 липня 2010 року Державною екологічною інспекцією в Київській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством „Управління житлово-комунального господарства”.
За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13-14 липня 2010р. (а.с. 23-25), відповідно до якого встановлено, що Комунальним підприємством „Управління житлово-комунального господарства” за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. здійснювалося самовільне водокористування без спеціального дозволу, що суперечить статтям 44, 49, 50 Водного кодексу України, а також ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.
Відповідно до довідки Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства” (а.с. 26), за період самовільного водокористування з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. відповідачем спожито 975 592 м3 води.
09.03.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області Васільєвим В.П. було винесено припис № 14 (а.с. 21-22) Комунальному підприємству „Управління житлово-комунального господарства” та вказано, що дозвіл на спецводокористування необхідно отримати до 12.04.2010р.
10.09.2010р. Державною екологічною інспекцією в Київській області було надіслано на адресу відповідача претензію № 117 від 31.08.2010р. (а.с. 27) з пропозицією добровільно відшкодувати державі збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 548 264,50грн., яка отримана представником останнього - Маланич 14.09.2010р., що підтверджується відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 29).
Відповідач вимоги претензії позивача не виконав, 1 548 264,50грн. збитків не відшкодував.
12.10.2010р. відповідач направив на адресу позивача відгук на претензію № 01/02-1537 (а.с. 30), відповідно до якого зазначає, що затримка видачі дозволу на водокористування та пред'явлення претензії є неправомірними.
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України; спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій, як це передбачено частинами 2, 3 статті 16 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” (далі - Закон).
Згідно статті 20 Закону до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки (підпункт б частини 1 статті 20 Закону); подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (підпункти «з», «и» частини 1 статті 20 Закону).
Відповідно до пункту 1 Положення „Про Державну екологічну інспекцію в Київській області” (далі - Положення), затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 55 від 19.02.2007р., державна екологічна інспекція в Київській області є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції; інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території Київської області.
Інспекція має право обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відтворення та охорону природних ресурсів; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (підпункти 1, 5, 6, 7, 9 пункту 5 Положення).
Згідно пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (стаття 48 Водного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3 та 6 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних; спеціальне водокористування є платним.
Крім того, органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування, встановлюються строки спеціального водокористування (частина 1 статті 50 Водного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Згідно зі ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Частиною 1 статті 68 Закону передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (пункт “з” частини 2 та частина 4 статті 68 Закону).
В ч. 1 ст. 69 Закону зазначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” № 02-5/744 від 27.06.2001р., вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, останнім за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. видобуто без спеціального дозволу 975 592 м3 води.
Вищезазначене підтверджується також актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 23-25) та довідкою Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства” (а.с. 26).
Таким чином, сума збитків, заподіяних державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів через самовільне водокористування без відповідного дозволу Комунальним підприємством „Управління житлово-комунального господарства” за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. становить 1 548 264,50грн.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що відмова у видачі дозволу є безпідставною, виходячи з наступного.
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що неодноразово звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області для отримання відповідного дозволу, однак отримав відповідь про відмову у видачі дозволу.
Однак, судова колегія зазначає, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13-14.07.2010р. відповідачем не було оскаржено в судовому порядку, скарги на дії державних інспекторів з охорони навколишнього природоохоронного середовища під час перевірки до Державної екологічної інспекції в Київській області не надходили, тому вищезазначені доводи апелянта не приймаються колегією суддів до уваги.
З урахуванням викладеного місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 548 264,50грн. збитків, завданих відповідачем державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2010р. у справі № 17/196-10 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2010р. у справі № 17/196-10 - залишити без змін.
2. Матеріали справи № 17/196-10 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді