донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.04.2011 р. справа №11/92
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4-довіреність № 1136 від 31.03.2010 р.
від відповідача:Кобилецька О.С. -довіреність № 250-10Д від 06.02.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Маріупольській завод важкого машинобудування»м.Маріуполь,
на рішення господарського суду Донецької області
від27.12.2010 р.
у справі№ 11/92 (суддя Іванченкова О.М.)
за позовомфізичної особи -підприємця ОСОБА_6 с.м.т. Володарське Донецької області
до відкритого акціонерного товариства «Маріупольській завод важкого машинобудування»м.Маріуполь,
простягнення суми основного боргу у розмірі 574 970 грн., 3 % річних у розмірі 8 910,89 грн., індексу інфляції у розмірі 44 272,69 грн., пені у розмірі 12 959,80 грн.,
Рішенням господарського суду Донецької області задоволені позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 (далі - позивач) до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (далі - відповідач) та стягнуто заборгованість у розмірі 574 970 грн., яка виникла за договором № 3/07 від 24.05.2007 р., 3 % річних у розмірі 8 910,89 грн., індексу інфляції у розмірі 44 272,69 грн., пені у розмірі 12 959,80 грн. за прострочення виконання зобов'язань за вказаним договором (арк.24-27 том 2).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо існування заборгованості у розмірі 574 970 грн. по договору № 3/07, оскільки отримані послуги ним сплачені у повному обсязі, будь-яких змін до вказаного договору про збільшення розміру плати за послуги водовідведення не вносилось, вважає, що висновок експертизи з цього приводу є неналежним доказом.
Крім того, скаржник звернув увагу суду на те, що строк дії договору № 03/07 сторони встановили до 31.12.2008 р., надана позивачем переписка, яка відбулась між сторонами, не може бути підставою для продовження строку дії договору на 2009 р.
Апелянт вважає, що позивач не надав належних доказів вручення відповідачу рахунків, як того передбачають положення п.2.2.2. договору №03/07.
Представник позивача вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду обґрунтованим та законним, надав відзив на апеляційну скаргу № 20 від 28.03.2011 р. та заперечення на додаткові пояснення № 21 від 04.04.2011р.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між позивачем (приймальник) та відповідачем (абонент) був підписаний договір № 3/07 на прийом господарських и виробничих стоків (а.с. 9-10 том1). Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Дата укладання цієї угоди, у редакції договору наданого позивачем, зазначена 24 травня 2007 р.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору приймальник (позивач) зобов'язується приймати стоки від об'єктів абонента (відповідача), а абонент зобов'язується сплачувати послуги приймальника, відповідно до Актів збросу-прийомки стоків (далі акти).
Відповідно до пункту 6.1. договір укладено строком до 31.12.2008 р. та вступає в силу з дня підписання.
Як убачається зі змісту вказаного договору він підписаний сторонами з протоколом розбіжностей до договору № 03/07, який долучений позивачем до матеріалів справи (а.с.11 том 1).
З урахуванням пропозицій відповідача, викладених у протоколі розбіжностей, було доповнено п.1.1. договору; змінено редакцію п.2.2.2., п.3.1., друге речення п.2.3.; виключено п.2.2.5.; п.2.5. залишено без змін по тексту редакції позивача.
Відповідач до матеріалів справи надав копію договору № 3/07/ ПР-02917 на прийом господарських та виробничих стоків. (а.с.98 том1).
Вказана угода підписана сторонами та скріплена печатками. Дата укладання договору, у редакції відповідача, 06.03.2007 р.
Крім того, відповідач надав до суду протокол розбіжностей до договору № 3/07/ ПР-02917.
Зі змісту протоколу убачається, що сторони дійшли згоди та доповнили п.1.1. договору; змінили редакцію п.2.2.2., п.3.1., друге речення п.2.3.; виключили п.2.2.5.; п.2.5. залишили без змін по тексту редакції позивача.
Відповідно до пункту 6.1. договору, він укладений строком до 31.12.2008 р. та вступає в силу з дня підписання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на належне виконання зобов'язань за договором № 3/07 від 24.05.2007 р. щодо прийняття стоків від об'єкта відповідача та часткову сплату ним отриманих послуг (а.с.36-46 том 1).
У підтвердження розміру заявлених позовних вимог, позивач надав акти виконаних робіт за червень 2007 р.- серпень 2009 р. та рахунки за цей же період, а також листування між сторонами, яке відбулось у червні 2009 р. (а.с.13-335 том 1).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «МЗТМ» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Як зазначено у статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям угода розуміється та визначається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Позивач позовні вимоги щодо стягнення заборгованості обґрунтовує неналежним виконанням умов договору № 3/07, укладеного з відповідачем 24.05.2007 р. (а.с.9-10 том 1).
В матеріалах справи міститься наданий відповідачем договір № 3/07/ ПР-02917 від 06.03.2007 р. (а.с.98 том 1).
Дослідив зміст Договору № 3/07 (з урахуванням протоколу розбіжностей до нього), а також наданий відповідачем Договір № 3/07/ПР-02917 (з урахуванням протоколу розбіжностей до нього), судова колегія встановила, що вказана угода є одним і тим же правочином, який сторони уклали стосовно прийняття стоків від об'єкту відповідача тпк «Азов», що розташований у с.Сопіно Новоазовського району.
Правильність висновку судової колегії підтверджує і той факт, що іншої каналізаційно-насосної станції, яка б забезпечила роботу по прийомці стоків у розпорядженні позивача не має і цей факт він не спростовував в апеляційній інстанції.
Як пояснив відповідач, розбіжності у нумерації договору виникли в наслідок додаткового присвоєння підприємством внутрішнього номеру до договору (ПР-02917), розбіжності у даті - різним часом підписання угоди.
Судова колегія приймає до уваги пояснення відповідача та зазначає, що будь-яких інших розбіжностей (предмет договору, об'єкт, розмір плати, терміну дії договору тощо) вказані угоди не містять.
Протоколи розбіжностей до цих угод містять один і той же текст крім номеру договору та дати (а.с.11, 100 том 1).
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості прийняти як належні докази часткової сплати відповідачем отриманих послуг платіжні доручення з призначенням платежу «откачка стоков по дог. № ПР-02917/3/07 від 06.03.2007 р. на загальну суму у розмірі 448 185,20 грн.(а.с.36-46, 102-110 том 1).
Крім того, судова колегія встановила, що обґрунтовуючи розмір позовних вимог, позивач посилався на умови договору, якими було встановлено плату за послуги водовідведення у розмірі 3,40 грн. за 1 куб.м, а також подальше зростання тарифів на вказані послуги впродовж 2007-2009 р., а саме з серпня 2007 р. -4,90 грн. за 1 куб.м., з червня 2008 р. -5,70 грн. за 1 куб.м., з червня 2009 р. - 7,56 грн. за 1 куб.м.
Дійсно, як убачається зі змісту пункту 2.3. Договору № 3/07 (№ 3/07/ПР-02917) сторони встановили, що за послуги водовідведення абонент сплачує приймальнику плату в розмірі 3,40 грн. за 1 куб.м.
Відповідно до положень статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такий самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У пункті 2.4. Договору № 3/07 (№ 3/07/ПР-02917) визначено, що ціна вартості стоків може змінюватись в залежності від тарифів ВКХ, цін на енергоносії, інших факторів, які впливають на ціноутворення, про що сторони укладають додаткову угоду.
Будь-яких додаткових угод щодо збільшення вартості послуг сторони до суду не надали, з їх письмових пояснень убачається, що вказані зміни до договору не вносились.
Судова колегія вважає юридично неспроможним посилання позивача, що відповідач підписуючи Акти виконаних робіт впродовж 2007р. - 2009 р. фактично погодився зі зміною вартості послуг, оскільки це суперечить положенням статті 654 Цивільного кодексу України та умовам Договору № 3/07 (№ 3/07/ПР-02917).
Крім того, вказані акти не містили вказівки щодо розміру тарифу, в них зазначався лише обсяг каналізаційних стоків за певний період та загальна сума отриманих послуг.
Також судова колегія вважає хибними посилання позивача, що листом б/н від 22.06.2009 р., відповідач погодився зі збільшенням вартості послуг до 7,56 грн. за 1 куб.м та продовженням дії договору на 2009 р., оскільки по-перше, ще суперечить умовам договору з підстав наведених раніше, по-друге, до суду не надано доказів, що керуючий УСК ВАТ «МЗТМ»ОСОБА_5 уповноважений на вчинення вказаних дій (а.с.14 том 1).
З цього ж приводу не приймаються до уваги посилання позивача на графік платежів, який наданий позивачу відповідачем та підписаний референт генерального директора Іващенко К.В. (а.с.15 том 1).
Що стосується висновку експертної установи, то судова колегія враховує положення статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього ж Кодексу.
Стаття 43 Господарського кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає, що позивач не довів порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 3/07 (№ 3/07/ПР-02917) та наявність заборгованості за отримані послуги водовідведення, а відтак позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 574 970 грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що судова колегія прийшла до висновку про відсутність заборгованості за договором № 3/07 (№ 3/07/ПР-02917) не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3 % річних.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду по справі № 11/92 від 27.12.2010 р. - скасуванню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2010р. у справі №11/92 задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2010р. у справі №11/92 -скасувати.
Відмовити у задоволені позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 смт. Володарське Донецької області до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»м.Маріуполь про стягнення суми основного боргу у розмірі 574 970 грн., 3 % річних у розмірі 8 910,89 грн., інфляційних витрат у розмірі 44 272,69 грн., пені у розмірі 12 959,80 грн.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 смт. Володарське Донецької області на користь відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»м.Маріуполь витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 3 205,57грн.
Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС