Постанова від 01.04.2011 по справі 18/257

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.03.2011 р. справа №18/257

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Акулової Н. В., Гези Т. Д.

за участю

представників сторін:

від позивача:Степанов О. В. -довіреність

від відповідача:Анненкова А.А. -довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства національна страхова компанія «Оранта»м. Київ в особі Луганської дирекції НАСК «Оранта»м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від17.01.2011р.

у справі№18/257 (суддя Корнієнко В.В.)

за позовомвідкритого акціонерного товариства національна страхова компанія «Оранта»м. Київ в особі Луганської дирекції НАСК «Оранта»м. Луганськ

до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Оранта-Лугань»м.Луганськ

простягнення 24 990 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство національна страхова компанія «Оранта»в особі Луганської дирекції НАСК «Оранта» (далі - Компанія) звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Оранта-Лугань»(далі -Товариство) про стягнення страхового відшкодування в сумі 24 990грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2011р. по справі №18/257 відмовлено у задоволенні позовних вимог Компанії до Товариства у повному обсязі.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю у розпорядженні відповідача документів, які пов'язані із страховим випадком, зокрема відомостей про повноваження та кваліфікацію осіб, що встановлювали розмір матеріального збитку, завіреного рішення суду тощо.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що по суті були створені перешкоди страховику (відповідачу) для визначення обставин, характеру та розміру збитків, що є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. При цьому судом за аналогією закону застосовано положення п. 5 ст. 26 Закону України “Про страхування”, що регламентує підстави відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Компанія звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилався на те, що судом порушено норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідачем було витребувано документи, які неможливо було надати; не надано належної оцінки поясненням щодо особи, яка проводила визначення розміру матеріальної шкоди; не з'ясовано виконання вимог ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, скаржник посилався на помилкове застосування при вирішенні спору положень статей 25-27 Закону України “Про страхування”, оскільки даними нормами не регулюються правовідносини між страховиками щодо регресних вимог.

Представник апелянта у судовому засіданні 30.03.2011 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник Товариства у судовому засіданні 30.03.2011 р. та відзиві № 02-07/333 проти скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.

25.09.2008р. між позивачем (страховиком) та гр. ОСОБА_1 (страхувальником) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 09-214-63. На умовах цього договору були застраховані майнові інтереси гр. ОСОБА_1 пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом FIAT DOBLO PANORAMA, реєстраційний номер НОМЕР_1, від ризиків «ДТП», «протиправні дії третіх осіб», «незаконне заволодіння»та «стихійні явища+пожежа».

На підставі довідки про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) від 13.02.2009р. №28 взводу ДПС батальйону ДПС для обслуговування доріг державного призначення УДАЇ в Донецькій області та постанови Алчевського міського суду Луганської області від 16.03.2009р. у справі № 3-531/09 суд встановив, що 11.02.2009р. на автошляху Київ-Должанськ сталася ДТП в наслідок якої зіткнулися автомобіль FIAT DOBLO PANORAMA, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_1, та автомобіль ЗАЗ 110247, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який належить гр. ОСОБА_3.

Внаслідок вказаної ДТП було завдано пошкодження автомобілю FIAT DOBLO PANORAMA, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований позивачем, що підтверджено довідкою про ДТП 13.02.2009р. №28 та протоколом (актом) огляду транспортного засобу від 18.02.2009р.

На підставі заяви про страхову виплату від 12.02.2009р. і страхового акта № 151 від 06.07.2009р. було прийняте рішення про визнання події, що сталася 11.02.2009р., страховим випадком та виплату гр.ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 35 416,68 грн.

Позивач розрахував розмір страхового відшкодування на підставі Акта дослідження спеціаліста №154/09 від 18.03.2009р.

Платіжним дорученням №3880 від 23.09.2009р. було здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок гр. ОСОБА_1

Як зазначено судами, вина ОСОБА_2 у ДТП встановлена постановою Алчевського міського суду Луганської області від 16.03.2009р. у справі № 3-531/09, згідно якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В матеріалах справи наявний договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.11.2008 № ВС/2679166 зі строком дії - до 11.11.2009р., що підтверджує факт страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3, якому належить автомобіль „ЗАЗ 110247" державний номер НОМЕР_1, за заподіяння шкоди третім особам у наслідок ДТП.

За вказаним договором (полісом) ліміт відповідальності страховика (відповідача) складає 25 500 грн., розмір франшизи -510 грн.

03.12.2009р. позивач направив відповідачу вимогу про виплату йому страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 24 990 грн. (25 500 грн. за мінусом франшизи -510 грн.), проте відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було подано відповідачу відомостей пов'язаних із страховим випадком, що по суті стало перешкодою у виплаті страхового відшкодування.

Проте з таким висновком судова колегія апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування", що кореспондуються положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому колегія суддів зазначає, що право позивача обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 16.03.2009р. у справі № 3-531/09 визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок порушення п. 16. 11 Правил дорожнього руху водія автомобіля „ЗАЗ 110247" державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, який притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, якому належить автомобіль „ЗАЗ 110247" державний номер НОМЕР_1, була застрахована за договором № ВС/2679166, укладеним 12.11.2008 р. на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" з Товариством (відповідачем).

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані ОСОБА_1 збитки, у даному випадку є Товариство (відповідач) відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності № ВС/2679166 від 12.11.2008р.

Що стосується доводів відповідача про сумнів в компетенції осіб, які здійснювали розрахунок матеріальної шкоди, судовою колегією в апеляційній інстанції уточнювалась позиція відповідача з цього приводу та необхідність призначення судової експертизи.

Представник відповідача не наполягав на проведення судової експертизи (звукозапис процесу 30.03.2011 р.).

Судова колегія вважає помилковим застосування судом першої інстанції положень статей 25, 26, 27 Закону України «Про страхування» щодо порядку та умов подання відомостей необхідних для здійснення страхових виплат, оскільки зобов'язання у відповідача щодо сплати страхового відшкодування регламентуються іншім актом цивільного законодавства, а саме Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", який не містить застережень з цього приводу саме до іншої страхової установи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги позивача, тому рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011 р. у справі № 18/257, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню згідно положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 104, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства національна страхова компанія «Оранта»м. Київ в особі Луганської дирекції НАСК «Оранта»м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011р. у справі №18/257 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011 р. у справі № 18/257 - скасувати.

Задовольнити позовні вимоги відкритого акціонерного товариства національна страхова компанія «Оранта»м. Київ в особі Луганської дирекції НАСК «Оранта»м. Луганськ до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Оранта-Лугань»м. Луганськ про стягнення страхового відшкодування в сумі 24 990 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Оранта-Лугань»м. Луганськ на користь відкритого акціонерного товариства національна страхова компанія «Оранта»м. Київ в особі Луганської дирекції НАСК «Оранта»м. Луганськ страхове відшкодування в сумі 24 990 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 249,90 грн., витрати зі сплати інформаційно-технічних послуг в сумі 236 грн. та витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 124,95 грн.

Господарському суду Луганської області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Н. В. Акулова

Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГС

5-ДАГС