33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" березня 2011 р. Справа № 07/174-38
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р"
про стягнення 1045 грн. 00 коп.
Суддя Мамченко Ю. А.
Представники:
від позивача : представник не з'явився
від відповідача : представник не з'явився
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Р»про стягнення 1045,00 грн. заборгованості за поставлений товар.
В судовому засіданні 21.02.2011року представником позивача долучено до матеріалів справи копію листа №02-2-05/122 від 11.02.2011 року Головного управління статистики у Рівненській області про те, що за ідентифікаційним кодом 31299420 в ЄДРПОУ значиться юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", місцезнаходження якої м.Рівне, вул.Дворецька, 93. Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України господарським судом Волинської області 21.02.2011 року винесено ухвалу про передачу справи за підсудністю до господарського суду Рівненської області.
02.03.2011 року господарським судом Рівненської області прийнято справу до розгляду. Розгляд справи призначено на 29.03.2011 року.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300106795321. У надісланому суду клопотанні позивач просить суд розглянути справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300106795813. Причин неявки в судове засідання не повідомив.
За таких обставин, керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При винесенні рішення суд
На підставі накладної №3 від 27.01.2010 року Приватний підприємець ОСОБА_1 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Р»товар в кількості, асортименті, за цінами, на суму 1045,00 грн., що зазначено у накладній, яка підписана сторонами. Відповідач не оплатив отриманий товар в розмірі 1045,00 грн..
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.
Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.
Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1045,00грн. боргу за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р»(33000, м.Рівне, вул.Дворецька, 93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь підприємця ОСОБА_1 (13300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1045,00 грн. боргу за поставлений товар, 102 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Мамченко Ю. А.
Повний текст рішення суддею підписаний «04»квітня 2011 року