01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" березня 2011 р. Справа № 19/003-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К», м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»,
с. Петропавлівська Борщагівка Київської області;
про стягнення 134475,60 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: Таращук С.В. (дов. від 04.01.2011 р.);
від відповідача: Антипенко Д.О. (дов. № 106 від 01.09.2010 р.).
До господарського суду Київської області звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К»(надалі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»(надалі -відповідач) про стягнення 134475,60 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду № 01/08-09 від 04.08.2009 р., відповідач у визначений строк повністю не розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 105000 грн., за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 10500 грн., інфляційні збитки -14790 грн. та 3% річних у сумі 4185,60 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2011 р. порушено провадження у справі № 19/003-11 та призначено її розгляд на 15.02.2011 р.
Ухвалами від 15.02.2011 р. та від 03.03.2011 р. суд відкладав розгляд справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних документів.
Присутній у судовому засіданні 10.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що підрядні роботи позивачем за договором не виконані належним чином, а тому у відповідача відсутній обов'язок оплачувати такі роботи.
Ухвалою від 10.03.2011 р. суд відклав розгляд справи на 22.03.2011 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
У судовому засіданні 22.03.2011 р. представник позивача подав заперечення на відзив відповідача та додаткові докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 24.03.2011 р.
До початку розгляду справи через загальний відділ господарського суду відповідач подав додаткові пояснення по суті спору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
04.08.2009 р. між позивачем (за договором -підрядник) та відповідачем (за договором -замовник), було укладено Договір підряду № 01/08-09, у відповідності до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними або залученими силами та засобами виконати роботи із облаштування зливової каналізації К2 на об'єкті -«Торговельний центр в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району по вул. Петропавлівська, 6»по системі зливова каналізація К2.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а не договором будівельного підряду, як вказує відповідач. Умовами Договору підряду № 01/08-09 від 04.08.2009 р. сторони не передбачили таких дій замовника, як передача підряднику проектно-кошторисної документації та будівельного майданчику (фронт робіт), що, виходячи з приписів ст. 875 Цивільного кодексу України, є ознаками договору будівельного підряду.
У розділі 2 «Вартість робіт, порядок розрахунків, строки виконання»договору сторони визначили, що вартість робіт за договором складає 257034,92 грн. Роботи оплачуються наступними порядком: 04.08.2009 р. замовник перераховує аванс в розмірі 137034,92 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту завершення робіт і підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт. При цьому, сторони дійшли взаємної згоди, що остаточна оплата робіт буде проходити після гідравлічного випробування кожного стояку окремо, згідно ДБН та/або СНИП, на протязі трьох банківських днів. В випадку затримки оплати за виконані роботи -монтаж зливової каналізації припиняється. Сторони узгодили, що роботи виконуються наступним чином: початок виконання робіт - 05 серпня 2009 року, закінчення виконання робіт -20 серпня 2009 року.
На виконання умов договору, відповідач 05.08.2009 р. перерахував позивачу аванс у розмірі 137034,92 грн. Позивач, у свою чергу, виконав підрядні роботи на загальну суму 257034,92 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріплені печатками актом приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) за серпень 2009 року, копії яких залучені до матеріалів справи.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано Акт випробування внутрішньої каналізації та водостоків від 26.08.2009 р. та Акт приймання в експлуатацію системи дощової каналізації К2 від 26.08.2009 р.
Проте, відповідач в порушення умов договору за виконані позивачем роботи розрахувався частково 30.04.2010 р. на суму 15000 грн.
Отже, сума боргу за виконані позивачем, згідно умов Договору підряду № 01/08-09 від 04.08.2009 р., підрядні роботи станом на день розгляду справи становить 105000 грн.
Проте, як вбачається з відзиву на позов та наданих суду під час розгляду справи пояснень представника відповідача, відповідач відмовляється сплачувати заборгованість в розмірі 105000 грн. за виконані підрядні роботи, посилаючись на те, що позивач в порушення умов договору не усунув на вимогу відповідача за власний рахунок дефекти, які були виявлені в процесі експлуатації.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Натомість відповідач, в порушення приписів ст. 33 ГПК України, не надав суду жодних доказів, що підтверджують наявність дефектів та недоліків у виконаних позивачем підрядних роботах, зокрема, підписані сторонами дефектні акти, докази понесення відповідачем витрат на усунення недоліків виконаної роботи за власний рахунок та пред'явлення позивачу претензій на відшкодування збитків або зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані, на підставі Договору підряду № 01/08-09 від 04.08.2009 р., роботи становить 105000 грн. Під час розгляду справи зазначена сума заборгованості відповідачем належними доказами спростована не була.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 105000 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт пеню в сумі 10500 грн., нараховану за період з 01.05.2010 р. по 31.10.2010 р., на підставі п. 5.1. договору, а також нараховані, у відповідності з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, втрати від інфляції в сумі 14790,97 грн. за період з вересня 2009 року по жовтень 2010 року та 3% річний у сумі 4185,60 грн. за період з 04.09.2009 р. по 30.112010 р.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 5.1. договору, за несвоєчасну оплату згідно з пунктом 2.2.2 договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на цей період за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше 10% від несплаченої суми.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, виходячи зі змісту пункту 5.1. договору та приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, сторонами за порушення строків оплати виконаних робіт встановлена відповідальність у вигляді пені.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, виходячи з приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня за порушення строків оплати робіт повинна бути розрахована за період з 04.09.2009 р. по 04.03.2010 р. наступними чином: 120000 (заборгованість на день виникнення прострочки) х 10,25% (облікова ставка НБУ) х 2 х 182 дня : 100 : 365 = 12266,30 грн.
Однак, враховуючи обмеження на розмір пені, встановлені сторонами у п. 5.1. договору, а саме що розмір пені має становити не більше 10% від несплаченої суми, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у розмірі 10500 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, розмір яких, за розрахунками позивача, що визнаються судом арифметично правильними, складає: 14790 грн. -інфляційних втрат за період з вересня 2009 року по жовтень 2010 року та 3% річний у сумі 4185,60 грн. за період з 04.09.2009 р. по 30.112010 р. Отже, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»(08130, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 6; код ЄДРПОУ 31022642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К»(02222, м. Київ, вул. Пухівська, 8; код ЄДРПОУ 19478780) заборгованість в сумі 105000 (сто п'ять тисяч) грн., пеню в сумі 10500 (десять тисяч п'ятсот) грн., інфляційні збитки в сумі 14790 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн., 3% річних у сумі 4185 (чотири тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін
Рішення підписано
29.03.2011 року