6 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів:
Харченка В.В.
Гончар Л.Я.
Кравченка О.О.
Васильченко Н.О.
Костенка М.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.
В обґрунтування своїх вимог заявник вказував на те, що суб'єкт оскарження своєю постановою від 21.01.2005 року скасував постанову державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва від 02.08.2004 року про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-2708 від 19.04.2001 року виданого Мінським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу. Заявник вважає, що ця постанова є незаконною, оскільки заявника ввели в оману, пояснюючи, що він не буде позбавлений в майбутньому права на отримання грошей від боржника та просить відмінити цю постанову. Заявник також просить поновити йому строк для звернення з скаргою, оскільки строк пропущений з поважних причин, перебування заявника за межами України.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2005 року, ОСОБА_1. в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судами норм процесуального і матеріального права.
Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення скарги.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що згідно п. 1) ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: за письмовою заявою стягувача.
Частиною 5 цієї норми закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону. Тобто, повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених п. 1) ч. 1 ст. 40 цього Закону, позбавило його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Згідно з ч.3 ст.211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 211, 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно.
Суддя
Вищого адміністративного
суду України Л.Я. Гончар