ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №2а-5661/11
07.04. 2011 року м. Харків
Московський районний суд м.Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Маріновій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про скасування рішення та зобов'язання вчинити відповідні дії, -
встановив:
23 березня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просить скасувати рішення відповідача від 10.03.2011 р. про відмову в задоволенні заяви від 01.03.2011 р. про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру»та зарахувати період військової служби - курсантом військово-юридичного факультету Військового інституту з 1.08.1987 року по 22 червня 1992 року та на офіцерських посадах у Збройних Силах з 22 червня 1992 року по 16 грудня 1993 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Посилається на ті підстави, що 01.03.2011 р. він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
За результатами розгляду даної заяви йому було відмовлено у призначення вказаної пенсії з посиланням на те, що зарахувати період перебування на військовій службі курсантом військово-юридичного факультету Військового інституту з 1.08.1987 року по 22 червня 1992 року та на офіцерських посадах у Збройних Силах з 22 червня 1992 року по 16 грудня 1993 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»не має підстав.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він має право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка становить 23 роки 7 місяців. При цьому позивач зазначає, що у відповідності до положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»цього стажу повинно включатися строк його військової служби з урахуванням відповідних пільг для військовослужбовців при нарахуванні такого стажу.
Вважає, що відповідач при вирішенні вказаної заяви діяв всупереч закону, не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про призначення пенсії чим порушив його законні права та інтереси.
Позивач подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позов повністю підтримує та просить задовольнити його вимоги.
Представник відповідача, суб'єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду , в судове засідання не з'явився без повідомлення ним про причини неприбуття.
Відповідно до ст.ст. 41, 128 КАС України справа розглядається у відсутності сторін на підставі наявних в ній доказів та без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.
Згідно з послужним списком позивач проходив військову службу у Збройних Силах з 1 серпня 1987 року і на момент його звернення до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 1 березня 2011 року вислуга на військовій службі складає 23 роки 7 місяців, а саме:
курсантом військово-юридичного факультету Військового Інституту (м. Москва) з 1.08.1987 р. по 22 червня 1992 року; з 22 червня 1992 року по 11.11.1993 року проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах; з 11.11.1993 р. по 16.12.1993 року перебував в розпорядженні Генерального прокурора України; з 16.12.1993 року служба на посадах прокурорів і слідчих в органах військової прокуратури України.
01.03.2011 р. позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
10.03.2011 р. відповідачем було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»у зв'язку з неможливістю зарахування періоду його служби курсантом Військово-юридичного факультету Військового інституту та військової служби на посадах офіцерського складу Міністерства оборони.
Вказане рішення відповідача є необґрунтованим та підлягає скасуванню з таких підстав:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1,2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі із стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Частиною п'ятою статті 50-1 цього Закону до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з положеннями статті 11 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок»від 12 жовтня 1967 року, громадяни, які були прийняті до військово-навчальних закладів, перебували на дійсній військовій службі. На них розповсюджувалися обов'язки, які встановлені для військовослужбовців строкової служби. Крім того, вони та члени їх сімей користувались правами, пільгами та перевагами, які були встановлені чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХХИ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
25 березня 1992 року ухвалено Закон України №2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу», у частині першій статті 25 якого зазначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Проте, Законом України від 18 червня 1999 року №766 «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»в статтю 25 цього Закону внесено зміни. Зокрема, частиною шостою визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, строк навчання позивача на військово-юридичному факультеті Військового інституту (м. Москва) з 1.08.1987 року по 22 червня 1992 року є строковою військовою службою, яка підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Відмова відповідача щодо неможливості зарахування періоду військової служби позивача на посадах офіцерського складу військової частини Міністерства оборони до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, також є необґрунтованим з таких підстав.
Відповідно до підпункту «в»ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно п. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 4 квітня 2006 р. військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Ця норма набула чинності 10 травня 2006 року.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції від 3.11.2006 р., час перебування громадян на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Ця норма набула чинності 1 січня 2007 року. Пунктом 10 статті 14 цього Закону встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами. Крім цього, як зазначається у преамбулі цього Закону, ним встановлюється єдина система соціального та правового захисту військовослужбовців.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих положень вказаного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечать цьому Закону.
Таким чином, період військової служби позивача на посадах офіцерського складу Збройних Сил Міністерства оборони з 22.06.92 р. по 16.12.1993 р. також підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
На підставі викладеного, керуючись ст.17, ст.19, ст.21, ст.22, ст.24, ст.46, ст.58 Конституції України, ст.ст.46-1, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.2, ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктом 1 ст.8, п.10 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.9 -11, 18, 69-71, ст. ст. 158-163 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 01.03.2011 р. щодо відмови в зарахуванні часу проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах в період з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсантом військово-юридичного факультету Військового інституту, з 22 червня 1992 року по 16 грудня 1993 року у офіцерському складі Міністерства оборони України до 20-ти річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену Законом України «Про прокуратуру»для прокурорів і слідчих, та скасувати його.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова зарахувати період військової служби ОСОБА_1 з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсантом військово-юридичного факультету Військового інституту, з 22 червня 1992 року по 16 грудня 1993 року у офіцерському складі Міністерства оборони України до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
На постанову суду може бути подана апеляція до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, з одночасною подачею копії апеляції до апеляційної інстанції, протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя - Я.М.Горбунова