Справа № 2-2582/11
04.04.2011року м.Харків
Московський районний суд м.Харкова у складі головуючого -судді Горбунової Я.М., при секретарі Маріновій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АКІБ «УкрСиббанк”, про визнання правочину недійсним ,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, АКІБ «УкрСиббанк” про визнання правочину недійсним, в якому просить договір поруки №П/11322410000-2 від 28.03.08р. , укладений між ОСОБА_2 з одного боку та АКІБ „УкрСиббанк”з іншого боку, визнати недійсним.
При цьому вона вказала на те, що з початку 1999 року по 2004 рік (включно) знаходилась в цивільному шлюбі з відповідачем по справі,тобто вони фактично проживали з ним однією родиною, вели сумісне господарство, придбавали майно за сумісні кошти, а в 2005 році позивачка зареєструвала з ОСОБА_2 шлюб через органи РАГС.
За період перебування у шлюбі, спочатку в цивільному, потім в офіційному, тобто с початку 1999 року по сьогоднішній день позивачка разом з відповідачем набули деяке майно. Все майно набувалося ними за сумісні кошти подружжя, які належали їм на праві спільної сумісної власності. Окрім, деяких рухомих речей у вигляді домашньої обстановки, меблі, побутової техніки, які набувалися за індивідуальні кошти, отримані позивачкою з продажу її власної квартири, що дісталась їй у спадок, разом з цим, деяка обстановка житла була перевезена позивачкою із проданої квартири. Але не дивлячись на те, що відповідач фактично не мав ніякого майна, або майнових прав, які б належали йому на праві особистої приватної власності, 28.03.2008р. він уклав договір поруки, яким прийняв на себе зобов'язання у разі необхідності погасити заборгованість за іншу особу за рахунок власного майна, про що вона повідомлена не була . Згода позивачки на укладання цього договору не отримувалась. Про наявність договору поруки №П/11322410000-2, укладеного 28.03.08р. між її чоловіком ОСОБА_2 та АКІБ „УкрСиббанк” позивачка дізналась випадково лише в грудні 2010року.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3 заявила, що позов підтримує в повному обсязі, та надала пояснення, що її довірителька проживає однією родиною з відповідачем з 1999 року по цей момент. Офіційно зареєстрували шлюб у 2005 році. За весь час сумісного проживання подружжя придбало автомобіль Тойота -лендкрузер та квартиру АДРЕСА_1 в м.Харкові, яку вони разом відремонтували в 2009 році ,що істотно збільшило вартість цієї квартири внаслідок їх спільних трудових та грошових витрат. Причому, на придбання квартири частково пішли індивідуальні кошти позивачки, а частково кошти , що належали подружжю на праві спільної сумісної власності. Інші рухомі речі набувалися позивачкою за рахунок її особистих приватних коштів, отриманих нею за рахунок спадкового майна. Таким чином, коли вона дізналась, що без її згоди її чоловіком був укладений договір поруки з АКІБ «УкрсибБанк», згідно до умов якого, він прийняв на себе зобов'язання погасити заборгованість третьої особи за рахунок власного майна, позивачка сприйняла цей факт, як порушення її особистих прав та законних інтересів, в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 , не має жодного майна або майнових прав за рахунок яких він міг би погасити чужу заборгованість, яке б належало йому на праві особистої приватної власності, оскільки все майно, яке навіть оформлене на його ім'я, є спільною сумісною власністю подружжя, що не дає права ОСОБА_2. самостійно їм розпоряджатися.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явився та надав пояснення в якості свідка, при цьому, зазначив, що не заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Показав, що не повідомляв свою дружину про укладання ним договору поруки від 28.03.08р. Дружина дізналася про даний договорі випадково у грудні 2010 р. Все майно, яке було в нього на момент укладання договору та є на сьогоднішній день належить йому сумісно з його дружиною на праві спільної сумісної власності, та , взагалі, коли він укладав вищезазначений договір , то не надав цьому значення, та не усвідомлював в повній мірі всі можливі наслідки, оскільки інша сторона за договором АКІБ «УкрсибБанк» запевнила його, що цей договір є простою формальністю, та жодних платежів по ньому робити ніколи не прийдеться, тому що є інші поручителі (першої черги) та сама позичальниця є достатньо платоспроможною. Окрім того, відповідач вже мав стосунки з банком , та на момент укладання договору поруки вже був його клієнтом, тому не будучи юридично грамотним він повністю довірився співробітникам банку, які мали інформацію про наявність у нього дружини, але не потребували її згоди.
Представник відповідача АКІБ «УкрсибБанк» в судове засідання не з'явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином, жодних повідомлень про причину своєї неявки та відзив на позов суду не надав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб від 24.12.05р. За період сумісного проживання ними придбувалось майно, яке їм належить на праві спільної сумісної власності, як подружжю, а саме : Тойота -Лендкрузер д.н.НОМЕР_2 ( технічний НОМЕР_1) та квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.11.2001р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_4, а також майно, що належить позивачці на праві особистої приватної власності, придбане за рахунок спадкового майна, про що свідчить договір купівлі-продажу від 09.10.2001року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_5
ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрсибБанком»28.03.2008 р. договір поруки № П/11322410000-2, згідно до якого він взяв на себе зобов'язання виконати, у разі необхідності, обов'язок іншої особи , позичальниці по кредитному договору, за рахунок належного йому майна. Про укладання цього договору позивач повідомлена не була, її згода не отримувалась.
Згідно ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, а згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, відповідно до статті 65 Кодексу дружина чи чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, а при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Таким чином, майно набуте ОСОБА_2 и ОСОБА_1В під час перебування їх у шлюбі є об'єктом спільної сумісної власності, яким вони мають право розпоряджатися виключно за наявності взаємної згоди.
У разі порушення права дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Самі ці ж положення розповсюджуються на майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сім'єю, навіть якщо вони не перебували у шлюбі між собою, тобто це майно належить їм на праві спільної сумісної власності, відповідно до ст. 74 Кодексу.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згіднодо п.1 ст 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відповідно до п.5 ст. 203 Кодексу правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оскільки договір поруки передбачає майнову відповідальність поручителя у разі настання визначених обставин, а саме, відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. В даному випадку Поручитель та Банк укладаючи договір поруки мали всебічно та зважено оцінювати реальні можливості по виконанню прийнятих на себе зобов'язань.
Проаналізувавши всі обставини по суті справи, суд дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 був клієнтом АКІБ «УкрсибБанк» до укладання спірного договору іпотеки. Таким чином, банк, укладаючі з ОСОБА_2 інші договори ( що передували договору поруки), ретельно вивчав його особистість та майновий стан, тобто був освідомлений, що ОСОБА_2 є одруженим та не має жодного майна, яким вправі розпоряджатися індивідуально, тобто не має реальної ( майнової ) можливості в майбутньому виконати зобов'язання порушені боржником, не скориставшись при цьому майном, що належить його дружині також. Але при цьому, Банк не повідомив дружину ОСОБА_2 та не передприйняв заходів по отриманню її згоди на укладання правочину, з метою уникнення порушення її прав та законних інтересів.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1
Враховуючи викладене, керуючись ст..ст. 10,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд ,-
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір поруки № П/11322410000-2 від 28.03.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - Я.М.Горбунова