Рішення від 06.04.2011 по справі 2-739/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-739/11

31.03.2011 р. м. Харків

Московський районний суд м.Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Маріновій О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про зміну договору найму та встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить змінити умови договору найму житлового приміщення -квартири АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою за яким їй в користування виділити житлову кімнату № 8 площею 11,1 кв.м. з коморами №6,7, а в користування відповідачів виділити житлові приміщення №9 площею 18,4 кв.м., № 10 площею 7,0 кв.м., № 11 площею 8,9 кв.м. разом з балкон площею 1,3 кв.м., при цьому, місця загального користування: коридор площею 6,9 кв.м., камору 1,1 кв.м., вбиральню площею 1,2 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м. та кухню площею 6,6 кв.м. залишити в загальному користуванні. Також просить зобов'язати виконавчий комітет Московського району м.Харкова укласти з нею окремий договір найму на приміщення виділені їй в користування.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що позивачка поселилася в спірну квартиру як дружина їх сина і фактично проживала разом з чоловіком в кімнаті № 10 площею 7,0 кв.м. У 2003 р. позивачка покинула житло, розлучилася з їх сином. На підставі судових рішень вона жодного разу не вселялася в квартиру. Вважають, що позивачу може бити визначена в користування кімната № 10 площею 7.0 кв.м. за порядком, який фактично склався.

Під час розгляду справи здійснена заміна третьої особи з райвиконкому Московської районної ради м.Харкова на Харківську міську раду.

Представник Харківської міської ради надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, просить винести рішення згідно чинного законодавства на підставі матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 12.03.1992 р. № 68 «Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області»житловий фонд міста Харкова був переданий Харківській міській раді як представницькому органу територіальної громади м.Харкова.

Квартира АДРЕСА_1 не приватизована та знаходиться у комунальній власності.

Відповідно до ордеру № 525 від 20.02.1975 р. основним наймачем спірної квартири є ОСОБА_2, яка отримувала квартиру на склад своєї сім'ї -чоловік ОСОБА_3, син ОСОБА_4, мати ОСОБА_5

Згідно довідки про склад сім'ї від 07.03.2008 р., виданої дільницею № 35 Московської філії КП «Жилкомсервіс», в квартирі зареєстровані ОСОБА_2 як основний наймач, ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Право на проживання в спірній квартирі позивача ОСОБА_1 підтверджено рішенням Московського районного суду м.Харкова від 30.05.2007 р., залишеним в силі судом апеляційної інстанції, яким поновлено її право користування спірною квартирою шляхом вселення та рішенням Судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23.12.2009 р., яким в задоволені позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житлом, та виселення відмовлено.

Як встановлено в судовому засіданні в спірну квартиру позивач поселялася у 1987 р. як дружина сина наймача ОСОБА_6, який помер 31.12.2006 р.

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був розірваний 23.10.2003 р. До розірвання шлюбу з чоловіком позивач проживала разом з ним в кімнаті № 10 площею 7.0 кв.м.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перебувають у шлюбі з 04.09.1984 р., проживають у окремих кімнатах.

Як пояснили відповідачі, ОСОБА_3 займає житлову кімнату № 11 площею 9,8 кв.м., а ОСОБА_2 займає житлову кімнату № 8 площею 11,1 кв.м., де проживає разом із іншою особою, яка надає їй сторонню допомогу через наявність хвороб.

Відповідачі, незважаючи на те, що не визнають позовні вимоги, погодилися в судовому засіданні на те, щоб визначити в користування позивачу кімнату № 10 площею 7,0 кв.м.

В судовому засіданні відповідачами визнається факт того, що позивач є колишнім членом сім'ї наймача. Рішення суду про її вселення та про відмову у визнанні її такою, що втратила право користування житловим приміщенням в спірній квартирі, є підставою вважати, що позивач нарівні із наймачем та членами його сім'ї відповідно до положень ч.3 ст. 64 ЖК України користується всіма правами та несе всі обов'язки, які випливають з договору найму житлового приміщення.

Таким чином, позивач має право вимагати з підстав, передбачених ст. 104 ЖК України, укладання з ним окремого договору найму, але при умові, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу. У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладання окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладанні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Між тим, хоч, житлова кімната площею 11,1 кв.м., яку позивач вимагає виділити їй в користування, відповідає вимогам ст. 63 ЖК України, необхідно враховувати порядок користування, який фактично склався між сторонами, а саме те, що позивач при вселенні користувалася разом з чоловіком кімнатою площею 7,0 кв.м. і цей факт позивачем та відповідачами в судовому засіданні не заперечувався. Підстав вважати, що існував в подальшому інший порядок користування приміщеннями, за яким позивач займала житлове приміщення площею 11,1 кв.м. не має, так як таких доказів суду не представлено. Крім того, слід враховувати, що відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розлучені, проживають окремо в різних кімнатах, а саме, ОСОБА_2 -в кімнаті площею 11,1 кв.м., а ОСОБА_3 -в кімнаті площею 8,9 кв.м., при цьому кімната площею 18,4 кв.м. є прохідною та суміжною.

Зміна умов договору найму за вимогами позивача може призвести до погіршення житлових прав відповідачів.

Так, виходячи із загальної житлової площі квартири, яка складає 47,75 кв.м., на кожного користувача повинно приходитися по 15,92 кв.м. житлової площі, при цьому не менше рівня середнього забезпечення -8,3 кв.м. В разі укладання окремого договору найму позивачем на житлове приміщення № 8 площею 11,1 кв.м., відповідачі, як розлучені особи, які мають право також на укладання окремих договорів найму житлових приміщень, можуть бути позбавлені такої можливості з урахуванням положень ст. 63 ЖК України, оскільки житлова кімната №10 площею 7,0 кв.м. має площу, недостатню для укладання окремого договору найму, а кімната № 9 площею 18,4 кв.м. є суміжною та прохідною. Доказів того, що в квартирі можливі та допустимі переобладнання, що призведуть до визначення порядку користування квартирою та забезпечення житлових прав сторін відповідно до вимог житлового законодавства та з дотриманням технічних та санітарних норм суду не представлено.

Також, суду не представлено належних доказів того, що є висновки відповідних органів про можливість укладення окремих договорів найму в спірній квартирі з урахуванням санітарних та технічних норм. З представленої технічної документації на квартиру вбачається, що розмір кухні в даній квартирі складає 6,60 кв.м., що є недостатнім для проживання в квартирі двох та більше сімей.

Також, слід зазначити, що для розділу квартири, необхідна згода наймодавця на зміну умов договору найму, а в разі, якщо для цього необхідне перепланування, то відповідно до ст. 100 ЖК України, згода й на ці дії. Між тим, доказів того, що така згода була наймодавцем надана суду не представлено.

Відповідно до вимог ст. 10, 11, 30 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд вважає, що для задоволення позовних вимог відсутні підстави.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -