12 квітня 2011 р. Справа № 86549/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання: Ільницькій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини А0757 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах Шепетівської ОДПІ до військової частини А0757 про стягнення заборгованості,-
встановила:
У липні 2009 року Шепетівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах Шепетівської ОДПІ до військової частини А0757 про стягнення заборгованості.
Позивач свої позовні вимоги мотивував, тим, що військова частина А0757 включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 25.11.1998 року і перебуває на обліку в Шепетівській ОДПІ як платник податків з 28.01.99 року під №751.
Відповідачем 12.03.2008 року вх..№3657 до Шепетівської ОДПІ подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, відповідно до якого сума податку складає 9170,00 грн.
Оскільки відповідач є платником податків та зборів, які відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», зобов'язаний сплачувати у встановлені законом терміни.
Проте станом на 24.06.2009 року відповідачем заборгованість не сплачена, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини А0757 на користь Шепетівської ОДПІ 9170,00 грн.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно статті 39 Закону України "Про власність" (чинному на час виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено частиною 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в статті 1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
У зв'язку з набранням чинності Законом України від 16.07.99 року N 986-XIV "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Згідно пункту 10 частини 1 статті 14 Закону України від 25.06.91 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.
Відповідно до частини 3 статті 1 даного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Преамбулою Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що цей закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
Згідно статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.
Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" пільга визначена у статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" не може поширюватись на відповідача, а відтак суд дійшов вірного висновку про під ставність позовних вимог.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність прийнятого у справі рішення, доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу військової частини А0757 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі №2а-6298/09/2270 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.04.2011 року