31 березня 2011 р. Справа № 65731/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
при секретарі судового засідання Боровус Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Серін» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №068376 від 12.05.2009 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову відповідача №068376 від 12.05.2009 року про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції територіальне управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року, № 1567 урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, яким є Головавтотрансінспекція здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи(та) вантажів транспортними засобами.
29.04.2009 року в м. Коломия державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт № 084713 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час надання ТзОВ «Серін» послуг з перевезення вантажу без обов'язкових документів - ліцензійної картки.
Щодо позивача проводилась правомірно рейдова перевірка на підставі завдання на перевірку № 323 від 28.04.2009 року. Згідно вимог законодавства, два примірники акту складаються винятково у випадку проведення планової та позапланової перевірки. Тому позивачу і не вручено та не надіслано акту. Акт перевірки водій ОСОБА_1 підписав, надав письмові пояснення.
У судовому засіданні до матеріалів справи долучено дорожній лист НОМЕР_2 від 28-29 квітня 2009 року, що пред'явлений водієм під час здійснення перевірки. У верхньому лівому кутку листа стоїть штамп саме ТзОВ «Серін». Штамп державного підприємства «Делятинське лісове господарство» знаходиться посередині, заповнений іншим почерком, ніж решта записів.
Згідно п.п. 25, 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Позивач про розгляд справи повідомлений рекомендованим листом із повідомленням, на розгляд справи представник позивача прибув, представив договір оренди від 13.04.2009 року та свідоцтво про державну реєстрацію. Проте ним не було надано копію чи оригінал дорожнього листка та товарно-транспортну накладну № 0064268 від 28.04.2009 року.
Відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5. Тобто форма і зміст постанови затверджений, і включає в себе саме ті дані, що прописані законодавцем. Після розгляду справи, у зв'язку з порушенням позивачем діючого законодавства, керівником управління винесено постанову № 068376 від 12.05.2009 року.
Апелянт вважає, що при здійсненні державного контролю 29.04.2009 року та застосуванні до відповідача фінансових санкцій ним не порушено жодних норм чинного законодавства.
З огляду на вище зазначене просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення перевірки працівниками територіального управління Головавтотрансшспекції в Івано-Франківській області 29.04.2009 року у водія транспортного засобу марки Урал-4320 державний номер НОМЕР_1 виявлено відсутність ліцензійної картки, про що було складено акт від 28.04.2009 року № 084713 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Згідно даного акту, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області 12.05.2009 року винесено постанову №068376 про застосування до ТзОВ «Серін» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700 грн.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно вказав, що згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті» урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 визначає порядок здійснення державного контролю шляхом проведення посадовими особами органу державного контролю планових, позапланових та рейдових перевірок. Так, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно- правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал. Вона проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рейдова перевірка 29.04.2009 року здійснювалась належним суб'єктом владних повноважень та на підставі відповідного завдання на перевірку № 323 від 28.04.2009 року.
В ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником являється фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 33 вище вказаного Закону конкретизовано засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, відповідно до якої автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовуюсь на законних підставах.
Згідно договорів оренди транспортних засобів від 13 квітня 2009 року укладеного між ТзОВ «Серін» (орендодавець) і ДП «Делятинське ЛГ» (орендар) орендодавець, відповідно до письмового замовлення орендаря, передає останньому в строкове платне користування ряд транспортних засобів, зокрема т/з Урал-4320 державний номер НОМЕР_1. Акти приймання-передачі транспортного засобу від 28.04.2009 року та 29.04.2009 року встановлюють факт перебування, автомобіля марки Урал- 4320 державний номер НОМЕР_1 в користуванні ДП «Делятинське ЛГ» в період з 28.04.2009 року та 29.04.2009 року. Зазначена обставина підтверджується дорожнім листом вантажного автомобіля за НОМЕР_2 виданим на період з 28.04.2009 року по 29.04.2009 року на автомобіль марки Урал-4320 державний номер НОМЕР_1 та товаро транспортною накладною серії ІФ ЛГ-1 № 0064268 виданою на вищевказаний транспортний засіб, в яких вказується, що орендарем являється ДП «Делятинське ЛГ».
З огляду на це суд першої інстанції вважав, що позивачем по справі, на момент проведення відповідної перевірки органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, перевезення вантажів на договірних умовах не здійснювалось, оскільки транспортним засобом в цей час на законних підставах (договір оренди від 13.04.2009 року) користувалось ДП «Делятинське ЛГ», відповідно, позивач об'єктивно був позбавлений можливості вчинити порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», внаслідок чого неправомірно притягнутий до відповідальності постановою територіального управління Головтрансінспекції в Івано-Франківській області від 12.05.2009 року № 068376.
Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.
У відповідності до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. З аналізу вище вказаних норм вбачається, що плата за договором р оренди проводиться за користування майном, а за договором перевезення вантажу за перевезення саме вантажу.
Як вбачається з договору без номера від 13 квітня 2009 року укладеного між ТзОВ «Серін» (орендодавець) і ДП «Делятинське ЛГ» (орендар) позивач після отримання письмового замовлення від орендаря передає останньому в строкове платне користування ряд транспортних засобів, в тому числі автомобіль Урал-4320 державний номер НОМЕР_1. Транспортні засоби надаються орендарю разом з водіями позивача. Згідно п.3.1 вище вказаного договору плата проводиться з розрахунку за 1 (один) кубокілометр перевезення.
Крім того згідно дорожнього листа НОМЕР_2 від 28-29 квітня 2009 року(а.с.46), що був пред'явлений водієм під час здійснення перевірки вбачається, що у верхньому лівому кутку листа проставлено штамп саме позивача - ТзОВ «Серін». Штамп державного підприємства «Делятинське лісове господарство» знаходиться посередині, заповнений іншим почерком, ніж решта записів.
Тобто в даній спірній ситуації колегія суддів вважає, що позивачем фактично надавались послуги з перевезення вантажу, а не оренда транспортних засобів.
А відтак оскільки в ході перевірки було виявлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», то суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв правомірно, винісши постанову №068376 від 12.05.2009 року про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
З врахуванням вище викладеного колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, і в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області - задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі № 2а-1696/09 - скасувати.
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст постанови виготовлений 05.04.2011 року