31 березня 2011 р. Справа № 65951/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
при секретарі судового засідання Боровус Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення ,-
відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №175 від 26.06.2009 року та припис №117 від 23.06.2009 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 175 від 26 червня 2009 року та припис Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 117 від 23 червня 2009 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що не відповідає чинному законодавству твердження про те, що тарифи на зовнішнє освітлення населених пунктів із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,25 повинні застосовуватись лише у випадку наявності у споживача приладу диференційованого обліку електричної енергії. Відповідно до п.1 Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів, затвердженого постановою НКРЕ України від 22.10.2004 р. № 1030, розрахунки за електричну енергію, яка відпускається на потреби зовнішнього освітлення, здійснюються за єдиним роздрібним тарифом відповідного класу напруги із застосуванням коефіцієнта 0,25 у межах зон доби, наведених у таблиці. При цьому, в інші години доби застосовується єдиний роздрібний тариф відповідного класу напруги.
Згідно із п.2 Порядку для визначення обсягів електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення населених пунктів, мають використовуватися окремі прилади диференційованого обліку електричної енергії, унесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущені до застосування в Україні. Отже, в пункті 2 Порядку міститься загальна норма щодо обліку електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення, та не встановлено жодних обмежень щодо застосування коефіцієнта 0,25 у межах зон доби, наведених у таблиці в пункті 1 цього Порядку.
Натомість, згідно із п.3 Порядку вказані тарифи застосовуються при розрахунках за відпущену електроенергію між місцевими органами влади, установами, підприємствами, організаціями, які володіють та(або) експлуатують мережі освітлення і споживають електричну енергію на потреби зовнішнього освітлення та фінансуються на ці цілі за рахунок місцевого бюджету, і постачальниками електроенергії за регульованим тарифом.
Що стосується покликання суду на листи НКРЕ в обґрунтування правомірності своїх дій, то апелянт зазначає, що дані листи не носять нормативного характеру та мають лише інформаційний зміст. При цьому, ні Законом України «Про електроенергетику», ні Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998р. не передбачено повноважень НКРЕ України щодо надання роз'яснень нормативного характеру, а лише передбачено право на затвердження нормативних актів з питань, які належать до її компетенції. Так, відповідно до п.4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998р., комісія розробляє та затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції.
Не може братися до уваги і покликання на акт планової перевірки НКРЕ України від 24.04.2009р. № 12-е. Відповідно до ст. 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2000р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» перевірка правильності формування, встановлення та застосування цін і тарифів є виключною компетенцією державних органів з контролю за цінами і не належить до повноважень НКРЕ України.
З огляду на вище викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає. що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено перевірку Стрийського РЕМ ВАТ «Львівобленерго» (який є структурним підрозділом ВАТ «Львівобленерго») з питань правильності формування та застосування тарифів на електроенергію та дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єктів, про що складено акт № 000341 від 22.06.2009 р. Перевіркою виявлено порушення порядку застосування тарифів на електроенергію, що призвело до завищення плати за спожиту електроенергію на потреби освітлення вулиць без наявності диференційованого лічильника та одержання необгрунтованої виручки за період з грудня 2008 р. по червень 2009 р. в розмірі 413,55 грн., чим порушено вимоги розпорядження КМУ від 20.10.2004 р. № 761-р та постанови НКРЕ № 1030 від 22.10.2004 р. Нарахування плати Стрийським РЕМ за вуличне освітлення Йосиповицькій сільській раді без наявності диференційованого лічильника здійснюється за тарифом 2-го класу без застосування понижуючого коефіцієнта. За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято припис № 117 від 23.06.2009 р. щодо усунення порушень державної дисципліни цін та рішення № 175 від 26.06.2009 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, шляхом вилучення у ВАТ «Львівобленерго» в дохід Держбюджету м. Львова 1 240, 65 грн., відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Розглядаючи спір суд першої інстанції зазначив, що згідно Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електричну енергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів, затвердженого постановою НКРЕ № 1030 від 22.10.2004 р., розрахунки за електричну енергію, яка відпускається на потреби зовнішнього освітлення, здійснюється за єдиним роздрібним тарифом відповідного класу напруги із застосуванням коефіцієнта 0,25 у межах зон доби, а в інші години доби застосовується роздрібний тариф. За даним Порядком розрахунок за електричну енергію для зовнішнього освітлення міста передбачено в різні часові проміжки за різними тарифами. Згідно п. 2 вище вказаного Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів для визначення обсягів електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення населених пунктів, мають використовуватися окремі прилади диференційованого обліку електричної енергії, віднесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущені до застосування в Україні.
З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що розрахунок за електричну енергію в різні часові проміжки доби за різними тарифами можливий за умови застосування приладів диференційованого обліку електричної енергії. При відсутності у споживача приладів диференційованого обліку електричної енергії на зовнішнє освітлення Порядок та тарифи на зовнішнє освітлення згідно цього Порядку не застосовується, а весь обсяг електричної енергії, спожитої на зовнішнє освітлення (освітлення вулиць), оплачується за роздрібним тарифом (без понижуючого коефіцієнту). У споживача відсутні прилади диференційованого обліку електричної енергії на зовнішнє освітлення. Тому судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що в згадуваному вище п. 2 Порядку міститься загальна норма щодо обліку електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення та не встановлено жодних обмежень щодо застосування коефіцієнта 0,25 у межах зон доби, а тому понижуючий коефіцієнт 0,25 повинен застосовуватись незалежно від наявності у споживача приладу диференційованого обліку електричної енергії.
Крім того судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст. 11 Закону України «Про електроенергетику» державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України. Національна комісія регулювання електроенергетики України регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства. Основні завдання Національної комісії регулювання електроенергетики України визначені ч.1 ст.12 цього ж Закону і такими, зокрема, є: державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці; сприяння конкуренції у сфері виробництва та постачання електричної енергії; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці. Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затверджене Указом Президента від 21.04.1998 р. визначено, що комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції, розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства, дає висновки на проекти законів та інших нормативно-правових актів тощо.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в даній спірній ситуації слід взяти до уваги листи та роз'яснення Національної комісії регулювання електроенергетики України, зокрема лист від 29.09.2005 р. № 03-39-09/4547 яким роз'яснено, що ліцензіат з постачання за регульованим тарифом має право одержувати від споживачів, яким він постачає електроенергію, плату за єдиним роздрібними тарифами, кожний з яких встановлюється НКРЕ як середньозважена між всіма ліцензіатами величина розрахункових роздрібних тарифів за класом напруги, розрахованими кожним ліцензіатом на базі роздрібних тарифів на електричну енергію. Тариф на зовнішнє освітлення населених пунктів застосовується відповідно до постанови НКРЕ № 1030 від 22.10.2004 р. «Про порядок диференціювання за годинами доби тарифів на електричну енергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених гіунктів». Умовою застосування тарифу на зовнішнє освітлення населених пунктів відповідно до цього Порядку є використання для визначення обсягів електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення населених пунктів, окремих приладів диференційованого обліку електричної енергії, що віднесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та допущені до застосування в Україні.
Враховуючи вище наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач правомірно нарахував плату за електричну енергію, спожиту на зовнішнє освітлення за єдиним роздрібним тарифом споживачам у яких облік електроенергії для зовнішнього освітлення не був забезпечений приладами диференційованого обліку електроенергії.
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі № 2а-4404/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлений 05.04.2011 року