31 березня 2011 р. Справа № 65681/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВХ №094811 від 19.05.2009 року, а провадження у справі закрити.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не прийняті до уваги обставини, що мають значення для справи, а постанова прийнята з порушенням норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, у відповідності до ст. 14-1 КУпАП. Однак прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст..14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону. Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, працюючи в патрульному режимі дає похибку +,- 2км/год., що вказано в технічних характеристиках заводу виробника, а отже перевищення встановленої швидкості руху не було. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.
Суд не прийняв до увага та повністю не врахував той факт, що прилад за допомогою якого здійснювалась зйомка проїжджої частини тримався та керувався руками інспектора, що є неприпустимо відповідно до правил його експлуатації, оскільки такий спосіб його використання дає право стверджувати повну недостовірність даних, які ним фіксуються в момент зйомки.
Відповідно до п. 6 ст. 258 КпАП України, копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови Дана постанова була направлена лише через 18 календарних днів, що підтверджується відміткою на конверті, слід вважати, що дана постанова мала бути винесена на загальних підставах на підставі складеного протоколу, а не на підставі ст. 258 КпАП України.
Крім того апелянт зазначає, що на даний час відсутній будь-який нормативно-правовий акт, що набрав чинності, пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, яким би прямо передбачалася можливість використання співробітниками міліції технічних засобів для виявлення та фіксування порушень ПДР, зокрема, яким би передбачалась можливість використання співробітниками ДАІ РВВШ «ВІЗИР» чи інших технічних засобів для вимірювання швидкості руху при нагляді за дорожнім рухом.
Стадія фотографування автомобіля на проїжджій частині та надсилання фото власнику транспортного засобу, як підтвердження факту правопорушення вже сама по собі протизаконна та така, що порушує права та інтереси громадянина та норми чинного законодавства України, оскільки працівник ДАІ, при виявленні порушення правил дорожнього руху, має вжити заходів щодо усунення порушень.
Із фото, що додане до постанови, як доказ, не можливо ідентифікувати автомобіль оскільки не видно ні марки автомобіля, ні державного номера. Номерні розпізнавальні знаки автомобіля, які вказані на фото, є повністю розмиті та не чіткі, тому не можна стверджувати, що видимий транспортний засіб належить саме апелянту. Виходячи із вище зазначеного, фото не встановлюють адміністративного правопорушення, отже їх не можливо вважати доказом, відповідно до ст. 251 КпАП України.
Час на фото є робочим часом, а саме тоді він перебував на безпосередньому робочому місці, що підтверджується довідкою начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку.
Відповідач не надав жодних доказів та відомостей про працівника ДПС, що здійснив фото фіксацію приладом Візир, фото якого додані до справи, та відомості про наявність у даного працівника допуску до роботи з приладом «Візир», та технічну документацію на цей прилад, та відомості щодо проведення повірки даного приладу, та нормативно-правовий акт (документи), який пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України, що передбачав би можливість його застосування співробітниками ДАІ.
Виходячи з наведеного просить скасувати постанову винесену ІДПС ВДАІ м. Хмельницького по справі про адміністративне правопорушення від 19 травня 2009 р. про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн. Визнати судове рішення нечинним та закрити провадження у справі.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Згідно спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, останній 19 травня 2009 року о 10 год. 17 хв. керуючи автомобілем «Део» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Західно-Окружній в м. Хмельницькому порушив п. 12.9 «6» Правил Дорожнього руху України, а саме перевищив швидкість руху на 45 км/год, за що його ви знано винним в скоєні правопорушення передбаченого ст. 122 ч.1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дані факти підтверджуються постановою, фотографією зробленою за допо могою працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобу «Ві зир» № 0711249, довідкою та рапортом інспектора ДПС ВДАІ м. Хмельницького Сивака І.Р. При цьому суд відхилив показання ОСОБА_1 про те, що він того дня не керував належним йо му автомобілем «Део» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Західно- Окружній в м. Хмельницькому, оскільки вони спростовуються фотографією та поясненнями інспектора ДАІ Сивака І.Р., який був очевидцем вказаного правопорушення та особисто виконав знімок технічним засо бом «Візир».
Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Відповідно до статті 14-1 КпАП України (чинній на час винесення спірної постанови та рішення суду першої інстанції) у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Згідно 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Оскаржувана позивачем постанова від 19.05.2009 року винесена без складання протоколу про адміністративне правопорушення та без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Отже перед застосуванням на території України відповідний прилад повинен пройти державну експертизу в Держслужбі спецзв'язку і захисту інформації України. Однак наявний у працівника ДАІ прилад не можна вважати автоматичними засобами фото- або відеофіксації, оскільки він знаходиться при ньому та управляється ним безпосередньо.
У матеріалах справи відсутній експертний висновок або сертифікат відповідності приладу, яким було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху, тому будь-яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.
Згідно зі статтею 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані обставини судом першої інстанції, на думку колегії суддів, безпідставно залишені поза увагою при ухваленні судового рішення по суті.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 14-1, частину шосту статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, не доводиться зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому оскаржувана постанова відповідача від 19.05.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за вчинення такого адміністративного правопорушення підлягає скасуванню.
Крім того колегія суддів зазначає, що адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2009 року у справі № 2а-2487/09 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову ВХ №094811 від 19.05.2009 року, винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Хмельницького по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький