31 березня 2011 р. Справа № 62811/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
при секретарі судового засідання Боровус Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Львівського ордена Червоної зірки інституту сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка», Військового інституту Одеського національного політехнічного університету про визнання контракту недійсним ,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Львівського ордена Червоної зірки інституту сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка», Військового інституту Одеського національного політехнічного університету в якому просив визнати контракт від 01 липня 2005 року недійсним, зобов'язати командування сухопутних військ Збройних сил України змінити формулювання причини звільнення з числа курсантів вищого військового навчального закладу та зобов'язати командування Львівського ордена Червоної зірки інституту сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка» змінити формулювання причини звільнення з лав Збройних сил України в запас.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята на підставі неповно з'ясованих обставин справи та з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що у позовній заяві він просив суд визнати контракт, укладений з Міністерством оборони України 01 липня 2005 року визнати недійсним, оскільки його було укладено з численними порушеннями законодавства України. За умови визнання контракту недійсним він просив суд зобов'язати командування навчального закладу, яким його було звільнено з лав Збройних Сил України та з числа курсантів вищого військового навчального закладу змінити формулювання причини звільнення з лав Збройних Сил України та з числа курсантів вищого військового навчального закладу.
Однак судом не було поставлено вимоги перед відповідачами доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, чим було порушено вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України.
Судом не було встановлено, чи насправді після укладання контракту від 01 липня 2005 року було дотримано його умов, та чи насправді було призначено на посаду «курсант» вищого військового навчального закладу, чим, як на курсанта вищого військового навчального закладу покладались визначені законодавством обов'язки.
Суд не з'ясував, чи відбувалось забезпечення за всіма належними видами забезпечення відповідно до норм забезпечення курсантів. Судом було проігноровано той факт, що згідно наказу начальника Одеського інституту Сухопутних військ № 142 від 13 липня 2004 року апелянта було зараховано до списків особового складу інституту та поставлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду «слухача». За цією посадою виконання певних обов'язків перед відповідачами не передбачалось. Проте, після призначення на посаду слухача, командуванням Одеського інституту Сухопутних військ було переведено його на іншу посаду - «курсант». Тим самим об'єм зобов'язань перед Міністерством оборони України було значно збільшено.
Апелянт зазначає, що ним подано клопотання до суду дати правову оцінку наказу начальника Одеського інституту Сухопутних військ № 142 від 13 липня 2004 року відповідно до ст. 166 КАС України, оскільки саме призначенням на посаду «слухач», він вважає, командуванням інституту його було обмануто, адже зарахування до інституту відбувалось в порушення Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» (в редакції від 18 червня 1999 року) та Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів військових навчальних підрозділів затверджене Указом Президента України № 1053/2001 від 07 листопада 2001 р., оскільки він не підпадав під вікове обмеження • щодо такого зарахування.
Відповідачами висловлювалась позиція, що, під час укладання контракту 01 липня 2005 року він був ознайомлений з усіма відповідними до несення військової служби за контрактом законами та нормативно-правовими актами. Ним це і не заперечувалось. Проте суд не звернув уваги на той факт, що з тими самими законами були ознайомлені і посадові особи, які проводили зарахування до вищого військового навчального закладу та укладали із ним означений контракт від 01 липня 2005 року. Пропонуючи укласти контракт 01 липня 2005 року командування Одеського інституту Сухопутних військ свідомого зі свого боку порушувало законодавство України. Таким чином, призначивши на посаду слухача, командування військового інституту ввело його в оману щодо можливості навчання в інституті.
Суд не врахував, що підписання контракту з Міністерством оборони України відбувалось вже після того, як апелянт був зарахований до військового інституту.
Після ухвалення судом постанови, 05 серпня 2009 року, ним було отримано листа (вих. №3582 від 19.06.2009 р.) військової прокуратури Одеського гарнізону, в якому значиться, що внаслідок проведеної перевірки встановлено, що його зарахування до списків курсантів Одеського інституту Сухопутних військ було безпідставним.
На підставі викладеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. .
Судом першої інстанції встановлено, що 26 січня 2004 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1416 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ терміном на 3 (три) роки з 12 лютого 2004 року по 12 лютого 2007 року. 1 липня 2005 року між Міністерством оборони України в особі начальника Одеського інституту сухопутних військ та рядовим ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу терміном на 3 роки з 01 липня 2005 року по 01 липня 2008 року .
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» (в редакції від 17.03.2005 року, чинній на момент укладення спірного контракту) на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які відповідають вимогам проходження військової служби, зокрема, особи віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, яким 17 років виповнюється у рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов'язані віком до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання навчатися у вищих військових навчальних закладах або вищих навчальних закладах, що мають військові навчальні підрозділи, - на військову службу(навчання) курсантів(слухачів) вищих військових навчальних закладів або вищих навчальних закладів, що мають військові навчальні підрозділи. Згідно ч. 2 цієї ж норми передбачено, що форма, порядок і правила укладення контракіу з громадянином, припинення(розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців. Згідно п.3 Положення (в редакції від 13.12.2004 року) на військову службу (навчання) на посади курсантів (слухачів) до вищих військових навчальних закладів, підрозділів приймаються громадяни України за власним бажанням, які закінчили загальноосвітні навчальні заклади, пройшли відповідну попередню підготовку, склали вступні іспити, а також придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком: особи віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік зарахування на навчання; військовослужбовці та військовозобов'язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу. Згідно п. 4 вище вказаного Положення прийом громадян до вищих військових навчальних закладів та підрозділів здійснюється в порядку, визначеному правилами прийому на перший курс зазначених навчальних закладів, що розробляються і затверджуються начальниками вищих військових навчальних закладів та ректорами вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів України, що затверджуються Міністром освіти і науки України. Згідно п. 6 цього ж Положення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу та прапорщики (мічмани), які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів, підрозділів, подають рапорт про це у порядку підпорядкованості. Відповідно до рапорту військовослужбовця на нього оформляються і подаються до вищого військового навчального закладу, підрозділу документи в порядку, визначеному правилами прийому на перший курс зазначених навчальних закладів. Згідно ч.1 ст. 25 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» (в редакції від 17.03.2005 року) підготовка громадян на посади осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи. Згідно ч. 2 цієї ж статті Закону зарахування громадян до вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, провадиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв на умовах, визначених контрактом. З курсантом, якому виповнилося 18 років, а також слухачем після закінчення першого курсу вищого військового навчального закладу укладається контракт щодо проходження підготовки на посади осіб офіцерського складу. Однією з умов контракту є зобов'язання курсанта (слухача) про подальше проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу протягом 5 років після закінчення вищого навчального закладу. Громадяни, які прийняті на військову службу і навчаються у вищих військових навчальних закладах або вищих навчальних закладах, де є військові навчальні підрозділи, і не мають звань прапорщиків або мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, які мають такі звання, - слухачами.
ОСОБА_1 17.03.2004 року було подано рапорт про зарахування його кандидатом до вступу в Одеський інститут Сухопутних військ. Наказом начальника Одеського інституту Сухопутних військ від 13 липня 2004 року №142 ОСОБА_1 був призначений на посаду слухача на факультет тилу.
З огляду на вище наведене колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що при укладенні контракту від 01.07.2005 року будь-яких порушень з боку Міністерства оборони України в особі Одеського інституту допущено не було, бо ОСОБА_1, незважаючи на встановлені вікові обмеження, був на добровільних засадах зарахований до вищого військового навчального закладу відповідно до поданого ним рапорту, укладення спірного контракту про проходження військової служби(навчання) відбулось після закінчення першого курсу навчання та на момент його укладення позивачу виповнилось 18 років. А окрім того, позивач на момент зарахування до вищого військового навчального закладу не мав офіцерського звання та звання прапорщика (мічмана), а, отже, не міг бути прийнятий на військову службу та зарахований на навчання в Одеський інститут як слухач. Тому суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача стосовно порушень, допущених при його подальшому зарахуванні до Львівського інституту після ліквідації Одеського не як слухача, а як курсанта, внаслідок чого він повинен відшкодувати матеріальні витрати, пов'язані з його утриманням та навчанням у вищих військових навчальних закладах, бо згідно п. 7 раніше загаданого Положення визначено громадяни, які зараховані на військову службу(навчання) відповідно до цього Положення і не мають військових звань прапорщиків (мічманів), є курсантами, а ті, які мають такі звання, - слухачами.
При цьому суд першої інстанції вірно зауважив, що згідно ч. 5 ст. 25 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» (в редакції від 17.03.2005 року) курсанти, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням витрати, пов'язані з їх навчанням і утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Отже, на момент укладення контракту обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язаних з навчанням, був визначений Законом і позивач повинен був знати про законодавчо встановлену матеріальну відповідальність. Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» від 04.04.2006 року цей Закон викладено у новій редакції Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», який набрав чинності з 10.05.2006 року, тобто під час дії оспорюваного контракту, і згідно ч.10 ст. 25 Закону курсанти та слухачі в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. В такій редакції частина 10 статті 25 Закону діяла до внесення змін згідно із Законом України від 11.04.2008 року, який набрав чинності з 25.04.2008 року.
Отже на момент дострокового розірвання контракту від 01.07.2005 року, укладеного між Міністерство оборони України в особі начальника Одеського інституту сухопутних військ та ОСОБА_1, тобто станом на 05.03.2008 року обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням у навчальних закладах, несли як курсанти, так і слухачі.
Крім того суд першої інстанції вірно вказав, що згідно п. 15 Положення після укладення контракту про проходження військової служби(навчання) курсантом(слухачем) раніше укладений контракт про проходження військовослужбовцем військової служби розривається, а відтак обгрунтовано вважав безпідставними твердження позивача про те, що контракт від 26.01.2004 року не втратив чинності, оскільки у ньому відсутня відмітка про його припинення, бо в зв'язку з укладення позивачем контракту від 01.07.2005 року контракт від 26.01.2004 року припинив чинність.
Суд першої інстанції також правильно вважав безпідставними посилання позивача на систематичне порушення умов контракту від 01.07.2005 року з боку Міноборони в особі командування Одеського та Львівського інститутів, що полягає у неналежному фінансовому та матеріальному забезпеченні під час проходження ним військової служби, (навчання), оскільки протягом всього періоду навчання ОСОБА_1 . будь-яких скарг з цього приводу не висловлював, не звертався із відповідними заявами до безпосередніх командирів чи до вищого командування. Крім того, перевірками, проведеними військовими прокуратурами Львівського та Одеського гарнізонів, будь-яких порушень законодавства щодо недотримання норм грошового, речового, продовольчого та житлового видів забезпечення не було виявлено.
Твердження позивача про те, що при переведенні його з Одеського інституту до Львівського було змінено освітньо-кваліфікаційний напрям освіти, внаслідок чого отримав диплом бакалавра військових наук за напрямом підготовки «Військові науки» судом першої інстанції правильно не взято до уваги, оскільки згідно з наказом ректора Львівського інституту про відрахування ОСОБА_1 від 03.03.2008 року №13-4/1-10 останній проходив навчання за спеціальністю «Організація продовольчого забезпечення військ (сил)».
Крім того судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ від 26.02.2008 року №96 ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів Львівського інституту у зв'язку з достроковим припиненням (розірванням) контракту через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання.
Розглядаючи спір щодо вище вказаного наказу судом вірно враховано, що позивачем особисто 23.01.2008 року подано рапорт про відрахування його з числа курсантів у зв'язку з відмовою від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання на підставі підпункту «в» пункту 59 Положення, а відтак вимога ОСОБА_1 про зобов'язання командування Сухопутних військ ЗСУ змінити формулювання причини звільнення його з, числа курсантів на підстави, визначені підпунктом «є» пункту 59 Положення - систематичне невиконання умов контракту як з боку начальника вищого військового навчального закладу, підрозділу, так і з боку курсанта (слухача) не заслуговує на увагу. Більше того згідно пункту 60 раніше згаданого Положення курсант(слухач), який виявив бажання достроково розірвати контракт, не пізніше ніж за місяць має повідомити в порядку підпорядкованості начальника вищого військового навчального закладу, підрозділу про такий свій намір, і як встановив суд першої інстанції ОСОБА_1 будь-яких інших заяв чи рапортів про дострокове розірвання контракту з причин невиконання умов контракту командуванням не подавав.
Крім того суд першої інстанції обгрунтовано вважав безпідставними твердження позивача про те, що стосовно нього чинився психологічний тиск, а командуванням інституту розглядались лише ті заяви про дострокове розірвання контракту, які подавались з підстав відмови курсантом від подальшого проходження служби, бо при наявності порушень з боку безпосереднього керівництва позивач не був позбавлений можливості звернутись зі скаргою до вищестоящого командування, Міноборони, військової прокуратури тощо. Однак таких звернень не було.
Також судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу начальника Львівського інституту від 05.03.2008 року №44 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) з позивачем на підставі підпункту «в» пункту 59 Положення - відмова від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання, та ОСОБА_1 був звільнений з лав ЗСУ у запас на підставі пункту «и» частини 6 статті 26 Закону - у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Систематичне невиконання умов контракту позивачем виразилось, крім відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення навчання, у його недисциплінованості, що підтверджено матеріалами особової справи курсанта військового інституту ОСОБА_1 щодо неодноразового накладення дисциплінарних стягнень, та матеріалами службового розслідування за фактом появи у нетверезому стані.
Враховуючи вище викладене суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позовних вимог.
З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року № 2а-18375/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлений 05.04.2011 року