31 березня 2011 р. Справа № 3005/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області про скасування наказу та поновлення на роботі ,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №287 о/с від 10 липня 2009 року та поновити його на службі в органах внутрішніх справ.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав передбачених ст. 100 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд констатував, що позивачем пропущено строк звернення з адміністративним позовом до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про державну службу» регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
За правилами ч.1 ст. 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством. Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
З аналізу наведених норм законодавства випливає, що наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі. Більше того, у разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, або прямо заборонена, то, за правилами частини сьомої статті 9 КАС України, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи. Таким чином, при звільненні особи зі служби в органах внутрішніх справ, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП України, оскільки це прямо не заборонено спеціальним законом.
Крім того апелянт зазначає, що п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» роз'яснено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі, коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою ст. 233 Кодексу законів про працю.
ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ МВС України в Закарпатській області № 287о/с від 10 липня 2009 року звільнено 13 липня 2009 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 «д» (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 року № 114.
Відповідно до подання Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області від 06.07.2009 року, атестаційного листа та протоколу засідання атестаційної комісії ОСОБА_1 підлягає звільненню з органів внутрішніх справ через службову невідповідність за систематичні грубі порушення ст.ст.3, 5 Закону України «Про міліцію», ст.7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
В той же час Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначений окремий порядок накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ, який був грубо порушений відповідачем. Відповідно до ст.21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Про факт звільнення ОСОБА_1 було повідомлено в середині липня 2009 року в усному порядку без зазначення підстав звільнення. Витяг з наказу та трудова книжка була отримана 15 вересня 2010 року. А зі змістом атестаційного листа, протоколу засідання атестаційної комісії та подання Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_1 ознайомився лише 27 грудня 2010 року після витребування їх від відповідача судом.
На наступний же день після отримання витягу з наказу про звільнення та трудової книжки, 16 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про визнання незаконним даного наказу та поновлення на роботі.
Факт видачі витягу з наказу та трудової книжки ОСОБА_1 тільки 15 вересня 2010 року відповідачем не заперечувався. А листи від 10.07.2009 року №2/2206 та від 13.07.2010 року №2/2224, направлені відповідачем на адресу ОСОБА_1, не являються належними доказами щодо підтвердження своєчасного повідомлення та вручення копії витягу з наказу, оскільки відповідачем не було надано суду жодних доказів про отримання даних листів позивачем. Крім того вони містять лише загальну інформацію про звільнення з 13 липня 2010 року без зазначення підстав звільнення, а також не містять інформацію про направлення на адресу позивача витягу з наказу про звільнення. Більше того, дані листи позивачем взагалі не отримувалися. Про їх існування позивач дізнався лише 27 грудня 2010 року на судовому засіданні, після їх долучення судом до матеріалів справи.
Враховуючи те, що Законом України «Про міліцію», «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» не визначено строків звернення до суду, в даному випадку підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю в частині обчислення строку для звернення особи з позовною заявою до суду.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Місячний строк для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлений також і нормами ст.99 КАС України.
Таким чином, судом неправильно застосовано загальну норму КАС України щодо обчислення строку для звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оскільки ч.1 ст.233 КЗпП України встановлено, що у справах про звільнення обчислення строку для звернення до суду розпочинається з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Враховуючи те, що витяг з наказу та трудова книжка були отримані ОСОБА_1 15 вересня 2010 року, а позовна заява подана ним 16 вересня 2010 року, строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущений.
На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, а справу направити для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Позивач звернувся в суду першої інстанції з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в якому просив визнати наказ ГУ МВС України в Закарпатській області № 287о/с від 10 липня 2009 року незаконним та його скасувати і поновити його на службі в органах внутрішніх справ.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції правильно вказав, що згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах шодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно вхідного штемпеля Закарпатського окружного адміністративного суду позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 16 вересня 2010 року, тобто по спливу більше одного року після того, як відповідач дізнався про порушене його право, оскільки позивачеві направлялися рекомендовані листи з проханням ознайомитися з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, а крім того ОСОБА_1. був забезпечений грошовим утриманням до 12 липня 2009 року. (копії листів з доказами їх надсилання та довідка №129 знаходяться в матеріалах справи(а.с.24-26).
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач не звертався, а відтак суд першої інстанції обгрунтовано позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає норма матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 2а-3456/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький