28 березня 2011 р. Справа № 50051/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Янош М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Полонського районного центру зайнятості Хмельницької області на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року у справі за позовом Полонського районного центру зайнятості Хмельницької області та Хмельницького обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
У лютому 2009 року Полонський районний центр зайнятості Хмельницької області та Хмельницький обласний центр зайнятості звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позивачі посилались на те, що 09.12.2005 року відповідачці було надано статус безробітної. В 2007 році проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 05.01.2006 року, даний факт вона приховала під час звернення до центру зайнятості. Відповідачці було виплачено допомога по безробіттю, індексація на цю допомогу на загальну суму 2192,03 грн. та затрачено кошти на навчання в сумі 56,38 грн.
Позивачі просили винести рішення про примусове стягнення з відповідачки 2192,03 грн. незаконно отриманого матеріального забезпечення на користь Полонського центру зайнятості та витрат на навчання в сумі 56,38 грн. на користь Хмельницького обласного центру зайнятості.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив Полонський районний центр зайнятості Хмельницької області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що перевіркою встановлено, що на момент звернення до служби зайнятості ОСОБА_1 працювала за сумісництвом бухгалтером їдальні «Берізка» ВАТ «Понінківський КПК» до 05.01.2006 року, а тому не мала права на звернення до центру зайнятості за призначенням їй статусу безробітної та матеріального забезпечення.
Суд не надав оцінки розбіжностям довідок про заробітну плату відповідачки, що обєктивно стверджує факт її перебування в трудових відносинах з підприємством на час звернення до районного центру зайнятості.
Апелянт просить скасувати постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивачів з позовом та відкриття суддею першої інстанції провадження в справі, адміністративні справи, у яких однією з сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень,дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні окружним адміністративним судам.
Позивачі в справі - Полонський районний центр зайнятості та Хмельницький обласний центр зайнятості є виконавчими органами системи Міністерства праці і соціальної політики України, а в розумінні ч. 2 ст. 18 КАС України - іншими державними органами, тому даний спір підсудний за предметною підсудністю окружному адміністративному суду.
Проте, справу вирішив Полонський районний суд, тобто неповноважний суд, що відповідно до п.4 ст. 202 КАС України тягне за собою скасування його рішення.
В справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера кафе «Берізка» Понінківського КПК Полонського району Хмельницької області та наказом виконавчого директора Понінківського КПК № 79-к від 21.11. 2005 р. звільнена з даної посади з 5.12.2005р. з підстав ст. 38 КЗпП України згідно поданої нею заяви від 21.112005р.
9.12.2005 р. відповідачка звернулася до Полонського РЦЗ з заявою про надання статусу безробітної та виплати допомоги по безробіттю. Того ж числа її було надано такий статус з відповідними соціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством.
Проте, 5.01.2006р. виконавчий директор ВАТ «Понінківський КПК» видав розпорядження без номера, яким повторно звільнив ОСОБА_1 з посади бухгалтера їдальні «Берізка» з того ж числа на підставі її заяви.
З матеріалів справи видно, що дане розпорядження було прийнято помилково, причину чого пояснила в суді першої інстанції свідок ОСОБА_2 - масове звільнення працівників через припинення комбінатом роботи та неуважність при підготовці розпорядження. З матеріалів справи видно, що відповідачка з 5.12.2005 р. на Понінківському КПК не працювала, заробітної плати не отримувала, табель обліку робочого часу на неї не вівся. В справі відсутні докази подачі відповідачкою іншої заяви на звільнення за власним бажанням, ніж заяви від 21.11.2005 р., на підставі якої її було звільнено з роботи з 5.12.2005 р.
Оскільки розпорядження від 5.01.2006 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи видане помилково, 20.12.2007 р. виконавчий директор ВАТ «Понінківський КПК» правомірно скасував його.
За таких обставин є підстави для висновку про те, що відповідачка на час звернення до позивача за статусом безробітної в трудових відносинах з ВАТ «Понінківський КПК» не перебувала, про що правдиво зазначила в заяві від 9.12.2006 р.
Відповідно до п.8 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ( редакції на час спірних правовідносин), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Відповідно до ч.2 та ч. 3 цього ж Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
За таких обставин необхідно прийти до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки суми допомоги по безробіттю та витрат на її професійне навчання як безробітної, оскільки жодних зловживань з її боку при зверненні до Полонського РЦЗ шляхом приховування своєї трудової діяльності , в справі не встановлено.
Тому позивачам в задоволенні їх позовних вимог необхідно відмовити.
Доводи апелянта щодо наявності таких підстав, оскільки відповідачка перебувала в трудових відносинах з підприємством до 5.01.2006 р. та цю обставину приховала, доказами в справі, зокрема поданими довідками про заробітну плату позивачки, не спростовуються, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Полонського районного центру зайнятості Хмельницької області задоволити частково.
Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16.06.2009 року по справі № 2а-42/09 скасувати, прийняти нову постанову, якою позивачам в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І.Богаченко
Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 01.04.2011 р.