28 березня 2011 р. Справа № 50563/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Янош М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області до відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів» про стягнення боргу,
У березні 2009 року управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області звернулось до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів» про стягнення боргу.
Позивач посилався на те, що станом на 23.03.2009 року сума узгодженої заборгованості відповідача до пенсійного фонду становила 143 545,04 грн., в тому числі страхові внески - 143 210,41 грн., фінансові санкції - 276,41 грн., пеня - 58,22 грн. Сума заборгованості до Пенсійного фонду підтверджується поданими відповідачем розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень 2008 року - січень 2009 року, узгоджених з відповідачем вимог про сплату боргу, рішень про застосування фінансової санкції та нарахування пені.
Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 143 545,04 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» на користь управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі заборгованість по внесках на загальнообов'язкове пенсійне страхування, фінансові санкції та пені в сумі 143 545,04 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що порушення строків сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сталося внаслідок відсутності коштів на підприємстві через невідшкодування ПДВ з Державного бюджету. Проте, суд першої інстанції не залучив до участі в справі Сарненську МДПІ, саме завдяки бездіяльності якої у товариства відсутні кошти для сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В справі встановлено, що ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальником.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), страхувальники зобов'язані своєчасно нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на 23.03.2009 р. підприємство допустило борг перед органом Пенсійного фонду зі сплати страхових внесків, застосованих санкцій та пені на загальну суму 143545, 04 грн. При цьому рішення позивача № 993 від 1.12.2008 р. та № 19 від 6.01.2009 р. про застосування фінансових санкцій та пені відповідачем не оскаржувалися.
Відповідно до ч.1 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст. 106 цього ж Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч.3 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
З матеріалів справи видно, що позивач направляв вимоги відповідачу про сплату недоїмки страхових внесків, фінансових санкцій та пені, які не були оскаржені ним у встановленому ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку.
Відповідно до абз. 8 ч.3 ст. 106 цього Закону у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно задоволив позов органу Пенсійного фонду та стягнув на його користь з відповідача суму недоїмки 143545, 04 грн.
Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в частині того, що недоїмка виникла внаслідок невідшкодування з бюджету сум ПДВ не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не звільняє страхувальника від виконання передбаченого законом обов'язку своєчасно сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду, а спірні питання щодо відшкодування ПДВ відповідач мав змогу вирішити у передбаченому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів» залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року по справі № 2а-3350/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І.Богаченко
Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 01.04.2011 р.