Справа: № 2-а-9565/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"22" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,
при секретарі Загродському В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь - Інвест" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь - Інвест" до Бориспільської об"єднаної Державної податкової інспекції Київської області про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -
встановив:
У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень рішень №0010972320/3 від 09.11.10 р., №0010982320/3 від 09.11.10 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з вищевикладеного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест»зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області як юридична особа Л9.07.2004 р. за № 1 354 120 0000 000010, код ЄДРПОУ 31885089, місцезнаходження підприємства: вул. Київський шлях, 2, м. Бориспіль, Київська область, перебуває на податковому обліку в Бориспільській ОДШ Київської області з 23.02.2002 р. за № 1458-04.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з, 19.08.2002 р. по 30.09.2009 р..
Правові засади проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (далі - Закон України, № 509-ХІІ).
Згідно з ч.І ст. 11-1 Закону України № 509-ХІІ плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Під час проведення перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області встановлені порушення позивачем п.4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3. ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 56 817,00 грн. та завищено рядок 26 декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 52 290,00 грн. Крім того, встановлено порушення п.п. 7.7.7 п.7.7 Закону України № 168/97-ВР, в частині не визначення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі від'ємного значення, що залишилось непогашеним в наступних звітних періодах та яке на підставі п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР за результатами перевірки підтверджене до відшкодування шляхом погашення наступних податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 534 111,00 грн.
За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 01.03.2010 р. № 146/23-2/31885089 про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2002 р. по 30.09.2009 р. (далі - акт перевірки) на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010972320/0 від 13.03.2010 р., відповідно до якого TOB «Сталь-Інвест»визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 85 225,50 грн., з яких 56 817,00 грн. - за основним платежем та 28 408,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0010982320/0 від 13.03.2010 р., згідно з яким позивачу занижено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 534 111,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Бориспільської ОДПІ Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України. Після розгляду всіх скарг рішення залишені без змін, а відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0010972320/1 від 18.05.2010 р., № 0010982320/1 від 18.05.2010 р., № 0010972320/2 від 13.07.2010 р., № 0010982320/2 від 13.07.2010 р., № 0010972320/3 від 09.11.2010 р., № 0010982320/3 від 09.11.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи виконкомом Бориспільської міської Ради 20.02.2002 р. TOB «Сталь-Інвест»було надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт та складання проектно-кошторисної документації на будівництво виробничо-складського комплексу по виробництву металочерепиці та профільного листа в районі переїзду на 35 км траси Київ-Харків в м. Борисполі по вул. Київський шлях, що оформлено рішенням № 549. Згідно цього рішення TOB «Сталь-Інвест»було проведено комплекс робіт по виготовленню проектної документації, експертизі проекту та отриманню технічних умов виробничо-складського комплексу. Загальна сума ПДВ віднесена позивачем до податкового кредиту по роботам (послугам) виробничо-складського комплексу становила 41 329,12 грн. В подальшому рішенням Бориспільської міської ради від 03.11.2005 р. № 21616-XXX-IV було змінено цільове призначення та відведення на умовах оренди (термін 25 років) земельної ділянки TOB «Сталь-Інвест»для комерційного використання (під офісно-розважальний комплекс з торгівельними приміщеннями) по вул. Київський шлях в районі 35 км в м. Бориспіль.
Перевіркою встановлено, що позивачем при поданні декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 року, в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, не було проведено коригування податкового кредиту на суму 41 329,12 грн., що призвело до безпідставного завищення суми некомпенсованого податкового кредиту, який декларувався платником в 26-му рядку декларації з податку на додану вартість. Вказану суму від'ємного значення (некомпенсованого податкового кредиту) платник декларував в податковій звітності до квітня 2007 року.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 цієї статті).
Таким чином, Законом №168/97-ВР встановлені різні правила податкового обліку в залежності від намірів платника податку щодо цілей використання придбаних (виготовлених) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), а також враховує можливість зміни цільового призначення таких активів (послуг).
Оскільки внаслідок прийняття Бориспільською міською радою рішення від 03.11.2005 р. № 21616-XXX-IV про зміну цільового призначення та відведення на умовах оренди земельної ділянки TOB «Сталь-Інвест», отримання позивачем економічної вигоди за результатами проведеного комплексу робіт по виготовленню проектної документації, експертизі проекту та отриманню технічних умов виробничо-складського комплексу стало неможливим, позивач зобов'язаний був самостійно провести коригування податкового кредиту на суму 41 329,12 грн.
Згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-Ш (надалі - Закон України № 2181 -III) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
В такому ж розумінні податкове зобов'язання визначено також наказом ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків»від 21.06.2001 р. № 253 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758), де зазначено, що це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у порядку та в строки, визначені Законом або іншими законами України).
Таким чином, висновки податкового органу щодо не підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту не є податковим зобов'язанням в розумінні п.1.2 ст.1 Закону України № 2181-III, отже норми п.п.15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного закону в спірному випадку не можуть бути застосовані.
Оскільки за результатами проведеної перевірки зменшення залишку некомпенсованого податкового кредиту на підставі п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР призвело до виникнення податкового зобов'язання позивача лише в квітні 2007 року, декларація за який була подана платником до податкового органу 20.05.2007 р., суд погодився з доводами відповідача, що граничний термін визначення податкових зобов'язань було здійснено в межах строку встановленого п.п.15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-111.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді (травень 2007 р.) до складу податкового кредиту було включено ПДВ на загальну суму 6 426,00 грн. згідно податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «БрендЕйд»на виконання договору № BAID/CI/260207 від 26.02.2007 р. (далі - договір № BAID/CI/260207). Пунктом 1.1 договору № BAID/CI/260207 передбачено, що виконавець (TOB «БрендЕйд») прийняв на себе зобов'язання розробити для замовника (TOB «Сталь-Інвест») згідно із заповненим технічним завданням або БРИФОМ словесний знак (ім'я) нового бренда для торгівельно-розважального центра та провести патентний пошук на предмет незайнятості даного імені. Підпунктами 1.5.1, 1.5.2 пункту 1.5 додатку № 1 від 26.02.2007 р. до договору № BAID/CI/260207 встановлений обов'язок виконавця презентувати замовнику при зустрічі не менше 14 (чотирнадцяти) концептуальних розробок імен (словесних знаків для товарів і послуг). У випадку обрання імені (імен, але не більше 3 (трьох) замовником, виконавець здійснює його (їх) перевірку на патентну чистоту та надає замовнику підтвердження цього у вигляді документу, виданого компетентною перевіряючою організацією, при умові, що перевірка імен відбувається не більше, ніж у 3 (трьох) класах.
Факт виконання договору № BAID/CI/260207 TOB «БрендЕйд»підтверджено на момент перевірки актами прийому-передачі послуг: від 11.05.2007 р. № РН-0000028 про надання консультаційних послуг з розробки імені бренда на суму 26 316,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 368,00 грн.) та від 24.12.2007 р. № РН-0000080 про розробку логотипа на суму 24 480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 080,00 грн.). В обґрунтування правомірності віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 6426,00 грн. по договору № BAID/CI/260207, позивачем до позову було надано податкові накладні: від 05.03.2007 р. № 10, від 07.03.2007 р. № 11, від 26.04.2007 р. № 23 з ПДВ.
Також матеріалами перевірки встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат, в порушення п. 5.1. ст. 5, п.п.5.1.3 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), витрат згідно договору про надання управлінських послуг № 32 від 08.02.2007 р. (далі - договір № 32), укладеного між TOB «Сталь-Інвест»(замовник) та TOB «Ріал Істейт Солюшнз»(замовник). Умовами договору № 32 з TOB «Ріал Істейт Солюшнз»передбачено обов'язок замовника надати послуги по комплексному управлінню проектом будівництва торгівельно-розважального центру, зокрема, згідно п.2.2. договору №32 на стадії відбору організацій для виконання та організації робіт (визначення основних критеріїв відбору потенційних генпроектувальників, генпідрядників, постачальників, підготовка проектів договорів, контроль наявності у потенційних підрядників ліцензій та дозвільної документації, оцінка отриманих пропозицій, участь в переговорах) та п.2.7 договору №32 (визначення та аналіз можливих ризиків замовника при здійсненні будівництва, розробка та впровадження заходів по їх запобіганню тощо). Підпунктом 11.1 встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами його тексту та діє на протязі всього строку будівництва об'єкту. Станом на дату проведення перевірки акти виконаних робіт та звіти про виконані роботи по вказаному договору надані не були.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Наміри платника податку щодо цільового призначення придбаних (виготовлених) матеріальних та нематеріальних активів (робіт, послуг), як суб'єктивний чинник, проявляються в актах його поведінки стосовно користування, управління чи розпорядження активами (робіт, результатами послуг).
Отже, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності доведення реальності здійснення операції та зв'язку витрат платника податків на придбання робіт (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних робіт (послуг).
За таких обставин позивач неправомірно сформував податковий кредит, використавши лише податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем доведено правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 56 817,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 28 408,50 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0010972320/3 від 09.11.2010 р. є правомірним та винесене відповідачем з урахуванням вимог чинного законодавства.
Матеріалами перевірки також було виявлено заниження позивачем у попередніх періодах суми бюджетного відшкодування в розмірі 534 111,00 грн.
Так, у відповідності п.п. «а»п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Згідно податкового повідомлення-рішення № 0010982320/3 від 09.11.2010 р., прийнятого відповідачем на підставі п.п. «а»п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, TOB «Сталь-Інвест»вважається таким, що добровільно відмовляється від отримання суми заниження бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 534 111,00 грн.
Положеннями п.1.4 наказу № 327 визначено, що за наслідками планової виїзної перевірки складається один зведений акт перевірки - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Крім того положеннями наказу № 327 передбачено групування результатів невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок за окремими видами податків та зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів.
Таким чином, податковим органом в ході проведення планової перевірки була здійснена перевірка усіх податків, обов'язкових платежів та зборів, платником яких є позивач. Зокрема, при перевірці TOB «Сталь-Інвест», яке є платником податку на додану вартість, досліджувалось питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість і достовірність декларування сум бюджетного відшкодування. Оскільки документальна невиїзна (камеральна) або позапланова виїзна перевірка декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року не проводилась, достовірність її показників було досліджено в ході проведення планової перевірки.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0010982320/3 від 09.11.2010 р. винесене відповідачем на підставі та з урахуванням вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь - Інвест" -залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 р. -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
Г.В. Земляна