Справа: № 2а-12608/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
"22" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Грищенко Т.М., суддів -Лічевецького І.О., Земляної Г.В., при секретарі -Загродському В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська компанія з управління активами»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська компанія з управління активами»до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві та Київській області про визнання нечинною постанови №10-КУ-Л від 20.07.2010 року, -
1 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом у зв»язку з тим, що що 20 липня 2010 року начальником територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві та Київській області -Жупаненком В.М. була винесена постанова №10-КУ-Л про накладення санкцій на позивача за невиконання вимог ст. 11 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»у вигляді штрафу в сумі 1700 гривень.
Позивач не погодився з даною постановою і вважав, що відповідач зробив помилкові висновки та невірно застосував норми законодавства, що спонукало його звернутись до суду з адміністративним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.
4 жовтня 2010 року позивач подав на дану постанову апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року у справі за його позовом. Позивач вважає постанову суду першої інстанції незаконною через порушення судом норм матеріального права та невірного визначення законодавчих понять.
Колегія суддів, заслухавши доводи сторін, вивчивши доводи, викладені у позовній заяві, постанові суду першої інстанції та апеляційній скарзі, перевіривши докази, що є у справі, приходить до наступних висновків.
В позовній заяві ТОВ «Київська компанія з управління активами»зазначається, що 26.08.2009 року ним з фізичними особами було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів , а саме іменних цільових звичайних облігацій №Б-21/03-7 ИФ та №Б-18/10-1Р2 ИФ на загальну суму 80000 гривень. Копії даних догоорів долучені до справи.
Відповідач, з огляду на те, що позивач не подав інформацію про цю операцію і не забезпечив виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу в частині з»ясування можливості віднесення її до таких що підлягають фінансовому моніторингу, виніс постанову про порушення позивачем вимог ст.ст. 5, 11 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», тобто, при наявності операції, що дорівнює чи перевищує 80000 грн. здійсненої за готівку, не повідомив про це відповідача. У постанові №10-КУ-Л від20 липня 2010 року правопорушення позивача вказується, що за договорами купівлі-продажу від 26 та 27.08.2009 року , де сторонами виступали фізичні особами, оплата за цінні папери здійснювалась шляхом внесення готівки до банку, а суми договорів перевищували 80000 грн. При цьому, відповідач відносить ці дії до порушення ст. 11 вказаного Закону, якою передбачається обов»язковий фінансовий моніторинг такої операції, як такої, що має ознаку придбання особою цінних паперів за готівку і робить висновок, що позивач в порушення вимог цього Закону не подав інформацію про цю операцію до Держфінмоніторингу.
Проте, позивач не погоджується з таким висновком і вважає, що дана операція була проведена у безготівковій формі, а саме через ВАТ «Сведбанк», ним надана виписка з поточного рахунку позивача, яка свідчить про безготівкову операцію.
В суді, представник відповідача підтвердив, що банк про вказане перерахування коштів за даними договорами, Держфінмоніториг повідомив належним чином, але вважав, що і позивач повинен був зробити те саме, тому що вважав цю операцію безготівковою. Суд першої інстанції погодився з даним твердженням.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується і вважає, що доводами, викладеними в апеляційній скарзі вони спростовуються. При цьому, апелянт правильно посилається на норми Закону України «Про національний банк України»та на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №337/8976, згідно з п.1.4 глави 1 якої дані визначення безготівкових рахунків, як перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунок отримувачів. Посилання суду першої інстанції на пункт Інструкції 2.5, яким визначається що здійснення готівкових розрахунків фізичною особою без відкриття поточного рахунку шляхом внесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, є готівковими для платників, а для отримувачів коштів безготівковими, стали підставою для невірного висновку про безготівковість проведеної по даних договорах операції. Неправильність застосування норм вказаної Інструкції, привело суд першої інстанції до невірних висновків та винесення незаконного рішення.
Тому, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні даного рішення, допущена невідповідність висновків обставинам справи, що є підставою для скасування постанови та ухвалення нової про задоволення вимог позову про скасування постанови №10-КУ-Л від 20 липня 2010 року у відповідності з вимогами ст.202 КАС України.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська компанія з управління активами»- задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати не чинною постанову начальника територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві № 10-КУ-Л про накладення санкцій за правопорушення від 20.07.2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна