Справа: № 2-а-7994/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
"22" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Грищенко Т.М.,
суддів - Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,
при секретарі - Загродському В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про застосування штрафних санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2010 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області було проведено документальну перевірку ВАТ «Білопільський машинобудівний завод»з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за період з 31.10.2008р. по 31.03.2010р., про що складено Акт №9 від 31.03.2010р. Перевіркою встановлено факт незабезпечення Відділенням №3 Сумської філії АБ «Укргазбанк»при прийнятті 26.12.2008р. від підприємства платіжних доручень на видачу коштів для виплати заробітної плати одночасного подання підприємством платіжних документів для сплати страхових внесків в сумі 21 082 грн.
Зазначені обставини зафіксовані також в Акті від 06.04.2010р., в якому зазначено, що Відділенням №3 Сумської філії АБ «Укргазбанк» порушено вимоги ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 12.04.2010р. позивачем надсилались заперечення на Акт від 06.04.2010р.
На підставі висновків акту від 06.04.2010р. Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області прийнято рішення №70 від 15.04.2010р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 19 309,18 грн.
29.04.2010р. ПАТ АБ «Украгазбанк»оскаржало зазначене рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
07.05.2010р. рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області скаргу повернуто без розгляду.
Згідно ч.12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) установи банків приймають від клієнтів платіжні документи на перерахування (видачу) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують страхові внески за рахунок власних коштів.
Зазначений порядок визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.2004 року №22. Згідно пункту 3.9 Інструкції банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.
Із наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що фактично ВАТ «Білопільський машинобудівний завод» надав до Відділення №3 Сумської філії АБ «Укргазбанк» грошовий чек від 26.12.2009р. ЛД 0536460 на отримання грошової суми в розмірі 63 500,00грн. (заробітна плата за жовтень місяць) та в цей день ВАТ «Білопільський машинобудівний завод»системою «Клієнт-Банк»здійснив платежі на підставі платіжних доручень №1237 на суму 372 грн., №1236 на суму 400 грн., №1238 на суму 1 000 грн. про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, в усіх наданих банку платіжних дорученнях, які відповідно до п. 3.1 зазначеної Інструкції оформлюються платником, зазначено, що внески до Пенсійного фонду перераховані повністю.
Відповідно до п. 1.19 вказаної Інструкції банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів).
Згідно абзацу 4 пункту 3.9 зазначеної Інструкції, банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.
Згідно п. 3.8 вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Також ч. 10 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно п. 33.2 ст. 33 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ, несе платник.
Таким чином, ч. 12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не покладає на банк обов'язок перевіряти повноту сплати страхувальниками внесків до Пенсійного фонду України, а лише на одночасність подання клієнтами документів на сплату зазначених внесків при отриманні ними коштів на виплату заробітної плати, а також на сплату цих внесків.
Функція перевірки повноти сплати таких внесків була покладена на банки лише відповідно до Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 07.04.2009 року №12-1, що набрав чинності лише 11.05.2009 року.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем безпідставно, необґрунтовано та з порушенням вимог законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, відповідно до абз. 2 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.03 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, - установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Отже, судом невірно було застосовано положення 12 ст. 20 Закону № 1058-IV в частині не покладення на банк обов'язку щодо перевірки повноти сплати страхових внесків, оскільки видача грошових коштів на отримання заробітної плати, повинна здійснюватися банком лише за таких умов: подання страхувальником платіжних документів на перерахування відповідних сум страхових внесків або надання документів, що підтверджують їх фактичну сплату. Як було встановлено судом, при одержанні ВАТ "Білопільський машинобудівний завод" грошових коштів у сумі 63 500 грн. на виплату заробітної плати, Підприємством було надано до Відділення № З Сумської філії АБ "Укргазбанк" платіжні документи на перерахування страхових внесків у сумі 1772грн. 82коп. Однак "відповідною сумою", яку необхідно було перерахувати, є 21082грн. страхових внесків до Пенсійного фонду, нарахованих за ставкою 33,2 %, тобто не доплачено 19309 грн. 18 коп. А, згідно положення абз. 2 ч. 12 ст.20 Закону № 1058-IV, сума недоплачених страхових внесків підлягає відшкодуванню за рахунок власних коштів Банку у порядку, встановленому Національним банком України, з правом зворотної вимоги до Підприємства щодо відшкодування цієї суми.
Відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону № 1058-IV за порушення вимог, передбачених ч. 12 ст.20 цього Закону, до банку застосовується фінансова санкція у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
Отже, зазначені норми дають підстави вважати, що Законом № 1058-ІV на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.
Суд, в обгрунтування свого рішення, помилково посилається на норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.01 № 2346-Ш, оскільки його норми є загальними, в той час як перевагу мають спеціальні, за наведених обставин - норми Закону № 1058-IV. Крім цього п. 33.2 ст. 33 Закону № 2346-Ш передбачає відшкодування банку шкоди, заподіяної платником внаслідок невідповідності інформації, зазначеної в документі на переказ.
Суд також помилково застосував положення п. 1.19 та абз. 4 п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22 та зареєстровану в Мін'юсті України 29.03.04 за № 377/8976, згідно яких Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом страхових внесків (обов'язкових платежів) та не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати, оскільки це підзаконний нормативний акт, а отже має меншу юридичну силу по відношенню до Закону № 1058-IV, і тому не може йому суперечити.
Крім того, в абз. 5 п. 3.9 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено що, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.
Керуючись ст.ст. 122, 195, 198, 202, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2010 р. - скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позові.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Земляна Г.В.