ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18 березня 2011 року 10:05 № 2а-784/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерго Трейд"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення №0009302302/0 від 28.12.10
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009302302/0 від 28.12.2010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту.
Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що під час перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту, сформованого під час здійснення правочинів з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»та просив суд у задоволенні позову відмовити.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» за період листопад 2008, січень 2010 років.
Результати перевірки оформлені Актом №4540/2302/34926379 від 13.12.2010.
Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що податкові накладні, складені ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» № 2519 від 28.11.2008 та №9664 від 11.11.2009, підписані та скріплені печаткою, особою без зазначення ініціалів; за юридичною адресою ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»директор ОСОБА_2 відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити неможливо; трудові та виробниче обладнання відсутні; станом на 01.11.2010 ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»не звітує, останній звіт подано за березень 2010 року, який має позначку «недійсна», проти директора ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем); одночасно, з ОСОБА_3 за попередньою змовою діяли невстановлені слідством особи, в діях яких присутні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України -фіктивне підприємництво (сторінки 4-11 Акта перевірки).
Зазначене вище стало приводом для висновку за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 436 479 грн., в тому числі за листопад 2008 року на суму 58 854 грн., за січень 2010 року на суму 377 625 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень відповідач прийняв оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.
Суд вважає, що дії та висновки відповідача, зроблені під час перевірки суперечать чинному законодавству з огляду на таке.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
Згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Як вбачається з п.2.9 Акта перевірки під час перевірки було використано інформацію баз даних АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бст-Звіт»ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, ТАХ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АС «Аудит»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що використовуються в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АРМ «Облік податків та платежів» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, БД «ПДС»ДПА України, БД «АІС ОР»ДПА у м. Києві та лист підприємства від 09.11.2010 № 01-1110.
Зазначені документи, на думку суду, не є документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже вони не можуть бути використані під час проведення невиїзної документальної перевірки. Крім того, суду не надано пояснень з приводу законодавчих підстав використання інформаційних баз даних, підстав посилання на них в акті перевірки, як на доказ, не надано документально підтвердження відомостей, що містяться у зазначених базах.
Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»правочинів: обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття „недійсного” та „нікчемного” правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»правочинів.
Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Суд звертає увагу, що суб'єктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Директор ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»не є учасником господарських правовідносин, тому суд вважає, що доводи відповідача, які ґрунтуються на відібраних за невідомих обставин пояснень від невстановленої особи - ОСОБА_2 та посилання на порушення проти нього кримінальної справи за ознаками ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України є необґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»правочинів.
Щодо відсутності на податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», і які були враховані ним для визначення податкового кредиту, ініціалів особи, що на них підписалася, не може свідчити про їх недійсність, зважаючи на вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 2, 5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення суперечить положенням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерго Трейд" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009302302/0 від 28.12.2010 року, винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерго Трейд" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій