ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 квітня 2011 року № 2а-18430/10/2670
11:17
За позовомСпеціального кореспондента телеканалу «СТБ»ОСОБА_1
доУправління державної охорони України
про визнання протиправними дії
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління державної охорони України про визнання протиправними дії щодо перешкоджання законній професійній діяльності, що виразились у застосуванні фізичного насильства 15.06.2010 під час того, як позивач, перебуваючи у статусі журналіста, створював відповідний сюжет.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
ОСОБА_1 є спеціальним кореспондентом телеканалу «СТБ»(довідка телеканалу № 184/11 від 27.01.2011), який у складі знімальної групи 15.06.2010 перебував на території НВЦ «Експоцентр»у місті Києві по вулиці Академіка Глушкова 1, з метою створення інформаційного сюжету на тему міжнародна виставка «Агро-2010»за участю Президента України ОСОБА_2.
Позивач у позовній заяві зазначає, що приблизно о 12 годині останній намагався пройти до місця, де Президент України оглядав сільгосптехніку, щоб приєднатись до свого оператора , - ОСОБА_3, - та продовжити знімати репортаж. В цей час, невстановлена особа, без будь-яких законних підстав чи вимог, перегородила йому шлях, а після того, як позивач спробував продовжити рух та здійснення своєї професійної діяльності журналіста, така особа застосувала до нього фізичну силу, внаслідок чого ОСОБА_1 опинився на землі та отримав легкі тілесні ушкодження.
Внаслідок чого, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача через недотримання принципу пропорційності.
У відповідності до ч. 2, 3 ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В підтвердження обґрунтування позовних вимог позивач надав суду диск з відеозаписом події.
Під час дослідження відеозапису судом встановлено, що на останньому видно подію, яка розпочалася з моменту початку блокування позивача з подальшим його опиненням на землі. При цьому те, що відбувалось до вчинення дій з блокування службовою особою відповідача на відеозаписі відсутнє з причин відсутності відеозйомки останніх.
За таких умов для встановлення наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інших обставини, що мають значення для правильного вирішення справи судом запропоновано сторонам забезпечити явку свідків, які зможуть повідомити про обставини, що передували фізичному впливу у формі блокування руки ОСОБА_1 або надати інші докази.
З огляду на те, що жодних доказів щодо обґрунтування позицій сторін (якими могли бути інші записи (які мають відомості інші ніж містяться у записі, наданому суду позивачем), зокрема камер зовнішнього спостереження за їх наявності) суду не могло бути надано за їх відсутності, сторонам заявлено клопотання по виклик свідків.
Судом клопотання задоволені та викликано і опитано свідків в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_4, повідомила фактично про обставини, які видно на відеозйомці, долученій до матеріалів справи. Про те, що відбувалось між позивачем та співробітником відповідача до вчинення фізичного блокування свідок суд не повідомив, оскільки не бачив, що відбувалось.
Свідок ОСОБА_5 повідомив, що, рухаючись по виставочному центру, спостерігав скупчення людей, де відбувалась прес-конференція Президента України з журналістами. За закінченням останньої Президент України зі своїм оточенням розвернувся і почав рухатися вздовж тракторів. За Президентом України почали рухатися люди, які за уявою свідка були журналістами і хотіли задати питання. Проте шлях їм перегородила якась людина в білій сорочці і почала їм щось говорити. Серед цих осіб свідок зазначив позивача, який знаходився в залі судового засідання. Свідок пояснив, що бачив, як співробітник відповідача безпосередньо спілкувався з позивачем, після чого ОСОБА_1 обігнув (обійшов по дузі) його, та з окриком «..Я Вам…..»вихопив руку угору, після чого позивач опинився на землі. Свідок повідомив, що на час події Президент України з оточенням приблизно перебував близько 10 метрів від місця події.
Свідок ОСОБА_6 повідомив суд, що він бачив як позивач, повернувшись спиною до співробітника відповідача намагався пройти, проте той заважав журналісту це зробити, загороджуючи собою напрямок руху ОСОБА_1 Свідок також повідомив, що позивач, опинившись за спиною співробітника, з карману дістав вгору якийсь предмет, при цьому, такий рух був різкий та стрімкий.
На запитання щодо наявності між цими особами розмови свідок повідомив, що точно які слова вимовлялися сказати не може, проте він чув що співробітник відповідача говорив журналісту «.. не можна туди пройти..». На запитання суду, що слугувало тому, що свідок звернув свою увагу на вказані події, останній повідомив, що виникла «неординарна возня»між особами, яка і привернула увагу. Свідок повідомив, що безпосередньо Президента України він не бачив, а бачив його оточення, яке прямувало вздовж тракторів і знаходилося орієнтовно на відстані близько 10-15 метрів від місця події.
Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що він є телеоператором, який знаходився на виставці з позивачем у складі знімальної групи і здійснював зйомку відеоряду для репортажу. Свідок повідомив, що після закінчення прес-конференції Президента України він та деякі інші оператори побігли за напрямком руху Президента України. Події, які відбувались у зв'язку з блокуванням позивача співробітником відповідача, він не бачив, з огляду на що, суд дійшов висновку, що жодних свідчень з приводу події свідок повідомити не може.
Свідок ОСОБА_7, який є співробітником відповідача, що здійснив безпосереднє блокування позивача повідомив суду наступне.
ОСОБА_7 повідомив, що старший наряду по радіоканалу дав команду, що після закінчення прес-конференції, коли охоронювана особа буде рухатися до місця посадки в автомобіль, необхідно забезпечити не створення натовпу (зупинення його руху) за Президентом України, щоб останній мав можливість пройти і сісти в автомобіль.
На прохання ОСОБА_7 особи на місці події залишалися на місці і не рухалися за Президентом України.
В той же час, свідок побачив як на нього біжить якась особа з мікрофоном та штативом і кричить: «Я кореспондент - мені потрібно туди». На що свідок, з огляду на закінчення прес-конференції, сказав: «...вибачте, будь-ласка, ви своє відпрацювали, почекайте дві хвилини, поки Президент уїде і пройдете туди…». На що позивач запитав: «хто ви такі?». Свідок зазначив, що він є співробітником відповідача і попросив позивача пред'явити посвідчення журналіста з метою встановлення його професійної особи та перевірки обставин, у відповідності до яких позивач повинен знаходитись «там», де вказував позивач. Не надавши посвідчення, позивач намагався рухатися за вказаним ним раніше напрямком, відтісняючи свідка штативом. Поряд з цим, позивач сказав, що буде знімати свідка, на що отримав від останнього відповідь «знімайте, але залишайтеся на місці», після чого позивач, розгорнувшись біля свідка, раптово опинився за його спиною, дістав з кишені предмет, який підняв в гору, одночасно промовляючи: «Дивись!». Після чого, свідком були вчинені дії з блокування руки позивача, що зафіксовано на відеозйомці, долученій до позову.
Перевіривши, що за предмет був в руці, та, встановивши внаслідок перевірки, що це є телефон, позивача відпустили, після чого свідок продовжив виконування своїх службових обов'язків.
Мотиви блокування свідок пояснив, що дії позивача як журналіста є не звичайними, оскільки завжди свої дії як професійних осіб з приводу зйомки охоронюваних осіб узгоджують з охороною посадової особи (де можна і не можна знімати і т.і.), поряд з цим, в руці позивача знаходився невідомий предмет, який з окликом «Дивись!»був піднятий угору, з огляду на що та існування можливої загрози невстановленого предмета життю і здоров'ю як охоронюваної особи, громадян, особі свідка було вчинено відповідні дії.
Свідок ОСОБА_8 повідомив, що після закінчення прес-конференції Президента України його прес-секретар повідомив журналістів про закінчення останньої. Разом з тим, коли Президент України повернувся спиною до журналістів і почав рух в бік посадки до автомобіля, позивач намагався задати Президенту України питання. З огляду на що прес-секретарем Президента України повторно було повідомлено про закінчення прес-конференції і неможливості задавання питань, і що посадова особа залишає виставку. Поряд з цим, свідок повідомив, що не перебував на місці події, коли вона відбулася, адже супроводжував Президента України з його оточенням. За таких умов, суд дійшов висновку, що інформації щодо обставин безпосередньої події свідок не має, оскільки не спостерігав її особисто.
Судом встановлено з пояснень свідка ОСОБА_9, що він не бачив подій, які відбувалися до застосування блокування руки позивача, а тому його свідчення не стосуються безпосередньо обставин, що слугували підставою дій, які є об'єктом оскарження.
З огляду на той факт, що свідки надають приблизно однакові за змістом свідчення, з яких встановлено загальні обставини подій, та відсутність будь-яких обставин, що можуть свідчити про зворотнє, судом за погодженням з позивачем і відповідачем допит інших свідків не проводився.
Підстав сумніватися у свідченнях опитаних свідків у суду не має, оскільки свідчення надані чіткі, змістовні, послідовні та в своїй сукупності створюють загальну картину події, що є об'єктом дослідження.
Враховуючи пояснення свідків та досліджений відеозапис, суд приймає до уваги наступне.
У відповідності до положень статті 1 Закону «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»(далі - Закон) державна охорона органів державної влади України та посадових осіб - це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом.
У відповідності до статті 10 Закону державна охорона здійснюється Управлінням державної охорони України.
Статтею 16 Закону встановлено, що кадри Управління державної охорони України складаються з військовослужбовців, прийнятих на військову службу в Управління державної охорони України за контрактом, військовослужбовців строкової служби та працівників, які уклали з Управлінням державної охорони України трудовий договір.
Пунктом 3 статті 18 Закону передбачено, що військовослужбовці Управління державної охорони України під час здійснення державної охорони мають право, зокрема, спільно з відповідними підрозділами міліції тимчасово обмежувати або забороняти під час здійснення охоронних заходів рух транспортних засобів та пішоходів на вулицях і дорогах під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх (далі - вимога).
На виконання вимог Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" наказом Управління державної охорони України від 17 березня 2006 року N 78 затверджено Порядок забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування (далі - Порядок).
У відповідності до пункту 4 Порядку режимна територія - місця постійного та тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, на якій встановлюється та підтримується відповідний режим; режим - сукупність правил, що визначають відповідний порядок проходу громадян, проїзду транспортних засобів, проносу і провозу речей в місця постійного та тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, а також заходи щодо реалізації зазначених правил.
Згідно положень п.5., 6., у місцях тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, відповідний режим установлюється УДО України. Під час здійснення державної охорони військовослужбовцями УДО України визначається режимна територія, яка використовується за прямим призначенням виключно під час підготовки та проведення охоронного заходу.
Позивач покликається в обґрунтування позовних вимог на статтю 43 Закону України «Про інформацію», у відповідності до якої учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом, та інші аналогічні за змістом правові норми.
Разом з тим, як вбачається з відповідних норм законів (зокрема, ст. 43 Закону України «Про інформацію»), діяльність зі збору інформації та ведення зйомки не обмежується, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до положень статті 2 КАС України принцип пропорційності полягає у дотриманні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З наданих пояснень свідків, відео запису судом встановлено, що ОСОБА_7 на виконання своїх обов'язків та в межах наданих повноважень просив осіб, які знаходились в зоні його контролю, знаходитьсь (залишатись) на місці і не слідувати за Президентом України. Вказане право передбачено Законом і було реалізовано після офіційного повідомлення про закінчення прес-конференції та подальшого залишення виставки Президентом України. Системний аналіз Закону, Конституції України дозволяє зробити висновок суду, що особи, до яких застосовано вказану вимогу, не мають права її ігнорувати та не виконувати.
Разом з тим, з пояснень свідків, відеозапису, цитати, зазначеній позивачем у позові, судом встановлено, що ОСОБА_7 повідомив позивача про таку вимогу залишатися на місці та не проходити в напрямку за ним, пояснивши, при цьому, позивачу, що він є співробітником відповідача і пройти у вказаному позивачем напрямку можна після від'їзду охороняємої особи. Разом з тим, суд вважає, що, не виконуючи вказану вимогу, позивач свідомо вчиняв дії, спрямовані на те, щоб пройти у бік забороненої зони. Внаслідок чого він опинився за спиною співробітника відповідача, вчиняючи різкий рух рукою в гору з невідомим предметом одночасно голосно заявляючи слово «Дивись!».
Оцінюючи вказані обставини у сукупності, суд вважає такі дії позивача нестандартними (оскільки не була виконана законна вимога співробітника про залишення на місці) та такими, що не відповідають приписам законодавства України діям і правам встановленим для журналіста, який вчиняє свої службові функції. Жодним законом не надано право журналісту ігнорувати, не виконувати та вчиняти дії всупереч вимогам співробітників відповідача, встановлених Законом.
За тих умов, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_7 при виконанні покладеного на нього завдання, довів до відома позивача законну вимогу про необхідність залишення його на місці, ігнорування такої вимоги та вчинення позивачем дій, спрямованих на усунення перешкоди у русі в особі співробітника відповідача, несподіваного для військовослужбовця опинення журналіста за його спиною з одночасним вчиненням ОСОБА_1 різкого руху рукою в гору з невідомим предметом з голосним окриком, суд вважає, що у співробітника були всі підстави розцінити такі дії як такі, що можуть завдати загрозу охоронюваній особі, яка перебувала від місця події на відстані до 20 метрів. Адже такі дії з невідомим предметом в близькості з охоронюваною особою в порушення вимоги про залишення на місці явно повинні бути розцінені як такі, що можуть бути вчинені з метою посягання на життя і здоров'я охоронюваної особи.
При цьому, у відповідності до положень статі 12 Закону на Управління державної охорони України покладаються завдання, зокрема, запобігання протиправним посяганням на посадових осіб і членів їх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, їх виявлення та припинення. А тому, з огляду на вказане у сукупності, вчинені співробітником дії з блокування руки позивача є пропорційним і таким, що направлено на запобігання протиправним посяганням на посадових осіб і членів їх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, їх виявлення та припинення.
Суд не може прийняти покликання позивача, що він не був повідомлений про особу співробітника відповідача, адже з показанням свідків вбачається, що між ними відбувалася розмова. Це також випливає з цитат відеозапису. Поряд з цим, якщо особа не представилася, то журналіст повинен був звернутися до співробітників органів внутрішніх справ, які знаходились поруч місця події, і повідомити їх про обставини перешкоджання здійснення журналістської діяльності для вчинення ними відповідних дій на усунення таких перешкод. Проте цього не було позивачем зроблено.
Щодо предмету в руках, то суд зауважує, що внаслідок порушення вимоги військовослужбовця та вчинення у зв'язку з цим очевидних, різких, ціленаправлених та незрозумілих дій, які не пов'язані з виконанням вимоги про знаходження на місті, є всі підстави припускати, що цей предмет, зміст та призначення якого не можливо встановити одразу після опинення ОСОБА_1 за межею, яку пересікати було заборонено, може бути використано з протиправною метою, не дивлячись на те, чи це є вибуховий пристрій, радіопередавач або камінець або інше.
Сам факт умисного порушення вимоги військовослужбовця та вчинення будь-яких дій з метою потрапляння у режимну територію дає всі підстави оцінювати вказані дії порушника як такі, що мають характер протиправного посягання на життя і здоров'я охоронюваної особи. Оцінити характер таких дій можливо лише після їх виявлення, вивчення та оцінки, що в залежності від обставин може зумовлювати наявність як тривалого часу для цього, так і долі секунд, у зв'язку з чим не виключається вчинення контр-дій з метою їх упередження (запобігання), або виявлення і припинення, що і було фахово та пропорційно за наявних обставин зроблено військовослужбовцем відповідача.
Оцінюючи зміст права журналіста на здійснення професійної діяльності, встановленої законом, і права військовослужбовця відповідача згідно ст. 18 Закону, суд дійшов висновку, що право збирання інформації може бути обмежено тільки законом. А тому права визначені в п.3. статті 18 Закону є тими нормами і формами, які і обмежують право журналіста у збиранні інформації.
Таким чином, оцінивши вказане у сукупності, суд дійшов висновку, що дії співробітника відповідача по відношенню до позивача є законними та пропорційними, а позов необґрунтований та безпідставний, з огляду на що останній задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В.Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -12.04.2011.