ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
29 березня 2011 року 15:51 № 2а-1299/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві
про визнання дій неправомірними
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 (дов.від 06.10.10 №б/н)
від відповідача Магда С.Г. (дов.від 02.03.11 №181/2/2/12-11)
третя особа: не з'яв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»«Укрспецреалізація»про визнання дій неправомірними та зобов'язання вичинити певні дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.03.2011 року в 15 год. 51 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дії та зобов'язання вичинити певні дії.
Позовні вимоги вмотивовані тим, позивач не був ознайомлений з результатами проведеної оцінки арештованого майна, висновок з питань ринкової вартості описаного майна не отримував, тому був позбавлений права ознайомитись з оцінкою майна щодо відповідності його ринковій ціні та винести зауваження щодо відповідності звіту про оцінку майна до сьогоднішнього стану ринкової вартості описаного майна в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, позивач вважає, що проведена оцінка ринкової вартості описаного майна не відповідає дійсності та на багато менша реальної вартості майна.
За таких підстав позивач зазначає, що відповідачем порушено його права та законні інтереси, які мають очевидний характер завдають шкоди, та суперечать вимогам діючого законодавства України. Тому, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Під час проведення судового засідання представником позивач було подано заяву про уточнення позовних вимоги, відповідно до якої він просив суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києва Магди С,Г. щодо не направлення рекомендованим листом висновку про експертну грошову оцінку ринкової вартості описаного майна, а саме: земельної ділянки, площею -0,0914 га., та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м.Київ,вул. Товарна 324, що належить ОСОБА_1
- зобов'язати головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Магду С.Г. надати висновок про експерту грошову оцінку ринкової вартості описаного майна, а саме: земельної ділянки, площею -0,0914 га, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Київ, вул. Товарна №24, що належить ОСОБА_1 відповідно до вимог п.5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 №74/5.
Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виконавчі дії вчиненні відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»та Інструкції про проведення виконавчих дій, про вчинення яких позивач був повідомлений належним чином. Позивачу неодноразово направлялись вимоги з'явитись на прийом до державного виконавця та вимоги про проведення виконавчих дій, а саме опису земельної ділянки та будинку, які позивачем були проігноровані, про що свідчать акти державного виконавця. Також, було здійснено вихід на адресу позивача : м,київ, АДРЕСА_1 за місцем його проживання, з метою вручення вимоги державного виконавця, але двері квартири ніхто не відчинив, про що було складено акт.
З огляду на зазначене, відповідач вража, що вчинені ним виконавчі дії відбувались відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», тому просить суд відмовити в адміністративному позові в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки, у зведеному виконавчому провадженні оскарження дій державної виконавчої служби в порядку передбаченому ЦПК України не передбачено то суд, приходить до висновку, що дана справа підсудна Окружному адміністративному суду м. Києва та має розглядатися в порядку передбаченому КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви Банку Національного масштабу Правекс-банк, про відкриття виконавчого провадження та проведення всіх необхідних дій по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєва О.О. від 25.05.2009р. №385, щодо звернення стягнення на нерухоме майно, яким є житловий будинок загальною площею 60,80 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, та земельна ділянка площею 0,0914 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що належить на праві власності ОСОБА_1.
За рахунок коштів отриманих від реалізації житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки в сумі 510366,00грн. євро та 1700,00 грн. плати внесеної за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п. 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі -Закон) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Так, постановою від 05.06.2009р. ВП №13176085 підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №385 від 25.05.2009р. та зобов'язано боржника -ОСОБА_1 добровільно виконати постанов до 11.06.2009р.
Супровідним листом від 05.05.2009р. зазначена постанова скерована на адресу позивача -боржника (АДРЕСА_2, що зазначена у паспорті позивача НОМЕР_1). Однак у встановлений відповідачем строк, позивач добровільно не виконав зазначену постанову.
Так, відповідач в порядку ст.ст. 5, 6, 88 Закону України «Про виконавче провадження» вимогами від 07.08.2009р. №149/2, 17.07.2009р. №149/2, від 29.07.2009р. №149/2, вимагав позивача з'явитись на прийом, однак останній не прибув. Зазначені вимога були скеровані поштовою кореспонденцією. З підстав неявки позивача, відповідачем складено акт від 20.08.2009р. від 20.08.2009р. Також, відповідачем вдруге вимогою скерованою вдруге на адресу позивача від 09.09.2009р. №142/2, що свідчить реєстр рекомендованих листів в межах України від 11.09.2009р., було запрошено з'явитись до державного виконавця. Однак позивач повторно не прибув.
Відповідно до п.3, 4 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень в сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством. У відповідності до ст.6 Закону, вимоги державного виконавця є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Так відповідачем 08.10.2009р, 30.03.2010р, 31.03.2010р. було здійснено вихід на адресу позивач: м. Київ, вул. Товарна, 24 з метою опису та арешту майна на яке в подальшому буде звернено стягнення за виконавчим написом. Однак, пройти на земельну ділянку та до будинку відповідачу не виявилось можливим, оскілки ворота закриті -накидним замком з тросом.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Статтею 88 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідачем постановами №41/2 від 02.02.10, від 31.03.10 та в порядку ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про міліцію»та наказу №607/56/5 від 25.06.02р. зареєстрований в міністерстві юстиції України за 3 541/6829 від 27.06.02) про затвердження Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) постановлено здійснити примусовий привід - ОСОБА_1
02.02.10 за №41/2 відповідачем було скеровано до Оболонського РУ ГУ МВС України постанову №41/2 від 08.02.2010 про залучення працівників органів МВС України для участі у виконавчому провадженні для належного виконання.
Однак, рапортом Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повідомлено державного виконавця про неможливість виконання постанов щодо примусового привіду, оскільки ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою.
Відповідно до п.5 та 6 ст.11-1 Закону України «Про виконавче провадження»сторони, зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки, зміну пособу і порядку виконання рішення, зміну рішення, зміну місця проживання чи перебування ( утому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник -фізична особа -про зміну місця роботи.
Так, відповідач в порядку ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»звернувся до Печерського районного суду м. Києва з поданням про примусове входження до житлового приміщення та до Оболонського районного суду м. Києва з поданням про тимчасову відмову у виїзді за кордон.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2010р. подання про примусове входження до житлового приміщення було задоволено та дозволено приникнути до житлового будинку та змеленої ділянки, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Товарна, 24.
Вимогами від 03.06.2010 №41/2 скерованої до Адресного бюро м.Києва відповідач просив надати інформацію щодо реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3. Постановою від 27.07.2010 №41/2 залучено працівників Печерського РУГУ МВС України у м.Києві для охорони громадського порядку за адресою позивача. Вимогою від 27.07.2010 №41/2 скерованою до позивача, зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити вільний доступ до житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3, державному виконавцю з метою опису та арешту майна.
Відповідно до п.5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, відсутність боржника не може бути пере6шкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування. Опис майна боржника - юридичної особи здійснюється в присутності представника боржника.
Актом від 10.08.2010р. відповідачем проведено примусовий опис майна боржника за адресою: м. Київ, вул. Товарна, 24, про що складено акт опису й арешту майна серії АА №842189, та передано описане майно на відповідальне зберігання ТОВ «Укрспецреалізація».
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про виконавче провадження»для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Постановою відповідача від 21.09.2010р. в порядку вимог Закону України «Про виконавче провадження»було призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі і у виконавчому провадження, який має сертифікат №9665/10 від 11.06.2010р. виданий Фондом Державного майна України.
На виконання зазначеної постанови відповідача, експертом проведено експертну грошову оцінку змеленої ділянки площею 0,0914 га, на якій розміщується житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою м. Київ, вул. Товарна, 24, власником якої є позивач. Висновком зазначеної оцінки визначено ринкову вартість об'єкту оцінки, яка станом на 14.10.2010р. становить 1793734,00 грн.
Також, відповідачем здійснено опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»№218 (4369) від 20.11.2010р. про проведення 10.08.2010р. опису та арешту майна ОСОБА_1
10.12.2010р. приведено оприлюдні торги з реалізації арештованого майна.
05.01.2011р. позивачем було скеровано на адресу відповідача скаргу на дії головного державного виконавця, відповідно до якої він просив зупинити виконавче провадження №149/2 до закінчення розгляду даної скарги, та зобов'язати державного виконавця надати відповідачу копію висновку про призначення експертної грошової оцінки ринкової вартості описаного майна.
Відповіддю від 17.01.11 на зазначену скаргу, позивача було повідомлено про обставини виконання виконавчого провадження, та визначено, що в діях державного виконавця порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження»не виявлено.
31.01.2011р. відповідачем складено акт про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах, який став підставою для подальшого оформлення переможці торгів права власності на придбане майно.
Розпорядженням від 03.02.2011р. №37/2 кошти що надійшли від реалізації майна в сумі 1 745 030,00 грн. були перераховані на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк».
Постановою від 15.02.2011р. виконавчий документ було повернути стягувачеві.
Таким чином, аналізуючи норми законодавства, суд приходить до висновку, що доводи позивач, які він обґрунтовує позов, не мають під собою правового підґрунтя і являються безпідставними. Тобто, відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у спосіб та в межах визначених Законом України «Про виконавче провадження»та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 15.12.199р. №74/5.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 160-163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур