Копія
Україна
11 квітня 2011 року Справа № 1170/2а-932/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Нагібіної Г.П.
при секретарі -Дегтярьові Д.В.
за участю:
представника позивача -Зюзь Р.О.
представника відповідача - Стусь Л.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом житлово -експлуатаційної контори № 1 управління житлово-комунального господарства міськвиконкому до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії,
Житлово -експлуатаційна контора № 1 управління житлово-комунального господарства міськвиконкому (далі -позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд розстрочити сплату зобов'язань ЖЕК № 1 з ПДВ у сумі 465375,59 грн. строком на 10 років шляхом сплати боргу рівними частинами по 3878,13 грн. щомісячно, починаючи з квітня 2011 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем станом на 01.02.2011 р. позивач має податковий борг з ПДВ у сумі 465375,59 грн. Позивач зазначає, що у нього відсутня можливість сплатити у найближчій час податковий борг.
З метою врегулювання питання про сплату заборгованості позивач звернувся до Кіровоградської ОДПІ з проханням розстрочити заборгованість, проте Кіровоградська ОДПІ відмовила в розстрочені, мотивуючи відмову тим, що відповідачем не було надано у повному обсязі усіх документів, які підтверджують необхідність розстрочення податкового зобов'язання та загрозу накопичення податкового боргу у подальшому.
Також, позивач зазначив, що він на даний момент вже виконує умови договорів про розстрочення, укладених між ЖЕК № 1 та УПФУ у м. Кіровограді.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення згідно адміністративного позову.
Представник Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ( далі -відповідач) у судовому засіданні адміністративний позов визнав у повному обсязі, надавши про це письмову заяву.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 11.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 16.04.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Житлово-експлуатаційна контора № 1 управління житлово-комунального господарства міськвиконкому зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.12.1989 р., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 19).
Згідно ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ, в розумінні п. 7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень.
Позивач 01.02.2011 р. звернувся до Кіровоградської ОДПІ з заявою, у якій просило розстрочити заборгованість з ПДВ у сумі 465375,59 грн. (а. с. 5).
17.02.2011 р. Кіровоградською ОДПІ до ЖЕК №1 надіслано письмову відповідь, з якої вбачається, що відповідач не вважає за доцільне застосування режиму розстрочення податкового боргу, мотивуючи відмову тим, що позивачем не надано усі необхідні документи, що підтверджують необхідність надання розстрочення податкових зобов'язань та загрози виникнення або накопичення податкового боргу (а. с. 6).
Пунктом 17.1.5 ст. 17 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі -Податковий кодекс) встановлено, що платник податків має право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 20.1.32 ст. 20 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право надавати відстрочення та розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом.
Згідно абз 1 п. 100.1 та п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Пунктами 100.9 і 100.13 цієї ж статті встановлено, що рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.
Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.
Механізм реалізації ст. 100 Податкового кодексу та порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1036 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків»( далі -Порядок).
З матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що він просить суд зобов'язати відповідача розстрочити сплату податкового боргу з ПДВ, який являється загальнодержавним податком, строком на 10 років, що виходить за межі одного бюджетного року.
Згідно п. 3.1 Порядку для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
Відповідно до приписів п. 100.9 та п. 2.3 Порядку рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.
Виходячи з аналізу зазначених нормативно - правових актів та суспільних відносин, які вони регулюють, в аспекті позовних вимог позивача, суд приходить до висновку, що вирішення питання щодо розстрочення податкового боргу належить до виключної компетенції органів державної податкової служби, та не може вирішуватися жодним іншим органом державної влади.
Абзацом 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до п. 1 і 2 ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що питання про розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, зокрема щодо ПДВ, належить до виключної компетенції органів державної податкової служби, тому суд не вправі підміняти своїм рішенням відповідний компетентний орган державної влади, вирішуючи питання, щодо яких законом установлено інший, виключний порядок вирішення.
Щодо визнання відповідачем адміністративного позову у повному обсязі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КАС України КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.
Проте, ч. 4 цієї ж статті встановлено, що суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Враховуючи те, що змістом позовних вимог є прохання позивача розстрочити сплату зобов'язань ЖЕК № 1 з ПДВ у сумі 465375,59 грн. перед Кіровоградською ОДПІ строком на 10 років, тобто фактично позивач просить суд підмінити собою інший компетентний орган та вирішити питання, право на вирішення якого законом надано виключно органу державної податкової служби, суд вважає, визнання відповідачем адміністративного позову суперечить законові, а тому суд не приймає такого визнання.
Ставлячи перед судом позовну вимогу розстрочити сплату зобов'язань з ПДВ позивач фактично просить, щоб суд перебрав на себе функцію державного органу та прийняв рішення всупереч вимогам закону.
Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 2,17,71,86,94,158-163 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову житлово - експлуатаційної контори № 1 управління житлово-комунального господарства міськвиконкому до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2011 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна