Україна
07 квітня 2011 року Справа № 1170/2а-645/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Сагун А.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Кіровограді о 09 год. 15 хв. адміністративну справу за позовом Долинської міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Долинська міжрайонна державна податкова інспекція (далі по тексту - Долинська МДПІ) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в сумі 600 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за 2009 рік задекларовано суму отриманого доходу не за місцем основної роботи (за земельний пай) в розмірі 4 000 грн., проте податок з доходів фізичних осіб з неї не утримано. Податковим повідомленням-рішенням №0008011700/0 від 23.04.2010 року відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб із вказаного доходу в сумі 600 грн. Проте станом на 07 лютого 2011 року відповідачем податкове зобов'язання в сумі 600 грн. не сплачено.
Враховуючи те, що протягом строку, встановленого п.3 ч.5 ст.183-2 КАС України, до суду не надійшло заперечення відповідача проти позову або ж його заява про визнання позову, суд вважає необхідним провести розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши повідомлені позивачем обставини, вважає, що адміністративний позов належить задовольнити.
Право звернення Долинської МДПІ до адміністративного суду передбачено п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно якого, державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.17 КАС України суд вважає справу прийнятну до розгляду.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” (чинного на час виникнення правовідносин) на платників податків і зборів (обов'язкових платежів) покладено обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Судом встановлено, що 31 березня 2010 року ОСОБА_1 подав до Бобринецького відділення Долинської МДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року. Відповідачем у графі 1.2 декларації відображено дохід отриманий в 2009 році не за місцем основної роботи (за земельний пай площею 15,41 га) в сумі 4000 грн., при цьому податок з доходів фізичних осіб не визначено (а.с. 4-5).
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” (чинного на час виникнення правовідносин) доходом визнається сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідності до п. п. 4.1, 4.2 ст. 4 вказаного Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом
Згідно пп. 8.1.3. п. 8.1 ст. 8 Закону якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Пунктом 7.1 статті 7 того ж Закону визначено загальну ставка податку, яка становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
У відповідності до пп. 4.1.1. п. 4.1, пп. 4.2.1, пп. „г” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, зокрема, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. В тому числі контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Абзацом 2 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення правовідносин) активи платника податків, до яких вказаний Закон відносить кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (пункт 1.7. статті 1 Закону), можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до законодавства України, яке чинне на час судового розгляду справи, а саме до пп. 41.1.1. п. 4.1 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно п. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Податковим органом здійснено розрахунок податкового зобов'язання згідно даних декларації, на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення №0008011700/0 від 23.04.2010 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичної особи в сумі 600 грн. 23 квітня 2010 року відповідачем податкове повідомлення-рішення отримано, у встановлений строк не оскаржено, а тому вважається узгодженим (а.с. 6). Відповідачем податкове зобов'язання не погашено, а тому сума зобов'язання стала податковим боргом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у відповідача наявний податковий борг по податку з доходів фізичних осіб за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року в сумі 600 грн., який підлягає стягненню.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: с. Павлогірківка, Бобринецький район, Кіровоградська область, 27224, на користь держави в особі Долинської міжрайонної державної податкової інспекції на р/р №33211800700081 в управління Держаного казначейства у Бобринецькому районі, МФО 823016, код 23896921, податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 600 грн. (шістсот гривень).
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанову піддати негайному виконанню.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -впродовж десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А.В.Сагун