02 грудня 2010 р. Справа № 2а-2084/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакова Наталія Василівна
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Сістар" до Дніпропетровської митниці про визнання не чинним рішення, скасування картки відмови та стягнення надмірно сплачених коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, з позовними вимогами, про : - визнання не чинним з моменту прийняття рішення Дніпропетровської митниці № 110000003/2009/301891/2 від 30.12.2009 р. про визнання митної вартості; - - скасування картки відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000003/9/002573 від 30.12.2009 р.; - стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 5531,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні рішення щодо визначення митної вартості товарів порушені вимоги законодавства, оскільки відповідач визначив митну вартість товарів із застосуванням резервного методу, тоді як позивач діяв на підставі договору, а тому митне оформлення товарів потрібно було визначити за ціною договору. У зв'язку з цим позивач просить визнати не чинним зазначене рішення скасувати картку відмови в в прийнятті митної декларації та зобов'язати відповідача визначити митну вартість товарів за ціною договору, а так як позивач сплатив суму вказану в рішенні щодо визначення митної вартості товарів, то він просить також стягнути надмірно нараховану відповідачем та сплачену ним до бюджету суму. В якості правової підстави позовних вимог позивач посилається на ст.249, 259-273 Митного кодексу України, п.7,11,17 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.
Відповідач адміністративний позов не визнає, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивачу для підтвердження заявленої митної вартості товару було запропоновано надати документи на її підтвердження проте позивач вказаним правом не скористався, а тому відповідач застосував при визначенні митної вартості товарів резервний метод. При визначенні митної вартості товару він діяв в межах чинного законодавства, а саме, ст..259-273 Митного кодексу України, Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005р. № 314, Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Державної митної служби України від 02.12.2003р. № 828 та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
В судове засідання 02.12.2010 р. з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не направив, про дату час та місце якого повідомлений належним чином розпискою наданою в приміщені суду. З врахуванням вимог ч.6 ст.. 128 КАС України відповідно до якої, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Оцінивши докази надані сторонами по справі, чинне законодавство, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач 29.12.2009 р. подав до відділу митного оформлення №3 Дніпропетровської митниці митну декларацію № 110000003/2009/331165. Відповідно до змісту декларації Позивач задекларував металопрокат у кількості 192430кг. (вага нетто) загальною вартістю 138934,32 доларів США, що за курсом Національного банку України на 29.12.2009 р. 1 долар США = 7,965 гривні України що становить 1106611,86 гривень.
Митна вартість товару була заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 138 934,32 доларів США - 0,72 доларів США за кг.
Посадова особа відповідача здійснила перевірку правильності визначення митної вартості товару згідно з чинним законодавством та у зв'язку з невідповідністю ціни товару заявленого до митного оформлення рівню світових цін на вищевказаний товар зробила висновок щодо необхідності подання додаткових документів, що підтверджують, заявлену митну вартість товарів згідно п.7-11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року про що здійснила відповідний запис в декларації митної вартості.
Згідно вищевказаної декларації митної вартості в графі «для відміток митного органу» посадовою особою відповідача здійснено запис: «Необхідно надати додаткові документи згідно ПКМУ №1716 від 20.12.2006 р. п.8-11, а саме: - калькуляцію фірми виробника товару, - прайс лист фірми виробника товару; - висновок ТПП 30.12.2009 р.»
Представник позивача в особі ОСОБА_1. із вказаним записом був ознайомлений 30.12.2009р. що підтверджується його підписом на зворотному боці декларації митної вартості, де ним зазначено, що консультацію проведено, надати додаткових документів в строк 10 днів не має можливості.
Згідно запису в цій же декларації митної вартості, 30.12.2009 року, митницею винесено рішення щодо визначення митної вартості № 110000003/2009/301891/2 від 30.12.2009 р. з застосуванням методу № 6 на підставі ст. 243 Митного кодексу України.
За ініціативою суду у судове засідання викликався свідок ОСОБА_1., проте останній в судове засідання не з'явився та згідно пояснень представника позивача змінив місце проживання, з врахуванням думки представників сторін суд ухвалив розглянути справу без опитування вказаного свідка.
Згідно рішення про визначення митної вартості, ціна товару відповідачем відкоригована із суми 138 934,30 грн. на суму 144 322,50 грн. Джерелом інформації що використовувалось митним органом було зазначено ЦБД ДМСУ.
Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000003/9/002573, подані декларантом ТОВ НВП «СІСТАР» 29.122.2009 р. для митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню/товари і транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з таких причин: Неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості. Відсутні додаткові документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Ст.ст. 88, 264, 266 Митного кодексу України,п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р.№ 1766.
Згідно із ст.265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно із ч.ч.1,2 ст.273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Відповідно до абз.1 п.5 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості.
Згідно із абз.1 п.6 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», декларант заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Відповідно до п.7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
П.8 вищевказаного Порядку передбачено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до п.9 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Згідно із п.10 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Відповідно до абз.1 п.11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Позивач на вимогу митного органу не надав жодного із додаткових документів, що були витребувані, без обґрунтувань та мотивації.
Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постаново. КМУ від 09.06.1997р. № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.
Оскільки митний орган не мав можливості здійснити митне оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п.11 Порядку, Дніпропетровською митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до ст..265 МКУ, п.14 Порядку № 1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд приходить до наступних висновків. Відповідач мав повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних світових цін на вказаний товар. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до Порядку № 1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно наведених законодавчих норм надав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак наданим правом позивач не скористався. обґрунтувань не надав, підстав щодо неможливості надання додаткових документів не зазначив, можливість оформити тимчасову декларацію згідно ст.82 Митного кодексу України не використав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Оскільки Дніпропетровською митницею правомірно відмовлено в митному оформленні та прийняте законне рішення про визначення митної вартості, то підстави для зобов'язання визначити митну вартість за методом № 1 та задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України сплаченого податок на додану вартість в сумі 5531,82 грн. у суду також відсутні.
Таким чином, з врахуванням норм чинного законодавства, доказів наявних в матеріалах справи, пояснень наданих сторонами в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій доведена, при винесенні оскаржуваних рішень № 110000003/2009/301891/2 від 30.12.2009 р. про визнання митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000003/9/002573 від 30.12.2009 р. Дніпропетровська митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог законодавства, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці про визнання не чинним рішення, скасування картки відмови та стягнення надмірно сплачених коштів, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 03.12.2010р.
Суддя Турлакова Наталія Василівна