13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” про стягнення коштів за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 5 травня 2010 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2010 року,
У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 липня 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ВАТ КБ) “Надра” було укладено договір банківського вкладу, за яким вона передала ВАТ КБ “Надра” 5 000 євро під 11,2 процентів річних.
Оскільки на момент звернення до суду із вказаним позовом відповідач вклад та проценти їй не повернув, позивачка просила зобов'язати відповідача виконати умови договору банківського вкладу; стягнути з відповідача на її користь 5 000 євро вкладу, що еквівалентно 57 000 грн.; зобов'язати відповідача виплатити їй 560 євро процентів за вкладом, що еквівалентно 6 384 грн., та 842 євро 50 євроцентів пені, що еквівалентно 9 604 грн. 50 коп.; стягнути на її користь 1 800 грн. витрат на юридичну допомогу, 657 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 5 травня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2010 року вказане рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення з ВАТ КБ “Надра” на її користь 1 800 грн. витрат на юридичну допомогу скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_6 в даній частині відмовлено. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
В обгрунтування касаційної скарги ВАТ КБ “Надра” посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить скасувати судові рішення й ухвалити нове.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов у частині зобов'язання банка виплатити пеню, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також із того, що останній не надав доказів на підтвердження своїх доводів щодо введення в банку з 10 лютого 2009 року до 10 лютого 2010 року тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Проте з такими висновками суду погодитися неможна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до ст. 85 цього ж закону Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.
Протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.
Проте суди і першої і другої інстанцій цих положень закону не врахували. В порушення вимог ст. 214 ЦПК України не дали належної правової оцінки доводам щодо введення мораторію; не встановили його початок і його закінчення; не визначилися, яка правова норма підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.
У порушення положень ст. ст. 212-214 ЦПК України, суд, задовольняючи позов про зобов'язання виплатити пеню, не врахував роз'яснення, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 “Про судове рішення у цивільній справі”, в якому зазначено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Таким чином, під час вирішення справи судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які апеляційним судом виправлені не були, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим судові рішення в частині вирішення вимоги виплатити пеню підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення в іншій частині без змін.
Керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ч. 2 ст. 338, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 5 травня 2010 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2010 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” про зобов'язання виплатити пеню скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді Верховного Суду України: М.І. Балюк
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін