13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Луспеника Д.Д., Охрімчук Л.І.,-
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 3 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 серпня 2010 року,
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаною скаргою, посилаючись на те, що на виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС) знаходився виконавчий лист №2-1475/06, що виданий 20 липня 2006 року Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення на його користь зі ОСОБА_4 4 856 грн. 44 коп. 14 вересня 2006 року було відкрито виконавче провадження, а 25 жовтня 2006 року без проведення всіх виконавчих дій з примусового виконання рішення суду винесено постанову, затверджену начальником Ленінського ВДВС ОСОБА_1, про повернення виконавчого листа у зв'язку з відсутністю в боржника майна, на яке можна звернути стягнення. У подальшому після скасування вказаної постанови виконавче провадження відкрито 24 червня 2008 року. Однак у листопаді 2008 року виконавчий документ повторно повернуто без виконання. Указував на те, що в порушення вимог ч. 4 ст. 20, п. 6 ст. 35, п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV “Про виконавче провадження” (далі - Закон) він не отримував акта державного виконавця від 25 липня 2008 року про відсутність майна, що належить боржнику, на яке можна звернути стягнення, і копій постанов від 19 серпня 2008 року про зупинення виконавчого провадження та від 7 листопада 2008 року про повернення виконавчого документа; крім того, його заяву про направлення виконавчого листа за місцем роботи боржника - ТОВ “Аис-Такси” - залишено без задоволення.
Посилаючись на викладене, скаржник просив визнати неправомірною бездіяльність начальника Ленінського ВДВС ОСОБА_1 щодо неналежного виконання рішення суду від 16 червня 2006 року у справі №2-1475/06; неналежне виконання вимог ст. ст. 8, 20, 24, 25, 27, 32, 40, 42 Закону; зобов'язати останнього поновити виконавче провадження та стягнути з Ленінського ВДВС на користь стягувача ОСОБА_3 2 607 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 3 червня 2010 року, описки якої виправлені ухвалою цього ж суду від 11 червня 2010 року, у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 серпня 2010 року, описки якої виправлені ухвалою цього ж суду від 14 жовтня 2010 року, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати судові ухвали та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу Ленінський ВДВС порушує питання про її відхилення, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових ухвал.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію зазначеного Закону від 7 липня 2010 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом ухвала апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України.
Зокрема, у ній повинні бути викладені встановлені судом першої інстанції обставини; узагальнені доводи апеляційної скарги; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положень закону, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини та факти, що спростовують її доводи.
Проте зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу місцевого суду (а.с. 34, 35) про те, що внаслідок втрати Ленінським ВДВС виконавчого листа та звернення останнім 27 квітня 2009 року до суду з поданням про видачу дубліката виконавчого документа цей дублікат був отриманий державним виконавцем 8 лютого 2010 року. Не дана оцінка апеляційним судом і доводам щодо невиконання Ленінським ВДВС у порушення ст. ст. 20, 67 Закону заяви позивача від 2 березня 2010 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника із зазначенням місця роботи за наявності виконавчого листа в Ленінському ВДВС.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 308, 315 ЦПК України не перевірив наведених доводів позивача та законність і обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали; не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували ці доводи скарги.
Крім того, у запереченнях на касаційну скаргу Ленінський ВДВС стверджує, що 23 квітня 2009 року до відділу надійшла заява стягувача з проханням звернутися з поданням до Ленінського районного суду м. Харкова про видачу дубліката виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження з дня видачі дубліката виконавчого листа .
Відхиляючи апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду, апеляційний суд у порушення ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України не з'ясував, коли судом за поданням державного виконавця було видано дублікат втраченого виконавчого документа та коли цей документ повернуто позивачу, хоча з'ясування цих обставин має значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 серпня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук