13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д.,
Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кооімекс-Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Арткера», треті особи: міський відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, Ужгородський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Мукачівський міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Калузький міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, про часткове визнання договору купівлі-продажу нікчемним, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року,
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі заочних рішень Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 і 15 травня 2007 року на їхню користь із товариства з обмеженою відповідальністю «Кооімекс-Україна» (далі - ТОВ «Кооімекс-Україна») стягнуто відповідно 339 323 грн. 70 коп. і 189 680 грн. З метою забезпечення виконання цих судових рішень ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2007 року було накладено арешт на належні ТОВ «Кооімекс-Україна» чотири вантажні автомобілі - сідельні тягачі марки «Mersedes-Bens» - і чотири напівпричепи до них марки «КОGЕL SN 24». Незважаючи на це, ТОВ «Кооімекс-Україна» відчужило ці транспортні засоби товариству з обмеженою відповідальністю «Арткера» (далі - ТОВ «Арткера») за договором купівлі-продажу від 3 червня 2007 року.
Ураховуючи викладене й те, що внаслідок примусової реалізації цього майна його вартість зменшиться на 50 %, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі ст. 228 ЦК України просили суд визнати укладений 3 червня 2007 року між ТОВ «Кооімекс-Україна» і ТОВ «Арткера» договір купівлі-продажу транспортних засобів у частині продажу спірних автомобілів нікчемним; визнати за ними право власності на ці транспортні засоби та зобов'язати управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - УДАІ МВС України в Івано-Франківській області) і Калузький міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - Калузький МРЕВ ДАІ МВС України в Івано-Франківській області) зняти їх з реєстрації; скасувати видані ТОВ «Арткера» свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, а управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УДАІ МВС України в Закарпатській області) та Мукачівський міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - Мукачівський МРЕВ УДАІ МВС України в Закарпатській області) зареєструвати спірні транспортні засоби на їхнє ім'я.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2009 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності на чотири вантажні автомобілі марки «Mersedes-Bens» і чотири напівпричепи марки «КОGЕL SN 24», зобов'язання УДАІ МВС України в Івано-Франківській області та Калуського МРЕВ ДАІ МВС України в Івано-Франківській області зняти з реєстраційного обліку дані транспортні засоби й скасувати свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, а також зобов'язання УДАІ МВС України в Закарпатській області провести реєстрацію восьми транспортних засобів за ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів. У решті - рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскаржуючи судові рішення, ПАТ «Кредитпромбанк» зазначало, що товариство на підставі договору застави від 3 червня 2007 року є заставодержателем спірних транспортних засобів за зобов'язаннями ТОВ «Арткера».
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі в порушення норм чинного законодавства навмисно уклали договір купівлі-продажу транспортних засобів № 2 від 3 червня 2007 року та провели перереєстрацію спірних транспортних засобів, які перебувають під судовою забороною на відчуження, з метою уникнути процедури виконання рішень судів, за якими з ТОВ «Кооімекс-Україна» на користь позивачів стягнуто 339 323 грн. 70 коп. і 189 680 грн.
У зв'язку із цим на підставі ст. 228 ЦК України суд визнав нікчемним вищевказаний договір.
Постановляючи ухвалу про часткове скасування рішення місцевого суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ПАТ «Кредитпромбанк» є заставодержателем восьми спірних транспортних засобів, власником яких визнано позивачів. Зазначив, що вирішення судом питання про права на вантажні автомобілі та напівпричепи без залучення до участі у справі банку, який є розпорядником майна, є підставою для скасування рішення в цій частині, і пов'язаних із цим питань щодо реєстрації транспортних засобів, анулювання та видачі свідоцтв.
Залишаючи рішення місцевого суду в частині визнання нікчемним договору купівлі-продажу транспортних засобів № 2 від 3 червня 2007 року без змін і відхиляючи апеляційну скаргу ПАТ «Кредитпромбанк» у цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з 15 травня 2007 року на відчуження спірних восьми транспортних засобів існувала судова заборона, тому їх відчуження проведено всупереч вимогам ст. 228 ЦК України. У зв'язку із цим правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Повністю погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі заочних рішень Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 і 15 травня 2007 року на користь позивачів із ТОВ «Кооімекс-Україна» стягнуто відповідно 339 323 грн. 70 коп. і 189 680 грн. З метою забезпечення виконання цих судових рішень ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2007 року було накладено арешт на належні ТОВ «Кооімекс-Україна» чотири вантажні автомобілі - сідельні тягачі марки «Mersedes-Bens» - і чотири напівпричепи до них марки «КОGЕL SN 24». Проте 3 червня 2007 року між ТОВ «Кооімекс-Україна» і ТОВ «Арткера» був укладений договір купівлі-продажу спірних транспортних засобів № 2.
Визнаючи нікчемним договір купівлі-продажу від 3 червня 2007 року в частині відчуження спірних транспортних засобів, суд не звернув уваги на те, що правочин може бути визнаний нікчемним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, та на те, що згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Стаття 388 ЦК України чітко визначає випадки, в яких власник має право витребувати майно від набувача.
Однак суди у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених положень закону не врахували, не дали оцінки тому, чи є ТОВ «Арткера» добросовісним набувачем майна, чи знало й чи могло знати товариство, що придбало майно в особи, яка не мала права його відчужувати.
Крім того, під час визнання спірного договору купівлі-продажу нікчемним з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України, повинна враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Також відповідно до ст. 37 ЦПК України в разі припинення юридичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу.
Так, позивачі звернулись із позовом до ТОВ «Кооімекс-Україна», правонаступником якого на час подання заяви було товариство з обмеженою відповідальністю «Імекском» (далі - ТОВ «Імекском»).
Проте в порушення вимог ст. 33 ЦПК України суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача - ТОВ «Імекском».
Крім того, указану юридичну особу ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 6 жовтня 2009 року у справі про визнання боржника банкрутом ліквідовано. На виконання зазначеної ухвали господарського суду державним реєстратором 19 жовтня 2009 року проведено реєстраційну дію - державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Імекском» - у зв'язку з визнанням її банкрутом, про що внесено запис № 18 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно із ч. 6 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою повинен закрити провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі.
У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди зазначених вимог закону не врахували та не застосували до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, не встановили фактичних обставин справи для парвильного вирішення справи.
За таких обставин ухвалені судові рішення в частині позовних вимог про часткове визнання договору купівлі-продажу нікчемним не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень у цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо ухвали апеляційного суду в частині скасування позовних вимог про визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності на спірні транспортні засоби, зобов'язання УДАІ МВС України в Івано-Франківській області та Калуського МРЕВ ДАІ МВС України в Івано-Франківській області зняти їх з реєстраційного обліку й скасувати свідоцтва про реєстрацію цих транспортних засобів, а також зобов'язання УДАІ МВС України в Закарпатській області провести реєстрацію транспортних засобів за позивачами та направлення справи в цій частині на новий розгляд до того ж суду, то під час розгляду справи в цій частині апеляційним судом не були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336-338, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року в частині позовних вимог про часткове визнання договору купівлі-продажу нікчемним скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук