6 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Сеніна Ю.Л.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Агрофірма “Завидовичі», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення співвласників (пайовиків) підприємства та виділення майна в натурі,
У листопаді 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 17 серпня 2004 року як власник майнових паїв звернувся до відповідача із заявою про виділення йому майна пайового фонду в натурі. Згідно з договорами купівлі-продажу майнових паїв та свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) загальна вартість належного йому майнового паю в пайовому фонді приватного підприємства на день звернення до відповідача становила 45 703 грн., тому він просив на вказану суму виділити йому в натурі розпайоване майно. Незважаючи на те, що заява подана директору приватного підприємства «Агрофірма “Завидовичі» і голові ЦМК 17 серпня 2004 року, на день подання позову, 5 листопада 2004 року, не розглянута, просив зобов'язати приватне підприємство «Агрофірма “Завидовичі» виділити та передати йому в натурі розпайоване майно у вигляді каркасів плівкових теплиць, зимову теплицю велику з підсобними приміщеннями, зимову теплицю малу з підсобними приміщеннями, огорожу загальною вартістю 45 703 грн.
У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати недійсним рішення зборів співвласників (пайовиків) приватного підприємства “Агрофірма “Завидовичі” від 9 червня 2004 року, оформлене у вигляді протоколу № 2 зборів співвласників (пайовиків) приватного підприємства “Агрофірма “Завидовичі” від 9 червня 2004 року, і зобов'язати приватне підприємство “Агрофірма “Завидовичі” виділити йому у власність у натурі майно, що знаходиться в с. Поріччя Городецького району Львівської області; а саме: плівкові теплиці в кількості трьох штук (у тому числі будівлі: контора г/б та підсобний склад), 1966 року вводу в експлуатацію, загальною вартістю 19 058 грн.; каркасні теплиці в кількості двох штук (у тому числі овочесховище, 1970 року вводу в експлуатацію) загальною вартістю 253 49,00 грн.) огорожу, загальною вартістю 516 грн.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 25 квітня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним рішення зборів співвласників (пайовиків) приватного підприємства “Агрофірма “Завидовичі” від 9 червня 2004 року, оформлене у вигляді протоколу № 2 зборів співвласників - пайовиків приватного підприємства “Агрофірма “Завидовичі”. Зобов'язано приватне підприємство “Агрофірма “Завидовичі” виділити та передати ОСОБА_3 у натурі майно, що знаходиться в с. Поріччя Городецького району Львівської області, а саме: плівкові теплиці в кількості трьох штук (у тому числі будівлі: контора г/б та підсобний склад) загальною вартістю 19 058 грн.; каркасні теплиці в кількості двох штук (у тому числі овочесховище) загальною вартістю 25 349 грн.; огорожу вартістю 516 грн. Скасовано ухвалу суду від 8 червня 2005 року про забезпечення позову.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 2 жовтня 2008 року рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 квітня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що приватне підприємство “Агрофірма “Завидовичі” є правонаступником спілки селянського господарства “Колос” і утворилося у зв'язку з реформуванням останнього. Позивач та треті особи стали власниками майнових паїв, придбавши їх на підставі договорів купівлі-продажу в попередніх членів спілки селянського господарства “Колос”. ОСОБА_3 протягом березня - початку серпня 2004 року набув право власності на майнові паї майна пайового фонду, яке знаходиться у відповідача вартістю 48 086 грн. на підставі 27 договорів купівлі-продажу майнового паю (т. 1 а.с. 20-73). Указані договори, за якими покупцями є гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є дійсними й не оспорені.
9 червня 2004 року відбулися загальні збори співвласників майна реорганізованої спілки селянського господарства “Колос” у приватне підприємство “Агрофірма “Завидовичі”, рішенням яких виділено майно підприємства за номінальною вартістю майнових паїв, а саме: ОСОБА_4 на 23 046 грн. 50 коп. та ОСОБА_5 на 23 046 грн. 50 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із незаконності рішення зборів від 9 червня 2004 року, на яких були присутніми 34 співвласники із 275 співвласників майна пайового фонду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що на зборах були присутні 34 особи, яким у сукупності належить 84, 14 % пайового фонду, тому рішення загальних зборів є законним.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони не відповідають приписам чинного законодавства.
Так, згідно із ч. 2 ст. 318 ЦК України всі суб'єкти права власності є рівними перед законом, а усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 ЦК України).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).
Кожен із співвласників має право на виділ в натурі його частки із спільного майна за згодою інших співвласників (ч. 1 ст. 367 ЦК України).
Ураховуючи, що об'єктом права власності є пайовий фонд, поділений на частки майна колективного підприємства - реорганізованої спілки селянського господарства “Колос”, рішення щодо розпорядження яким належить до компетенції загальних зборів громадян осіб-співвласників цих паїв, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при вирішенні питання про повноваження та легітимність зборів слід ураховувати як норми Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” (ст. ст. 8, 9, 23), так і інші нормативні акти, які регулюють порядок управління спільним майном та порядок проведення зборів.
Оскільки зазначеними нормативними актами передбачено визначення правомочності таких зборів залежно від кількісного складу співвласників, а не від належної кожному з них частки в спільному майні, висновок апеляційного суду про прийняття повноважним складом співвласників рішення від 9 червня 2004 року не можна визнати законним і обґрунтованим.
У той же час не можна погодитися й з рішенням районного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання ПП “Агрофірма “Завидовичі” передати йому в натурі певне майно з майна пайового фонду виходячи з того, що позивач є власником майнових паїв і збори пайовиків ПП “Агрофірма “Завидовичі” вирішили передати позивачеві це майно.
Проте судом не перевірено, чи є це майно в натурі, яка його вартість, де й у кого воно знаходиться та з яких підстав, чи вирішували ці питання збори співвласників цього майна й з яких підстав позивач не погоджується з рішенням зборів співвласників майна.
Виходячи з викладеного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання ПП “Агрофірма Завидовичі” передати йому в натурі певне майно з майна пайового фонду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 2 жовтня 2008 року в частині скасування рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 квітня 2007 року про визнання недійсним рішення зборів співвласників приватного підприємства “Агрофірма “Завидовичі” від 9 червня 2004 року, оформленого у вигляді протоколу № 2 зборів співвласників-пайовиків приватного підприємства «Агрофірма “Завидовичі», скасувати та залишити в цій частині рішення районного суду від 25 квітня 2007 року без змін.
У решті - рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 квітня 2007 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 2 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: М.І. Балюк
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін
Я.М. Романюк
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 січня 2010 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.