11 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року,
У червні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 15 вересня 2001 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який зареєстрований на універсальній товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» за номером №3-132. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та витребування майна задоволено. Визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, які укладені 2 лютого 2010 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_5, та 15 вересня 2010 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_4 передати дану квартиру ОСОБА_7 Позивачка вважала себе добросовісним набувачем, оскільки відповідач при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна ввів її в оману, чим порушив право власності на придбану квартиру та завдав матеріальну шкоду, тому просила стягнути з ОСОБА_5 збитки в розмірі 225 000 грн. Згодом позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути матеріальну шкоду з ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 225 000 грн. та понесені судові витрати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 - VI «Про судоустрій і статус суддів».
За положеннями ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Відповідальність продавця у разі відсудження проданої речі була передбачена також ч. 1 ст. 239 ЦК УРСР, відповідно до якої, якщо в силу рішення суду, арбітражу або третейського суду продана річ вилучена у покупця, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві понесені ним збитки.
Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (ч. 3 ст. 332 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування чи зміни ухвалених у справі судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко